Мар'янов Дмитро Юрійович (, , Москва, РРФСР — , Лобня, Московська область, Росія) — радянський, російський актор і телеведучий.
Життєпис Народився 1 грудня 1969 р. в Москві.
Закінчив Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1992, майстерня Ю. Авшарова).
У 1992—-2003 рр. — актор театру «Ленком».
Актор «Незалежної театрального проекту», театру «Квартет І» (2003—2017).
У кіно дебютував 1986 р. в українському фільмі «Була не була» (реж. В. Федосов, Одеська кіностудія).
Популярність молодому актору принесла головна роль Аліка Радуги в музичному молодіжному телефільмі Одеської кіностудії «Вище Райдуги» (1986, реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич).
Зіграв близько вісімдесяти ролей в кінофільмах і серіалах («Любов», «Російський регтайм», «Кава з лимоном», «Графиня де Монсоро» тощо).
Смерть 15 жовтня 2017 року в підмосковному місті Лобня Мар'янову стало погано, коли він повертався в Москву з дачі на автомобілі. Друзі, що знаходилися з ним у машині зупинилися на пості ГІБДР та у супроводі поліції поїхали в лікарню міста Лобня, оскільки міська служба швидкої медичної допомоги, за деякими даними, була перевантажена. Прибувши на місце, супроводжуючі передавали пацієнта лікарям, які близько 19:30 за московським часом констатували смерть. За словами друзів, ще вранці актор поділився з ними тим, що його турбують болі в нозі і спині, а за кілька годин Мар'янов упав і втратив свідомість. За повідомленнями ЗМІ, причиною смерті став тромб, що відірвався.Помер російський актор Дмитро Марьянов /Главком, 15.10.2017/ ,,.
Похований 18 жовтня 2017 року на Хімкінському цвинтарі Москви.
Вибрана фільмографія «Була не була» (1986, однокласник Сєрова; реж. В. Федосов, Одеська кіностудія) «Вище Райдуги» (1986, Алік Радуга; реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич, Одеська кіностудія) (озвучує Дмитро Харатьян, співає Володимир Пресняков-мол.) «Дорога Олено Сергіївно» (1988, Паша (озвучує Андрій Ташков); реж. Ельдар Рязанов) «Любов» (1991, Вадим; реж. В. Тодоровський) «Російський регтайм» (1993, Митя; реж. С. Урсуляк) «Кава з лимоном» (1994, Ізраїль—Росія) «Без зворотної адреси» (1994—1998) «Яка дивна гра» (1995, Льова, син начальника прикордонної застави; реж. П. Тодоровський) «Графиня де Монсоро» (1997, телесеріал, де Сен-Люк (озвучив Олексій Іващенко) «Зміїне джерело» (1997, Андрій) «Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського» (1999, телесеріал, снайпер) «Затворник» (1999, Толя; реж. Є. Кончаловський) «Президент і його онука» (1999, син президента) «Бременські музиканти & Co» (2000, Кіт) «Маросейка, 12» (2000, Журавльов) «Левова частка» (2001, «Лягушонок», колишній спецназівець) «Щоденник вбивці» (2002, телесеріал, Сергій Геннадійович/Петро Геннадійович, успішний бізнесмен; реж. Кирило Серебренніков) «Театральний роман» (2002, Фома Стриж, режисер) «Бульварна палітурка» (2003, Люсьєн) «Змішувач» (2003, Костянтин) «Весілля Барбі» (2005, Антон Рябов; Росія—Україна) «Утьосов. Пісня довжиною у життя» (2006, Ісаак Дунаєвський, композитор) «Міраж» (2008, Ловець) «Студенти» (2005—2008, телесеріал, Ігор Артем'єв, викладач філософії) «День радіо» (2008, діджей Діма) «Попелюшка з острова Джерба» (2009, Україна; Ігор Заворотний) «Небесний суд» (2011, тіло, для повернення у світ живих) «Гра в правду» (2013, Марк Шахін) «Особисте життя слідчого Савельєва» (2013, телесеріал, Микола Васильович Савельєв старший слідчий з особливо важливих справ; Україна—Росія) «Умільці» (2014, Віктор Альбертович («Чорний») «Злом» (2017) та ін.
Примітки
Література Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.241.
Посилання Офіційний сайт Дмитра Мар'янова http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/c/sov/2732/works/