Петрова Євгенія Олексіївна (, Київ — 17 січня 1989, Київ) — українська радянська акторка. Народна артистка УРСР (з 1947 року). Дружина М. М. Крушельницького.
Біографія Народилася 6 січня 1903 року в Києві. З 1919 року почала грати в аматорському драматичному колективі Клубу транспортників у Києві. В 1922 році була акторкою київського українського драматичного театру «Каменярі», очолюваного В. Васильком.Кордюм А. В. Крізь кінооб'єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно. К., «Мистецтво», 1970. — с. 74Василь Русанов. Мар'ян Крушельницький: біографічна повість. — К.: 1985. — с. 57 В 1923–1925 роках навчалася в драматичній студії театру «Березолі», у 1923–1952 роках працювала у Харківському українському драматичному театрі, у 1952–1959 роках — у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка.
Нагороджена орденом «Знак Пошани», медалями.
Жила в Києві. Померла 17 січня 1989 року в Києві. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком (ділянка № 1). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.
Творчість Ролі в театрі: Марися («Мартин Боруля» Карпенка-Карого); Маруся («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького); Зінаїда Іванівна («Чому посміхалися зорі» Корнійчука); Варвара («Гроза» О. Островського); Люба Шевцова («Молода гвардія» за Фадєєвим); Джен («Марія Тюдор» Гюго) та інші.
Знялась у фільмах: «Трипільська трагедія» (1926, Катя); «Кіра-Кіраліна» (1927, мати); «Вогненна помста» (1930, дочка).
Примітки
Література — С. 470.