Небера Володимир Павлович (1924—1994) — радянський і український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960). Життєпис Народився 2 червня 1924 року в Києві в родині службовця.
Учасник Німецько-радянської війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки й медалями.
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1949). Був режисером Української студії хронікально-документальних фільмів.
Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Був членом Спілки кінематографістів України.
Помер 18 жовтня 1994 року в Києві.
Син: Небера Павло Володимирович — український кінооператор. Фільмографія Створив кінокартини: «Львів» (1953) «Свято великої дружби» (1954) «Місто безсмертної слави» (1955, у співавт.) «Київ 1957 року» (1957) «Висока нагорода» (1958) «З кіноапаратом по Кракову» (1958, Третя премія Всесоюзного кінофестивалю, Київ, 1959) «Одеса» (1959) «Ми з України» (1961, у співавт.) «Золоті ворота» (1963) «Дніпрові зорі» (1963, дикт. текст, монтаж) «Козаки в Парижі» (1963, монтаж) «Сто днів над океаном» (1966) та ін. ряд телевізійних стрічок («Україна, кроки п'ятирічки», 1971, співавт. сцен; «Гвардійці хлібного поля», 1973, співавт. сцен; «Продовження подвигу», 1974, співавт сцен. тощо). Література Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 111–112; Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 291;
Посилання Олександр Безручко: «В. П. Небера: шлях від учня до вчителя»