Войцехо́вич Васи́ль Олекса́ндрович ( 5 січня 1913 — 21 квітня 1987) — учасник українського комуністичного руху опору під час німецько-радянської війни, майор, письменник, Герой Радянського Союзу (1944), двічі кавалер ордена Леніна.
Життєпис Народився 5 січня 1913 року у повітовому містечку Краснокутськ Харківської губернії Російської імперії (нині — селище Богодухівського району Харківської області), в родині агронома. У 1927 році закінчив Краснокутську середню школу, згодом — Богодухівський сільськогосподарський технікум. Працював меліоратором в Україні та Середній Азії.
У 1939 році добровільно вступив до лав Червоної армії. У 1939—1940-х роках брав участь в радянсько-фінській «зимовій» війні. Закінчив Сумське артилерійське училище та отримав призначення у 117-й гаубичний артилерійський полк 8-ї стрілецької дивізії Західного окремого військового округу.
Німецько-радянська війна У лютому 1941 року призначений командиром взводу 262-го корпусного гаубичного полку 1-го стрілецького корпусу. На цій посаді і зустрів німецько-радянську війну.
У липні 1941 року отримав посаду командира штабної батареї. У серпні 1941 року, у жорстокому бою з німцями в районі Могильова, отримав поранення, потрапив у полон і в колоні полонених етапований до Польщі, по дорозі вдалося втекти і дістатися Путивльського району Сумської області. 12 лютого 1942 року у Хінельських лісах (лісові масиви біля кордонів північної частини Сумщини, один з районів масового партизанського руху німецько-радянської війни) зустрівся з розвідниками Путивльського партизанського загону командира Сидора Ковпака і став членом загону. Командування призначило Василя Войцеховича помічником командира роти, а з березня 1942 року — помічником начальника штабу.
У 1943 році вступив до лав КПРС, а 25 вересня 1943 року отримав посаду начальника штабу з'єднання партизанських загонів Сумської області. З січня 1944 року — начальник штабу 1-ї Української партизанської дивізії імені двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака.
Сидор Ковпак дав Василю Войцеховичу прізвисько «Кутузов» — за уміння водити партизанське військо і оперативно забезпечувати керівництво боями // Люди легенд. — Вып. 1 . Войцехович брав активну участь у розробці бойових операцій, які здійснювали партизани Ковпака, визначав маршрути, дороги, переправи через річки, залізничні переїзди, населені пункти, які треба пройти; був учасником Карпатського рейду. Як начальник штабу 1-ї Української партизанської дивізії разом з командуванням розробляв плани бойових операцій і рейди дивізії, успішно здійснені на території західних областей України, Білорусі та східних районів Польщі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за бойові подвиги в тилу ворога і особливі заслуги у справі розвитку партизанського руху в Україні майору Василю Войцеховичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4325).
Повоєнні роки По закінченню війни Василь Войцехович перебував у запасі. Працював головою виконкому Лебединської районної ради депутатів, директором Яремченського курортного управління. Але поранення, отримані в боях, змусили його залишити роботу. Лікарська комісія визнала Василя Войцеховича інвалідом війни 1-ї групи, і у вересні 1947 року вийшов на пенсію.
Підлікувавшись, з 1947 року працював в системі лісового господарства. Був директором Великоберезнянського лісгоспу Закарпатської області, начальником Уральського територіального управління держлісосмуг, членом колегії Міністерства лісового господарства, у 1960-х роках — директором Мордовського державного заповідника (нині — Республіка Мордовія, Росія). У 1950 році закінчив вищі лісові курси з підготовки керівних кадрів Міністерства лісового господарства.
У 1966 році перейшов на літературну роботу, написав кілька книг спогадів про німецько-радянську війну, був членом Союзу письменників Української РСР. Мешкав у Києві, де й помер 21 квітня 1987 року. Похований на Байковому кладовищі. У 1989 році перепохований в селищі Краснокутськ.
Вшанування пам'яті Погруддя у Спадщанському лісі під Путивлем на Алеї Героїв. Пам'ятник на могилі в селищі Краснокутськ на Меморіалі Слави.
Нагороди два ордени Леніна; орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985); орден Червоної Зірки; численні медалі; польський орден «Virtuti Militari».
Бібліографія Фронт на Поліссі: [Про бойовий шлях партизанського з'єднання двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака: партизанські зшитки] — Київ: Політвидав України, 1975. — 431 с. Партизаны идут на запад: [Воспоминания Героя Советского Союза о Великой Отечественной войне]. — Киев: Политиздат Украины, 1982. — 256 с. Сто дней подвига: Партизанские тетради. 2-е изд., испр. и доп. — Киев: Дніпро, 1982. — 366 с. Наследники Павки Корчагина: Фрагменты повести. — Киев: Молодь, 1990. — 173 с.
Примітки
Джерела Л. С. Бойко. Войцехович Василь Олександрович // — С. 346—347.