Оксана Суховерська (*8 квітня 1891, Жашків Золочівського повіту — 12 січня 1977, Львів) — українська педагогиня, хореографка та громадська діячка, фахівчиня з жіночої гімнастики та ритміки.

Життєпис

Походження Народилася в сім'ї учителя Степана Федіва.

У 1910 році закінчила учительський семінар Українського педагогічного товариства у Львові та склала іспит зрілості для вчителів.

У 1910—1914 роках займалася руханкою в товаристві «Сокіл-Батько» під керівництвом професора Івана Боберського — вчителя фізичної культури, зачинателя українського спортивного руху. Брала участь у руханково-вокальних вечорах, готувала програми. Водночас навчалася гри на фортепіано та закінчила польську школу ритміки. Підвищувала фахову підготовку у Відні, Берліні та Празі.

У липні 1914 року склала іспит з гімнастики у Львівському університеті, отримавши диплом учителя гімнастики (руханки), що давав право викладання в середніх школах.

Навчалася в учительському семінарі Українського педагогічного товариства у Львові. Була ученицею Івана Боберського — вчителя фізичної культури, зачинателя українського спортивного руху.

Педагогічна діяльність У 1915—1916 роках викладала руханку у народній школі імені Бориса Грінченка, у 1916—1920 роках — в учительській семінарії «Рідна школа», у 1920—1939 роках в жіночій гімназії Сестер Василіянок та гімназії «Рідної школи» імені Іллі та Іванни Кокорудзів Українського Педагогічного товариства (всі — Львів).

У 1924 р. видала підручник «Рухові забави й гри з мелодіями й примівками», у який входили 34 дитячі гри на основі українського фольклору зі схемами й поясненнями. Серед ігор — «Котик і мишка», «Ріпка», «Гарбуз» та інші. Підручник був перевиданий у Канаді та згодом (2007 року) у Львові у видавництві «Свічадо». У 1933 році побачила світ праця «Роля жінки у фізичному вихованні».

Упродовж 1910—1939 років була учасницею українського гімнастичного (сокільського) руху, одною з активних діячок руханкових і спортивних товариств, зокрема «Сокіл-Батько», «Пласт», «Жіночий український спортовий кружок». Була опікункою 2-го пластового куреня імені Марти Борецької, що діяв при жіночій гімназії сестер Василіянок.

Після заборони Пласту у 1930 р., продовжуючи патріотично-виховну роботу, організувала в гімназії офіційний спортивний гурток. Організувала щорічні виступи гімназисток на площі Сокола-Батька. Залучала своїх вихованок до участі у найрізноманітніших творчих проектах та масових урочистостях: шкільних виставах, руханково-патріотичних дійствах, професійних театральних постановках, в музично-поетичних вечорах, програмах руханково-пластичних танців на підставі евритміки швейцарської системи Еміля Жака-Далькроза та вільного танцю Айсидори Дункан.

1 жовтня 1930 року відкрила свою школу ритмопластики. В ній до 1932 року виокремились чотири курси: дитячий, два для молоді, один жіночий.

У 1939—1941 роках працювала викладачкою руханки у школі № 4, у 1941—1944 роках — викладачкою ритміки у ремісничій і господарській школах (всі — Львів).

На початку німецької окупації увійшла до складу трупи «Український оперний театр», як постановниця хореографічних композицій у його першій оперній виставі «Запорожець за Дунаєм» (червень 1941 року), та в опереті «Циганський барон».

Від 1 вересня 1944 року до 1 жовтня 1958 року викладала ритміку в Державній музичній школі-десятирічці при Львівській консерваторії (нині Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Соломії Крушельницької). Водночас керувала танцювальним колективом при Будинку народної творчості у Львові.

У 1950–70-их роках проживала у Львіві за адресою: вул. Новаківського 4, кв. 2.

Померла у Львові. Похована на 21 полі Янівського цвинтаря.

Науково-методична діяльність Авторка теоретико-методичних праць з проблем фізичного виховання та шкільної гімнастики, зокрема жіночої. Серед праць: «Рухові забави й гри з мелодіями й примівками», «Роля жінки у фізичному вихованні», «Ритміка» (у двох томах) та інші.

Особисте життя Була одружена з адвокатом і колишнім січовим старшиною Осипом Суховерським.

Примітки

Джерела

Пропам'ятна книга гімназії сс. Василіянок у Львові. — Львів: «Основа», 1995. Приватна Дівоча гімназія «Рідної школи» Українського Педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові. — Дрогобич, 1997.