Смі́ла () — місто в Україні, адміністративний центр Смілянської міської громади Черкаського району Черкаської області. У місті розташований найбільший залізничний вузол області — станція Імені Тараса Шевченка. За часів Російської імперії — містечко Черкаського повіту Київської губернії.
Географія
Наддніпрянське місто Сміла розташоване за 25 км. автодорогами від обласного центру та за 200 км. від столиці, на Придніпровській височині, над річкою Тясмин.
Клімат Клімат помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, іноді посушливе. Період із температурою +10 градусів становить 160—170 днів. Річна кількість опадів 450—520 мм. Через місто протікає ріка — Тясмин, притока Дніпра..
Історія
Заснування Сміли
Сміла та її околиці були заселені ще здавна, про що свідчать залишки давніх поселень та численних курганів, виявлених у різних частинах міста та поблизу нього. Два значних древніх городища та 44 кургани вперше були досліджені у 1879—1883 роках О. О. Бобринським, онуком власника Сміли графа Олексія Олексійовича Бобринського. Ці знахідки датуються приналежністю частково до кам'яної доби, частково до бронзової. Офіційна дата народження Сміли 1542 рік. У XVI столітті в документах Великого князівства Литовського зазначено що на місці хутора в 1542 році з'являється поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла відома з першої половини 17 століття. Із назвою міста пов'язана легенда, яку записав граф Л. О. Бобринський: «Якась-то дівчина провела воїнів через важкодоступне болото в тил до ворога. Вони перемогли тьму-тьмущу ворогів у кривавій битві, але дівчину не вберегли. Поховали воїни героїню над Тясмином і назвали її Смілою, а містечко Тясмин на її честь назвали Смілою».
Гетьманщина
У 1648 — 1667 це сотенне містечко Чигиринського полку. У 1654 році переяславський полковник Павло Тетеря отримав від Російського царя грамоту на місто. В 1658—1659 роках власником Сміли був полковник Данило Виговський.
Період Речі Посполитої
За Слободищенським трактатом 1660 року на цих землях відновлена влада Речі Посполитої і Сміла переходить у власність Олександра Конецпольського у складі Речі Посполитої. Постійні битви між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами призвели до розорення й спустошення Сміли. (див. Руїна).
У XVII столітті власниками Сміли стають польські князі Любомирські, які в 1742 році побудували дерев'яний замок із валом і частоколом навколо міста.
У 30 — 60 роках 18 століття населення Сміли брало участь у гайдамацькому русі.
Імперський період
У 1787 році князь Ксаверій Любомирський продає свої землі навколо Сміли князю Потьомкіну. В 1793 році землі переходять до графа Олександра Самойлова, племінника Потьомкіна. У 1795 році у Смілянських володіннях графа Самойлова мешкає 1747 чоловік осілого населення та 435 неосілих, з них 50 ремісників, 9 шевців, 6 ткачів, 8 кравців. Решта — землероби.
У 1793 році за другим поділом Польщі Сміла відходить до складу Російської імперії. У 1793—1794 роках Сміла — центр однойменного повіту. З 1797 року Сміла — містечко Черкаського повіту Київської губернії.
Сміла у власності роду графів Бобринських
У 1827 році завершено будівництво костелу Успіння Пресвятої Діви Марії котре тривало 9 років. Основним «спонсором» будівництва виступив власник села Товста Звенигородського повіту Антон Совецький, який був колишнім хорунжим у польському війську.
У 1838 році Сміла переходить до графині Софії Олександрівни Бобринської (до шлюбу Самойлова). Бобринські збудували у Смілі цукровий завод.
У 1845 році було 8 тисяч жителів, 755 будинків, 60 крамниць, одна корчма, 10 заїжджих дворів; буряко-цукрові, 3 цегельні і 2 винокурних і 2 шкіряних заводи, 10 млинів.
