Григо́рій Бенціо́нович О́стер (, псевдонім Остьо́р (); 27 листопада 1947, Одеса, Українська РСР, СРСР) — радянський і російський єврейський поет, кінодраматург, гуморист. Найбільше знаний як автор гумористичних книг для дітей.

Життєпис Григорій Бенціонович Остер народився 27 листопада 1947 року в місті Одесі (Українська РСР СРСР). Дитячі роки провів у Ялті, що у Криму. Його мати працювала бібліотекаркою, що сприяло його інтересу до літератури. Вона витрачала багато грошей на якісні книги для сина. З дитинства вивчив українську мову, зокрема «Незнайка» читав у українському варіанті. В юності захоплювався творами братів Стругацьких. Після закінчення школи спробував вступити до педагогічного інституту в Ставрополі, але зрештою повернувся до Ялти, а потім призваний до армії та служив матросом на Північному флоті. Вищу освіту здобув у Літературному інституті ім. Горького в Москві, який закінчив заочно 1982 року.

Писати вірші почав у дитинстві. Не отримавши значного відгуку від збірки віршів «Час твій» (1974), почав писати сценарії для мультиплікаційних фільмів. Його роботою в цьому напрямку став мультфільм «Кошеня на ім'я Гав» (1973). Потім Остер створив цикл оповідань про Папугу, Удава, Мавпу і Слоненя. Вони стали героями його першої дитячої книги «Добре дарувати подарунки» (1975), а потім з'явилися у серії мультфільмів «38 папуг» (1976—1991).

Серед найвідоміших книг Остера — збірник віршів для дітей «Шкідливі поради» (1990), з якої поет перейшов до відвертої сатири. Ця книга, заснована на тогочасному фольклорі, «страшилках» і «садистських віршиках», дає зворотні очікуваним поради, гіперболізуючи користь від них, і тим самим — за задумом автора — сприяє розумінню, що така поведінка хибна. Книга отримала серію продовжень, зокрема «Шкідливі поради батькам дітей» (2009), адресовану дорослим.

Гумористичні книги «Виховання дорослих» (1999) і «Татомамалогія» (2000) написані в стилі науково-популярної літератури й порадників з виховання дітей. У 2009 автор видав «Домашні і здичавілі дорослі» та «Дикі і приручені дорослі», стилізовані під спостереження за дикою природою, де діти виступають дослідниками, а дорослі — об'єктом досліджень.

У 2004 виступив одним зі співавторів текстів сайту «Президент Росії — громадянам дошкільного віку». Створив переказ Конвенції ООН про права дитини «дитячою мовою» у 2012 році під назвою «Права дитинчат». У 2008—2009 роках вів на СТС програму «Дитячі витівки» разом зі співачкою Глюк'oZою.

Остання видана серія книг Остера — «Діти і Ці», що виходила в трьох частинах у 2011—2012 роках.

Заслужений діяч мистецтв РФ і лавреат Держпремії РФ. Лавреат Державної премії Російської Федерації в галузі літератури та мистецтва (2002). Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2007).

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 виїхав із Росії в Латвію. Проживає в Ризі.

Родина Двічі одружений. Одружений із Майєю Остер, в минулому — головною редакторкою журналу «Сатирикон», а також друкованих версій «Єралаша» та «На добраніч, малюки». Від першого шлюбу Григорій мав дочку, а Майя — двох дітей. В другому шлюбі народилося ще двоє.

Творчість

Подібно до багатьох інших радянських письменників, писав дитячу літературу, щоб уникнути цензури.

Сценарист мультфільмів «38 папуг», «Попався, який кусався!», «Кошеня на ім'я Гав», «Мавпочки», «Весела карусель» (випуск 17, «Шкідлива порада»), «Баба Яга — проти!» (з Олександром Курляндським та Едуардом Успенським) та ін. Його персонажі — це часто тварини, особливо африканські, чим Остер схожий на Корнія Чуковського.

Найвідомішими творами Остера є книги з серії «Шкідливі поради». Перша книга в ній, що вийшла 1990 року, є взірцем чорного гумору, при цьому розрахована на дитячу авдиторію. Вона є знаковою тим, що ділить російську дитячу літературу на радянську і пострадянську, зачіпає досі недопустимі, табуйовані теми. Остер висміює небажану поведінку як дітей (вередливість, неслухняність, дріб'язковість образ), так і дорослих (невиконання обіцянок, лицемірство). Часто він міняє дітей і дорослих місцями, щоб підкреслити наскільки вони між собою схожі. Серед поведінки, яку Остер засуджує, незалежно від віку — виправдання незручностей, обман, неадвекватна залежність від чужої думки, нехтування психологічним добробутом на користь матеріального.

