Ірина Станіславівна Гресик ( , Запоріжжя) — українська художниця, живописець і графік. Працює у сферах станкового живопису, графіки, монументального мистецтва та дизайну. Заслужений художник України (2006). Член Національної спілки художників України з 1988 року.

Біографія Народилася 9 липня 1956 року в родині художника Станіслава Шинкаренка.

Закінчила Дніпропетровське державне художнє училище імені Євгена Вучетича у 1975 році. У 1980 році завершила навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася у Миколи Вендзиловича та Дмитра Крвавича. Після завершення навчання працювала на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті. У 1999—2002 роках викладала дизайн у Запорізькому електротехнічному коледжі. З вересня 2019 р. розпочала викладацьку діяльність у штатному складі Запорізького національного університету на посаді доцента кафедри акторської майстерності та дизайну, а з грудня 2021 р., після реорганізації, на посаді доцента кафедри дизайну .

Творчість Творчий доробок мисткині вирізняється увагою до лінійної структури композиції, стриманою колористикою та ліричним характером образів.

Художниця є авторкою декоративних панно, монументальних композицій та художнього оформлення громадських інтер'єрів. Її твори зберігаються, зокрема, у Запорізькому художньому музеї.

Персональні виставки Ірини Гресик відбувалися в Україні та за кордоном, зокрема у Запоріжжі, Києві, Львові, Ізмаїлі, Бориславі, Дрогобичі, Трускавці, Рівному, а також у Польщі.

Основні твори «Дванадцять місяців» (офорт, 1982) «Народження верети», «Дитинство» (1985) триптихи: «За мотивами творів Тараса Шевченка», «Острівці життя» (1986), «Синя тиша» (1990), «Присвячується жінці» (1998), «Мелодія ночі» (2002) диптих «Спека. Вечір» «Прочани», «Трійця» (2000) «Різдво», «Трійця» (2002) «Вечірня пісня» (2004) «Острів Байди» (2005)

Організаційна та громадська діяльність У 2002—2024 роках очолювала Запорізьку обласну організацію Національної спілки художників України. Є ініціаторкою та багаторічною організаторкою всеукраїнських мистецьких пленерів «Хортиця крізь віки» (2003—2021), які відіграли важливу роль у розвитку історичного жанру в сучасному українському мистецтві.

Учасниця всеукраїнських художніх виставок з 1970-х років. Брала участь у численних міжнародних і всеукраїнських мистецьких пленерах, зокрема в Україні, Польщі, Словаччині, Литві, Тунісі та Китаї.

Серед них: мистецькі пленери «Хортиця крізь віки», міжнародні пленери у Польщі (Комборня, Платерув, Реймонтувка), пленери у Словаччині (Зазріва, Ліпани, Дрієніце, Дівін, Бардейов), міжнародні пленери в Литві, міжнародні пленери в Тунісі, міжнародний фестиваль мистецтв у Шанхаї (2014), міжнародне бієнале акварелі Baltic Bridges (Каунас, 2018, 2020, 2022, 2024).

Примітки

Джерела