Амет-Ха́н Султа́н (; 20 жовтня 1920, Алупка, Таврійська губернія — 1 лютого 1971, Московська область) — радянський пілот-ас, учасник Другої світової війни, національний герой кримськотатарського народу. 30 червня 1945 року за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів та 19 літаків ворога, збитих у групових боях, удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. З 1947 до 1971 року — пілот-випробувач. Заслужений пілот-випробувач СРСР, єдиний радянський пілот, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано у повітрі 107 одиниць техніки.
Життєпис Народився 25 жовтня 1920 року у селищі Алупка Ялтинського повіту Таврійської губернії (нині місто Алупка Ялтинської міськради) у робітничій сім'ї. Батько Амет-Хана — Султан — лак за національністю, мати Насіба — кримська татарка. Амет-Хан завжди, навіть під тиском НКВС та КДБ, вважав себе кримським татариномБутаєв Б. Б. Амет-Хан Султан — М.: Политиздат, 1990. . У паспорті стояла національність татарин.
Після закінчення семирічної школи у 1937 році вступив до залізничного фабрично-заводського училища у Сімферополі. Згодом працював слюсарем-котельником у сімферопольському паровозному депо. Одночасно навчався в аероклубі, який закінчив у 1938 році.
Військовий льотчик У лютому 1939 року поступив до 1-ї Качинської червонопрапорної військової авіаційної школи імені О. Ф. М'ясникова (школа знаходилася в смт Кача поблизу Севастополя), прискорений курс якої закінчив у 1940 році у званні молодшого лейтенанта. Після закінчення авіашколи направлений у 4-й винищувальний авіаполк (4-й вап) Одеського військового округу, дислокований під Кишиневом. Літав на літаках І-15 та І-153.
Перший бойовий виліт здійснив 22 червня 1941 року на розвідку переправ через річку Прут. У ході першого етапу німецько-радянської війни здійснив 130 бойових вильотів — розвідувальні польоти в районі Кишинева, Тирасполя, Миколаєва, Одеси, Херсону, над Приазов'ям. У жовтні 1941 року лейтенант Амет-Хан Султан призначений на посаду командира ланки. У листопаді — нагороджений орденом Червоної Зірки. У грудні полк направлений до Кінешми на переформування і переучування на новий винищувач «Харрикейн».
З березня 1942 року 4-й вап включений до складу 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони з дислокацією у місті Ярославль. Тут Амет-Хан Султан одержав свою першу повітряну перемогу — тараном збив бомбардувальник «Юнкерс-88». За мужньо проведений таран у небі Ярославля міський Комітет оборони вручив Амет-Хану Султану грамоту та іменний годинник. За цей подвиг Амет-Хан також наказом командувача фронтом від 31 липня 1942 року нагороджений орденом Червоного Прапора.
У липні 1942 року 4-й вап перекинутий з-під Ярославля у район міста Єлець і включений до складу 8-ї повітряної армії. У боях під Касторним і Воронежем протягом місяця Амет-Хан Султан знищив у повітряних боях сім літаків противника. У розпал боїв полк отримав нові літаки Як-1, а Амет-Хан призначений на посаду командира ескадрильї. З кінця серпня 1942-го полк бере участь у Сталінградській битві. У складі 8-ї повітряної армії була сформована група льотчиків спеціального призначення, до складу якої входили найбільш досвідчені льотчики-винищувачі. До групи був відряджений і Амет-Хан Султан. Група діяла протягом кількох місяців з аеродрому Погромне. За дуже короткий термін Амет-Хан Султан на літаку Як-7Б збив під Сталінградом шість літаків противника, був сам збитий. За проявлену мужність нагороджений орденом Леніна.
Наприкінці 1942 року з метою концентрованого використання винищувальної авіації у 8-й повітряній армії було прийняте рішення створити на базі одного з полків елітний підрозділ льотчиків-асів. Базою для нового підрозділу було обрано 9-й гвардійський винищувальний авіаційний полк (СРСР) (9-й гвап) на літаках Як-1. З жовтня 1942 року старший лейтенант Амет-Хан Султан — командир 3-ї ескадрильї 9 гвап. Брав участь у звільненні Ростова-на-Дону, у повітряних боях над Кубанню. За бойові успіхи у боях за Ростов 15 листопада 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора.