Твори Григорія Остера неодноразово пропонувалося заборонити в Росії. Член Державної думи з безпеки Володимир Ілюхін у 1995 році назвав «Задачник: ненаочний посібник з математики» «аморальним». 2014 року заборонити твори Остера закликали активісти КПРФ. У 2024 прокуратура Красноярського краю виступила за вилучення та знищення «Шкідливих порад» через «опис жорстокості, фізичного та психологічного насильства, антигромадських дій, що викликають у дітей страх, жах чи паніку». У 2026 голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін доручив перевірити книги Григорія Остера на засіданні координаційної ради СК щодо допомоги дітям, які постраждали від гуманітарних катастроф, стихійних лих, терактів та збройних конфліктів, через «сумнівні з педагогічного погляду установки».

Іноді вказується винахідником жанру «шкідливих порад». Сам Остер стверджував: «я ще жодного разу не зустрічав дитину, яка б не зрозуміла іронії в моїх порадах».

Суспільні та політичні погляди Прихильник пацифізму та роззброєння. У 1989 році вигадав «комітет з дитячого роззброєння», в рамках якого хлопчики з СРСР та інших держав знайомилися, писали один одному листи та домовлялися про «роззброєння» іграшок на військову тематику. Фільм «До першої крові» (1989) за сценарієм Остера засуджує мілітарну пропаганду серед дітей. Ще в 2004 висловлював антипатії щодо Володимира Путіна. 2013 року письменник підготував збірку «шкідливих порад» про корупцію.

28 лютого 2022 року письменник опублікував звернення щодо російського повномасштабного вторгнення в Україну: «Мені соромно! Україна горить у вогні „невійни“. А в Росії разом зі мною згоряють від сорому всі ті, хто вже усвідомив, якому кошмару ми не змогли запобігти…». У квітні 2026 року член комітету Держдуми з питань культури Ольга Германова назвала Остера зрадником Росії та закликала його відмовитися від державних нагород.

Літературний доробок

Час твій (, 1975) Як добре даруватип одарунки (, 1975) Кошеня на ім'я Гав: маленькі казки (, 1976) 38 папуг (, 1978) Петрик-мікроб (, 1979) Легенди і міфи Лаврового провулку (, 1980) Гярлянда з малюків (, 1985) Як гусеня загубилося (, 1988) Казка з подробицями (, 1989) Шкідливі поради: книга для неслухняних літей і їхніх батьків (, 1990) Задачник з математики: ненаочний посібник (, 1993) Острів Ескадо (, 1994) Ворожіння по руках, ногах, вухах, спині та шиї (, 1994) Фізика: ненаочний посібник: задачник (, 1994) Пригоди Піфа (, 1995) Верескультура, або Сімейна качалка: ненаочний посібник для всієї родини (, 1996) Дитячі забобони (, 1996) Пампукська хрюря (, 1997) Квартирознавство (, 1999) Татомамалогія (, 1999) Книга про смачну та здорову їжу людоїда (, 2001) Школа жахів (, 2001) Абетка Г. Остера: малювання, читання та спів літер, ігри з літерами в хованки, наздоганяння, скакалки, вправи з криком, пошепки, дзижчанням і скигленням (, 2009) Дикі та приручені дорослі: виживання серед дорослих та вичавлювання з них користі (, 2009) Діти і Ці (, 2011) Робінзон і тринадцять скупостей (, 2017)

Переклади українською

Григорій Остер. «Шкідливі поради». Пер. Олександра Ірванця. Київ: Видавництво «Школа», 2002. Григорій Остер. «Задачник з математики». Пер. Олександра Ірванця. Київ: Видавництво «Школа», 2002.

Примітки

Література та посилання Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С. 565. Перелік сценаріїв Григорія Остера на Animator.ru «Шкідливі» поради від Остера: боротися з любов'ю до влади і виховувати неслухняних дітей на УНІАН Вершник без голови, або Країна Навпакія у газеті «День»