У 1858 році Графом Олексієм Олексійовичом Бобринським було влаштовано училище для дітей робітників і службовців при цукровому заводі містечка Сміла, яке спочатку отримало назву церковно-парафіяльної школи при Успенській церкві для хлопчиків. Школа складалася з трьох відділень і за програмою наприкінці ХІХ ст. відповідала умовам однокласного початкового училища. У 1877 році, внаслідок використання шкільного приміщення під лікарню, навчання було перенесено до школи рафінадного заводу, яка також відносилася до церковно-приходської, відкритої у 1874 році при Смілянському рафінадному заваді. у 1877 році до неї була приєднана ще й перша школа. Факт з'єднання шкіл став підставою для її перетворення у двокласне приватне училище Графів Бобринських.
У 1860 році було 12,6 тисяч жителів, 3 православні церкви, католицький костел, Миколаївська церква на Загреблі (частина міста на правобережжі Тясьмину) та дзвіниця Унійної Церкви (сьогоднішня назва УГКЦ) в центрі міста (з протилежної сторони костелу), синагога, 2 єврейських молитовних будинки. Мировий суд, канцелярія судового допиту, земельна управа, станції — поштова і телеграфна. 176 крамниць, 255 ремісників. Аптека, волосна лікарня на 25 ліжок (тепер Центральна районна лікарня імені Софії Бобринської). Двічі на тиждень — базари, двічі на рік — ярмарки
У 1876 році через місто пролягла залізниця Фастів-Знамʼянка, відкрито станцію Бобринську.
У 1879 році на 9 фабриках і заводах Сміли вироблено продукції на понад 4 млн карбованців — це більше, ніж того ж року випустило 76 заводів і фабрик КиєваВ. І. Ленін «Розвиток капіталізму в Росії». У 1887 році при рафінадному заводі відкрито центральну телефонну станцію.
У 1889 році було 18 великих підприємств, де зайнято 1130 робітників. Працює завод із виробництва гасу для освітлення вулиць.
На початку XX століття в Смілі було 20 тисяч жителів, 23 фабрики і заводи, 13 соборів, церков та молитовних будинків, 10 шкіл, 3 ресторани, 81 купець. Проте 71 % селянських господарств — безземельні і малоземельні, а 52 % — безкінні.
У 1917 році крім великих цукрового і рафінадного заводів, було кілька дрібних підприємств: механічні майстерні, 6 шкіряних заводів, пивзавод, 2 маслобойні, миловарний, свічковий та жиросальний заводи, вальцовий млин, олійниці. 67 магазинів і пунктів громадського харчування. Чверть усіх вулиць — бруковані.
Українська революція
17 квітня 1917 року, після повалення царського режиму в Російській імперії у Смілі утворився цивільний комітет, комісаром якого став учитель соціал-демократ. Також у Смілі створюються чисельні громадські комітети, котрі виступали за скорочення робочого дня до 8 годин замість 14, розподіл панської землі та інше.
За весь період Перших Визвольних Змагань, які відбувались з 1917 року по 1920 на основній території України, а подекуди тривали й до 1922—1924 років Смілянщина була одним з осередків національного визвольного руху. Серед відомих земляків та особистостей що брали активну участь в Українській революції можна відзначити Якова Водяного котрий був одним із ініціаторів створення Вільного козацтва, яке грало одну з ключових ролей у той період.
10 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінна бригада на чолі з Петром Дяченком Армії УНР на короткий час здобула Смілу. На станції Сміла було захоплено 11 потягів із військовим майном та ще 80 возів із майном у місті. Це були запаси Південно-Західного фронту московських окупаційних військ. Це майно спішно відправили до Білозір'я. Проте невдовзі від станції Бобринська більшовики перейшли у контрнаступ і українським військам довелося залишити містоКоваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань Сміла входить до складу СРСР.
Радянський період
З 1923 року Сміла — адміністративний центр однойменного району, а з 1926 року — місто.
Місто не обминув Голодомор 1932—1933 років.
Друга світова війна
4 серпня 1941 року 116 стрілецька дивізія Червоної армії під натиском німецьких сил залишила Смілу.
За період німецької окупації у місті розстріляно і замучено близько 25 тисяч людей.
