Суб’єкт правопорушення — це особа, яка вчинила правопорушення. Необхідною умовою визначення особи суб’єктом правопорушення є наявність у неї деліктоздатності, тобто закріпленої у законі здатності нести юридичну відповідальність за вчинення правопорушення. Так, повністю неделіктоздатними є душевнохворі особи, частково — неповнолітні. Рівень деліктоздатності залежить від віку особи, стану її фізичного та психічного здоров’я, посади та інше. Суб’єктами ряду видів правопорушень можуть бути не тільки фізичні особи (люди), а й державні та громадські органи, організації, але вони не завжди можуть визнаватися суб’єктами злочинів. Юридичними властивостями суб’єкту правопорушення є: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, яка визначається досягненням особою певного, прямо визначеного в нормах права віку юридичної відповідальності, та станом осудності, що є здатністю особи усвідомлювати свої дії в момент скоєння правопорушення та керувати ними.
За різні правопорушення юридична відповідальність настає з різного віку:
за кримінальним законодавством: з 16 років, за тяжкі злочини – з 14 років; за адміністративним законодавством: з 16 років; за трудовим законодавством: з 16 років, в окремих випадках – з 14 років; за цивільним законодавством: з 14 років. Деякі дослідники виокремлюють спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт):
громадянство; посадова особа; військовослужбовець; фах; особливо небезпечний рецидивіст; особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі; особа, яка підлягає призову на строкову військову службу; працівник транспорту; член виборчої комісії; родинні відносини (батьки, діти). Суб’єктами кримінального, дисциплінарного та матеріального правопорушення виступають тільки фізичні особи, цивільного – фізичні та юридичні особи, адміністративного в більшості випадків – фізичні особи, але в деяких випадках і юридичні особи. Юридичні особи не можуть бути суб’єктами кримінальних злочинів. Зазвичай суб’єктами є посадові особи підприємства, організації чи установи.
2. Об’єкт правопорушення – це певні блага чи соціальні цінності, на які посягає правопорушення (наприклад, матеріальні та духовні цінності, честь, гідність, життя, здоров’я людини, власність, державна безпека, що захищаються нормами права, тощо).
В юридичній літературі розглядають загальний, родовий (видовий) і безпосередній об’єкт:
загальний об’єкт – це ті суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди. Наприклад, територіальна цілісність держави, суспільна безпека, політичний лад; родовий (видовий) об’єкт правопорушення – це певне коло однорідних відносини, яким завдається шкода. Наприклад, майно;