Зінаїда Михайлівна Кирієнко (; , Махачкала, Російська РФСР, СРСР — 12 лютого 2022, Москва, Росія) — радянська і російська акторка. Заслужена артистка РРФСР (1965). Народна артистка РРФСР (1977). Лауреатка Державної премії СРСР (1979).
Фігурантка бази даних центру «Миротворець» (участь у пропагандистських заходах РФ, свідоме багаторазове порушення Державного кордону України — поїздки до анексованого РФ Криму)Центр «Миротворець»: Кирієнко Зінаїда Михайлівна.
Життєпис Народилася в родині військового Георгія Костянтиновича Широкова. Прізвище та по батькові — від вітчима Михайла Ігнатовича Кирієнка.
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1958).
У 1958—1959 рр. — акторка Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.
У 1959—1960 рр. — акторка Московського драматичного театру на Малій Бронній.
З 1961 р. — в Театрі-студії кіноактора, де пропрацювала понад тридцять років.
У 1954 році дебютувала в кінематографі у головній ролі в картині реж. С. Герасимова «Надія».
Знялась у кінокартинах за сценаріями О. П. Довженка: «Поема про море» (1958, Катерина), «Повість полум'яних літ» (1961, Марія), «Зачарована Десна» (1964, Одарка); в українських стрічках: «Далеко від Батьківщини» (1960, Моніка), «Жива вода» (1971, Данка Крилюк), «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976, т/ф, мати).
Смерть 10 лютого 2022 року потрапила в одну з лікарень Москви з позитивним діагнозом на коронавірус. Перенесла інсульт, також було виявлено рак підшлункової залози.
Померла в Москві 12 лютого 2022 року, у вікі 88 років. Син акторки заявив, що причиною смерті став інсульт.
Фільмографія Грала у фільмах: «Надія» (1954, Надія Вахмістрова; реж. С. Герасимов) «Роза вітрів» (1957, Надія; НДР, Франція, Італія, Бразилія, Китай, СРСР) «Тихий Дон» (1957—1958, Наталія Мелєхова; реж. С. Герасимов) «Поема про море» (1958, Катерина, дочка голови колгоспу; реж. Ю. Солнцева) «Сорока-злодійка» (1958, Анета) «Доля людини» (1959, Ірина, дружина Андрія Соколова; реж. С. Бондарчук) «Далеко від Батьківщини» (1960, Моніка Тарваль; реж. О. Швачко, Київська кіностудія) «Козаки» (1961, Мар'яна) «Повість полум'яних літ» (1961, Марія; реж. Ю. Солнцева) «Найповільніший поїзд» (1963, Ніна Іванівна) «Знайомтеся, Балуєв» (1963, Капа Підгірна) «Зачарована Десна» (1964, Одарка; реж. Ю. Солнцева) «Залп „Аврори“» (1965, Ліза) «Такий великий хлопчик» (1967, Віра, мати Колі) «Крах імперії» (1970, Катя Вауліна, дружина) «У лазуровому степу» (1970, дружина Максима) «Жива вода» (1971, Данка Крилюк; реж. Г. Кохан, Кіностудія ім. О. Довженка) «Любов земна» (1974, Єфросинія, дружина Дерюгіна) «Небо зі мною» (1974, Клавдія Клинова) «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976, т/ф, мати) «Два капітани» (1976, Оксинія Федорівна, мати Сашка) «Доля» (1977, Дерюгіна) «Ліки проти страху» (1978, Рашида Рамазанова) «Вони були акторами» (1981, Олександра Федорівна Перегонець, акторка театру; реж. Г. Натансон) «Кохаю. Чекаю. Олена.» (1983, Настасья Меркулівна) «Пан Великий Новгород» (1984, Віра) «Ранок приреченої копальні» (1985, Дар'я Костянтинівна Шуригіна, господиня копальні) «Пташине молоко» (1986, фільм-вистава; Олександра Віталіївна Коргачова, начальниця торгу) «Любити по-російськи-2» (1996, Зінаїда Георгіївна Широкова, прокурор) «Танці під збитковим місяцем» (1999, Марія; Мексика—Росія) «Листи до Ельзи» (2002, куховарка Марія; реж. І. Масленников) «Колодязь» (2003, к/м, господиня двору) «Глибока течія» (2005, Ольга; Білорусь) «Щастя за рецептом» (2006, Єлизавета Петрівна) та ін. «Одне кохання душі моєї» (2007, т/с; Софія Раєвська (старша); реж. Н. Бондарчук)
Нагороди і почесні звання Заслужена артистка РРФСР (1965) Народна артистка РРФСР (1977) Лауреат Державної премії СРСР (1979) Приз «За видатний внесок у кіномистецтво» кінофестивалю «Бригантина» (Бердянськ, 2002)
Примітки
Література Актеры советского кино. Вып. 1-й. М., 1964; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.198.
Джерела https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/ros/1960/works/