Після переучування на «Аерокобру» брав участь у Донбаській операції. 18 квітня 1943 року Амет-Хан Султан отримав другий орден Леніна. А після звільнення Таганрогу і Мелітополя указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року гвардії капітану Амет-Хану Султану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». На цей час Амет-Хан Султан здійснив 359 бойових вильотів, провів 79 повітряних боїв, особисто збив 11 літаків противника і 19 — у групових боях.
У січні 1944 року Амет-Хан Султан у парі зі своїм веденим Героєм Радянського Союзу Іваном Борисовим перехопив над Каркінітською затокою і примусив до посадки на свій аеродром німецький зв'язковий літак «Шторьх», який прямував з Констанци до Євпаторії з цінними документами. 7 квітня нагороджений орденом Олександра Невського. Брав участь у визволенні Криму і штурмі Севастополя.
У травні 1944 року командування полку дозволило Амет-Хану відвідати батьків у Алупці. Разом з ним в Алупці три дні гостював Герой Радянського Союзу Павло Головачов. Під час перебування у батьків Амет-Хан довідався, що його брата Імрана звинувачено у «пособництві окупантам» і заарештовано. Саме на час перебування льотчиків в Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар. НКВСівці хотіли забрати і матір льотчика Насібу, за яку вступився син. Невідомо чим би закінчився конфлікт, якби не втручання Головачова. Врешті завдяки заступництву командувача 8-ї повітряної армії генерала Т. Т. Хрюкіна та з огляду на бойові заслуги Амет-Хана, було дозволено не виселяти матір Героя Радянського Союзу до Узбецької РСР: Тимофій Тимофійович Хрюкін допоміг Амет-Хану відправити батьків у станицю Привольна Краснодарського краю до своїх батьків, де мати і батько Амет-Хана жили до повернення в Алупку після війни.
Під час переучування на новий літак Ла-7, яке відбувалося влітку 1944 року під Москвою, Амет-Хан одружився з Фаїною Максимівною Данильченко. Після переучування і відпочинку Амет-Хан Султан брав участь у боях в Східній Пруссії, битві за Берлін. Останній переможний повітряний бій Амет-Хан Султан провів 29 квітня 1945 року над аеродромом Темпельгоф, збивши «Фокке-Вульф-190». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «за проявлену хоробрість і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків, збитих в групових боях» помічник командира 9 гвап з повітряно-стрілецької служби гвардії майор авіації Амет-Хан Султан вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу та нагороджений другою медаллю «Золота Зірка». Усього за чотири роки війни Амет-Хан отримав п'ятнадцять бойових нагород, у тому числі дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу (24.08.1943, 29.06.1945), три ордени Леніна (23.10.1942, березень 1943, 24.08.1943), чотири ордени Червоного Прапора (31.07.1942, 15.11.1942, 13.10.1943, 20.04.1945), орден Олександра Невського (7.04.1944), орден Вітчизняної війни I ступеня (20.01.1945), орден Червоної Зірки (5.11.1941), чотири медаліЗа даними банку документів «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» .
Після закінчення війни за розпорядженням Сталіна усі льотчики-аси були направлені на навчання до військових академій. З серпня 1945 року Амет-Хан Султан — слухач Військової академії командно-штурманського складу в Моніно. Однак навчання давалося йому дуже важко через брак базової освіти. Амет-Хан подав рапорт начальнику академії з проханням про відрахування. «Тверезо зважуючи рівень своїх знань, — писав він у рапорті, — не бачу можливості подальшого навчання. Тому прошу відрахувати мене з академії». Його рапорт задовольнили, і в квітні 1946 року Амет-Хан Султан був звільнений у запас.
