Абетко́вий вірш — своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад «Весела абетка» Наталі Забіли або «Алфавіт віршами, написаний для сина» Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки:
Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався […].
Принцип абеткового вірша подеколи вживається і в складних композиційних утвореннях, які позначаються на структурі видань, як, зокрема, у збірці «Предметність нізвідки» В. Лесича.
Фольклорні традиції Абетковий вірш, до якого звертаються і сучасні поети (Варвара Гринько, Наталка Поклад, Любов Пшенична, Ганна Чубач та ін.). має фольклорні джерела:
Семен сказав своїм синам: — Сини, складіть скирту сіна. Сини склали скирту сіна. Семен сказав своїм синам: — Спасибі.
Література доби бароко. Абетковий вірш подеколи має складний для версифікаційного виконання вигляд, потребуючи від поета неабиякої віртуозності, продемонстрованої свого часу Іваном Величковським, коли кожне наступне слово починається черговою літерою:
Аз благ всіх глубина, Діво єдина Живот зачах званим Ісуса Избранним, Котрий люде мною На обід покою Райська собираєт […].
Абетковий вірш під назвою «абецедарій» за доби середньовіччя використовувався у релігійній та дидактичній поезії латиномовної Європи.
У слов'ян У православних слов'ян абетковий вірш називалася «азбука-границя», започаткована, як вважається, Костянтином Болгарським, де кожен рядок починався наступною літерою абетки.
Абеткова молитва російською. Аз, буки, азбука — этим словом молюсь я Богу : Боже, всех тварей создатель, видимых и невидимых ! Го́спода, духа после живущего, Да вдохнёт мне в сердце великое Слово ! Его же Слово будет спасением всем, жживущим в заповедях Твоих. Засветил светильник жизни, закон Твой — свет пути моего. И уж ищет евангельского слова и просит дары Тебя принять, летит к тебе славянское племя. К крещению обратились мы все, холопами твоими назваться хотим, милости Твоей желаем, Боже ! Но мне теперь пространное Слово дай, Отче, и Сын, и Святой Дух ! Просящим помощи у тебя, руки свои воздевающим, дай силу принять и мудрость Твою. Ты ведь даёшь достойным силу Убогого исцеляешь, фараонову злобу от меня отводишь, херувима мысль и ум его мне даёшь, о, честная и пресвятая Троица, Печаль мою в радость обрати ! Целомудренно буду писать чудеса Твои предивные, Шестикрылых образ приняв. Юный и старый хвалят Тебя. поёт хвалу Тебе всё разумное. Язык новый хвалу воздаёт Отцу и Сыну и Святому духу, ему ж честь и славаот всякой твари и всякого дыхания во веки веков. Аминь.
Див. також Абетка Абецедарій
Посилання Абетковий вірш // ВУЕ сайт «Весела абетка»
Література
Курйозні вірші Івана Величковського (стаття) Азбука 2 // — С. 10-11.