Кондулайнен Олена Іванівна (справжнє ім'я — Контулайнен Лембі Вілхівна) — радянська і російська актриса. Заслужена артистка РФ (2002). За національністю інгерманландка.

Фігурантка бази даних центру «Миротворець» (свідоме порушення державного кордону України; незаконна діяльність на території анексованого РФ Криму).

Біографічні відомості Народилася 9 квітня 1958 р. в селі Токсово Ленінградської області. У 1983 році закінчила Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії і була прийнята в трупу пітерського театру Ленком.

З 1990 р. — актриса «Дягилевъ Центръ». Грала в Театрі комедії ім. М. П. Акімова, філії Театру Маяковського, «Театрі Місяця» Сергія Проханова.

Знялась у низці стрічок українських кіностудій.

Член спілки кінематографістів Росії.

Фільмографія

«Подорож в інше місто» (1979, Наталка, 19-річна дочка Кириллова) «Я — акторка» (1980, акторка трупи (немає в титрах) «Правда лейтенанта Климова» (1981, Люся, дружина Климова) «Тепло студеної землі» (1984, Світлана, дружина Марича; кіностудія ім. О. Довженка) «Дві версії одного зіткнення» (1984, Ненсі; Одеська кіностудія) «Капітан Фракасс» (1984, т/ф, 2 с, Іоланта де Фуа; кіностудія ім. О. Довженка) «Дикий вітер» (1985) «Русь споконвічна» (1985, Млава) «Свято Нептуна» (1986, вчителька) «Фламінго приносить щастя» (1986, Кайрі, класний керівник) «Втеча» (1988, Еллінор Ферн) «Раз, два — лихо не біда!» (1988, Маруся) «Чоловік собаки Баскервілів» (1990, Світлана) «Бабій» (1990, ​​лаборантка) «Сто днів до наказу» (1990, смерть) «Звіробій» (1990, Джудіт Гаттер (дублювала Любов Германова) «Болотяна street, або Засіб проти сексу» (1991, репортер) «Караван смерті» (1991, археолог Оксана) «Екстрасенс» (1991, Мариночка; Одеська кіностудія) «Людина К.» (1992, Україна) «Дафніс і Хлоя» (1992, Лікеніон) «Номер „люкс“ для генерала з дівчинкою» (1992, Алка) «Даун Хаус» (2001, Олександра Єпанчина) «За все тобі дякую» (2005, Вероніка; Україна) «За все тобі дякую-2» (2006, Вероніка; Україна) «Кардіограма кохання» (2008, Катя Анохіна; Україна) та ін.

Примітки

Література Сериал, 2003, № 3. — С.24—25.

Джерела http://www.segodnya.ua/life/interview/elena-kondulajnen-ja---cvjataja-no-chtoby-ne-uletet-na-nebeca-kak-anhel---zanimajuc-ljubovju.html