Список повітряних перемог Амет-Хана Султана
Дата повітряного боюКількість і типзбитих ворожих літаків(особисто/в групі)Район повітряного бою31.05.19421 Ю-88Ярославль06.07.19421/10 Ме-109Велика Слєпуха06.07.19421/11 Ме-109Івановка08.07.19424/12 Ме-109Колобіне — Долгуша — Архангельське09.07.19421/6 Ме-109Ольховка10.07.19421/8 Ме-109Замятіне21.07.19421 Ме-109Велика Верєйка21.07.19422/6 Ме-109Велика Верєйка21.07.19421/6 Хе-113Насправді літаків типу Heinkel He 113 в системі позначення літаків Рейхсміністерством авіації Третього Рейху не було. Між тим, завдяки дезінформації німців, у всіх радянських передвоєнних довідниках, плакатах і таблицях про закордонні військові літаки, призначених для служби ППО, незмінно були присутні силуети «Хейнкеля 113», представленого як один з основних винищувачів Люфтваффе. Тому не дивно, що з перших днів війни надходили повідомлення фронтових пілотів про бої з Хе-113. Можливо, за них приймали «Мессершмітти» Ме-109 або інші винищувачі в незвичному фарбуванні. Тільки до 1943 року стало остаточно відомо, що ніяких Хе-113 у німців немає. Джерело: Heinkel He.100 Уголок неба (по Виктор Бакурский. Хейнкель 100 раскрывает тайны)Велика Верєйка23.07.19421/6 Ю-87на північ від Привали23.08.19421 Ме-109на південь від Заплавне02.09.19421 Ме-109Красноармійськ03.09.19421 Ме-109Верхня Ахтуба03.09.19421 Ме-109Демидово07.09.19421 Ме-109Акатовка08.09.1942½ Ме-109Грачи09.09.19421/6 Ю-88Садова11.09.19421/7 Ю-88Сталінград14.09.1942½ ФВ-189Акатовка14.09.19421/9 Ю-88північна околиця Сталінграда14.09.19421/9 Ме-109південна околиця Сталінграда15.09.19421/6 Ме-109Сталінград (Рибзавод)15.09.19421 Ме-109Сталінград (Ринок)13.12.19421 Хе-111Бузиновка — Петровський21.03.19431 Ме-109Батайськ22.03.19431 Ю-87Ростов-на-Дону22.03.19431 Ме-109Ростов-на-Дону25.03.19431 Ю-87на південь від Койсуг25.03.19431 Ме-109на південь від Батайська22.07.19431 Хе-111на південь від Маринівки24.07.19431 Хе-111Куйбишеве — Дмитрівка20.08.19432 Ю-87Калинівка21.08.19431 Ю-88Успенська21.08.19431 Хе-111на північний схід від Успенської02.10.19431 Ю-88Ворошилівка06.10.19431 Ме-109Великий Токмак10.10.19431 Ю-87Пришиб08.02.19441 Ю-88на захід від Берислава13.03.19441 Ме-109на північний схід від Очакова24.04.19441 ФВ-190на південь від мису Херсонес14.01.19451 ФВ-190на схід від Ґумбіннен16.01.19452 ФВ-190Ґумбіннен18.01.19451 ФВ-190Ґумбіннен13.04.19451 Ме-109Ґросс-Гюбнікен29.04.19451 ФВ-190Темпельгоф Примітка: таблицю складено за даними джерелаБыков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг. — М.: Яуза, 2007. ISBN 5-699-20526-8 .
Льотчик-випробувач Після війни Амет-Хан Султан намагався повернутися до льотної професії: в березні 1946 року він їде до Москви, де подає заяву на роботу льотчиком-випробувачем у Льотно-дослідницькому інституті. Однак відповіді так і не отримав. Як стало відомо пізніше, на заваді була його національність: кримські татари, як і інші депортовані у 1944 році народи були «викреслені» з історії держави, навіть згадки про кримських татар були заборонені і далеко не безпечні. У важку для свого народу годину Амет-Хан не відмовлявся від нього і не приховував свій кровний зв'язок з кримськими татарамиБіографія Амет-Хана Султана на сайті «Українці в світі». Урешті-решт, завдяки допомозі бойових друзів Олександра Покришкіна та Володимира Лавриненкова і черговому заступництву Тимофія Хрюкіна, на той час — заступника Головнокомандувача ВПС, у лютому 1947 року Амет-Хан Султан стає льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту МАП.
За досить короткий строк він стає одним з найкращих льотчиків-випробувачів. У 1949 році Ахмет-Хан Султан — льотчик-випробувач 3-го класу, у січні 1950-го — 2-го класу, а у вересні 1952 року отримує кваліфікацію льотчика-випробувача 1-го класу.