29 січня 1944 року військами 2-го Українського фронту, 373-ї Миргородської стрілецької дивізії місто було визволено.
Післявоєнний період міста У післявоєнний час розвитку Сміли знову був наданий істотний імпульс. У місті будується потужний радіоприладний завод. Будуються нові житлові масиви,
Вихід України зі складу СРСР
З моменту розпаду Радянського Союзу у 1990-х промислове виробництво в Смілі скоротилося на 70 %. Одночасно було відзначено скорочення населення на 10 %, яке відбувалося в основному через виїзд громадян за межі міста.
Вулиці та місцевості Сміли Смілянській міській раді підпорядковується селище Ірдинівка.
Центральною площею міста є Майдан Слави.
Головними міськими магістралями є вулиці Незалежності, Уманська, Трипільська, Перемоги, Героїв Холодноярців, Соборна.
Сміла має низку мікрорайонів: Гора; Гречківка; Загребля; Машбуд Мала Яблунівка; Поштовий; РПЗ; Кут; Богдана; Шевченка.
Окрім того, традиційно район центрального Майдану Слави є місцевим Центром.
Населення
Чисельність Чисельність населення Сміли, станом на 1 січня 2022 року, становить 65,675 осібУкраїна / Ukrajina.
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці89,54%росіяни8,69%білоруси0,39%євреї0,22%роми0,13%вірмени0,11%інші/не вказали0,92%
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська61 18689,10%Російська6 95610,13%Ромська670,10%Білоруська660,10%Вірменська490,07%Румунська250,04%Інші/Не вказали3220,46%Разом68 671100%
Економіка У Смілі є цукровий комбінат (наразі ліквідований) (у 1970 році виготовив 37 000 т цукру і 1 200 т лимонної кислоти), машинобудівний завод (з 1930, основна продукція: машини для цукрової, хлібопекарської і олійно-жирової промисловості), електроремонтний (працює), молоко-консервний завод, броварня (наразі ліквідована), швейна і меблева фабрики. технікум (наразі коледж) харчової промисловості.
ТОВ «СЕМЗ» (не працює)
Також у місті розташовано одне з найбільших машинобудівних підприємств області — Смілянський електромеханічний завод, що займається ремонтом, розробкою та виробництвом тягових електричних машин.
Цьому підприємству вже майже 140 років. За роки його існування змінився профіль підприємства — від ремонту рухомого складу залізниці, до розробки і виробництва сучасних тягових електричних машин різної потужності.
ТМ «Славна» Також у місті розташовані виробничі потужності торговельної марки «Славна». Виробничі потужності складаються з високопродуктивного устаткування, яке розміщене в модернізованих корпусах Смілянської швейної фабрики, пристосованих для випуску медичної продукції одноразового використання. В сучасних цехах, обладнаних автоматизованими лініями, випускається широкий асортимент комплектів одягу, операційних покриттів, медичних інструментів.
ДП «Орізон-Навігація» У місті розташоване підприємство «Орізон-Навігація», яке спеціалізується на випуску електронних пристроїв, зокрема випускає компоненти для навігаційної системи ГЛОНАСС, а також сприяло розробці цієї системи. З 16 грудня 2021 року почала процедуру перетворення, 17 грудня того почала припинення роботи
ТОВ «Еліт» У 2008—2009 роках збудовано новий завод із випуску об'ємного морозива Le Jour. Завод належить компанії «Еліт» (торгова марка «Ажур»), яка має також заводи в Луцьку та Криму, і він є другим у світі після норвезького. Морозиво виробляється на обладнанні данської фірми «Тетра-Пак», лінія спроєктована для автоматичного безперервного наповнення і заморожування продукту .
СМБЗ Смілянський машинобудівний завод створений 1896 року за підтримки графського роду Бобринских до 2000 року забезпечував конкурентоспроможність на ринку України і робочі місця в місті, але згодом завод став банкрутом. На стан 2017 року 80 % заводу законсервовано або продано та зайнято під інші виробництва. Лише кілька цехів працюють на теперішній час.
Транспорт