Генріх Романович Осташевський (, Одеса — , Одеса, Україна) — український театральний та кіноактор, народний артист Української РСР.
З життєпису Навчався в Одеському театральному училищі (1938—1941).
Після звільнення Одеси від румунської окупації 1944 року став актором Одеського театру юного глядача, де працював 14 років.
З 1958 року працював у Одеському українському музично-драматичному театрі імені Жовтневої революції.
За порятунок єврейського населення під час Другої світової війни був визнаний Праведником світу. Його ім'я — в списках на Стіні пошани в Саду праведників народу світу меморіального комплексу Яд ва-Шем (Єрусалим, Ізраїль) і на Алеї Праведників світу в Прохорівському сквері в ОдесіRighteous Among the Nations Honored by Yad Vashem by 1 January 2022 .
Фільмографія «Моя дочка» (1957), «Повість про перше кохання» (1957), «Блакитна стріла» (1958, Сергєєв), «Гроза над полями» (1958, Яків), «Якби каміння говорило...» (1958, Іван), «Повернення» (1960, Стефан Субота), «Кров людська — не водиця» (1960), «Дмитро Горицвіт» (1961, Нечуйвітер), «Ключі від неба» (1964, Андрєєв), «Люди не все знають» (1964), «їх знали тільки в обличчя» (1966, Ярощук), «Формула райдуги» (1966), «Експеримент доктора Абста» (1968), «Між високих хлібів» (1970) «Вогняні дороги» (1977—1984) та інші.
Вшанування пам'яті У місті Одеса меморіальну дошку на честь Праведника народів світу Генріха Осташевського.
Нагороди Орден «Знак Пошани». «Народний артист Української РСР» (1976).
Примітки
Література Мистецтво України (біографічний довідник) Мистецтво України: біографічний довідник / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — С. 454. УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія / ред. М. В. Попович. — К., 1999. — С. 1001. Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник/Букач В. М. . – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 81.