Кунжу́т індійський (Sesamum indicum L.), також кунджу́д або сеза́м — рослина роду сезам (Sesamum), що росте в дикому вигляді в тропічній і південній Африці та широко розводиться в тропічних районах Азії і Америки. Олійна культура, насіння широко використовується в кулінарії.

Морфологічна характеристика Однорічна рослина. Нижні листки протилежні, решта чергуються. Квіти в пазухах листків, віночок трубчастий, дещо неправильної форми, жовтуватий. Зустрічаються форми з блакитними або пурпуровими квітами. 4 тичинки, з них 2 довші за інші. Плід — коробочка з численним насінням. Насіння містить до 60 % олії.

Харчова цінність Дані харчування — смаженого та сухого незбираного кунжуту

Харчова цінність в 100 г (3,5 унції): Насіння смаженеНасіння сушенеЕнергія565 ккал (+2360 кДж)573 ккал (2400 кДж)Вуглеводи25,7 г23.45 гЦукор0,48 г0,3 гХарчові волокна14,0 г11,8 гЖир48,00 г49,7 гБілок16.96 г17,7 гВітаміни:Тіамін (B1)0,8 мг (70 %ДН)0,8 мг (70 %ДН)Рибофлавін (В2)0,25 мг (21 %ДН)0,25 мг (21 %ДН)Нікотинова кислота (В3)4.6 мг (31 %ДН)4.5 мг (30 %ДН)Фолієва кислота (В9)98 мкг (25 %ДН)97 мкг (24 %ДН)Корисні речовини:Кальцій989 мг (99 %ДН)975 мг (98 %ДН)Залізо14.8 мг (114 %ДН)14.6 мг (112 %ДН)Магній356 мг (100 %ДН)351 мг (99 %ДН)Марганець2,5 мг (119 %ДН)2,5 мг (119 %ДН)Фосфор638 мг (91 %ДН)629 мг (90 %ДН)Калій475 мг (10 %ДН)468 мг (10 %ДН)Натрій11 мг (1 %ДН)11 мг (1 %ДН)Цинк7.16 мг (7 %ДН)7.8 мг (82 %ДН)

Використання

Кунжут людям відомий з давніх-давен — завдяки своєму насінню, яке рослина ніби сама пропонує перехожим. Насіння міститься у коробочках, які у стиглому вигляді розкриваються, як тільки їх торкаються, або ж навіть від різкого звуку, наприклад плескання долоні. Власне, завдяки цій своїй особливості сезам потрапив до казки — в деяких перекладах ще й під арабським іменем «сімсім» — в якій печера відкривалася від однієї згадки про його зернятка.

Ще одна корисна властивість кунжуту — він росте навіть на бідних ґрунтах, іноді на самій межі пустелі, там, де інші культурні рослини гинуть. Спочатку кунжут просто їли. Потім навчилися виробляти з нього борошно і пекти хліб. Використовували його також для виготовлення напоїв, зокрема й хмільних, на кшталт пива. І зрештою почали видобувати олію.

Спочатку люди збирали зернятка дикого кунжуту — він і зараз росте в Африці. А близько 3500 року до нашої ери навчилася й самі вирощувати його для своїх потреб. Швидше за все це сталося в Індії — хоча деякі дослідники кажуть про ту ж Африку чи, навпаки, Далекий Схід. Принаймні, ми напевно знаємо, що мешканці найдавніших міст долини Інду — Хараппи і Мохенджо-Даро — не лише самі споживали кунжут, а й постачали його до Месопотамії.

Достеменно не відомо, як вони називали рослину. Але вчені вважають, що мова, якою розмовляли в долині Інду, була близькою до нинішніх говірок Південної Індії. А там кунжут називають «ел» або «еллі». Можливо, саме від цього імені походить і шумерська назва кунжутової олії, «ілу», яку згодом запозичили інші народи для позначення олії взагалі.

Сам кунжут, який швидко навчилися вирощувати й в Месопотамії, шумери називали по-іншому, «геші» — тобто «масна трава». А в мові їхніх сусідів аккадців той самий вислів звучав як «шамашаму» — ось звідки й взявся той самий арабський «сімсім» та грецький і український «сезам». Назва «кунжут» є перською і походить від іще давньоарійського слова «кунг», яким позначали насіння трави.

В Китаї кунжут отримав назву «хума» — тобто «чужинські» чи навіть «варварські коноплі». Втім, смак кунжутової олії китайцям зрештою сподобався більше, аніж конопляної — зараз її використання вважають одним із «стовпів китайської кухні»..

Сьогодні насіння кунжуту використовується як для виробництва олії, так і в борошняних виробах (булочки, випічка). Особливо інтенсивний смак і аромат мають смажені зернятка кунжуту. Їх також використовують як приправу.

В Китаї та на Сході вважається, що зернятка кунжуту подовжують життя. В Аюрведі кунжутова олія використовується зовнішньо при захворюваннях шкіри.

В Україні з кунжуту роблять козинаки.

Рослина підходить для вирощування в Україні, оскільки її вегетаційний період складає 120—140 днів. З XVIII сторіччя кунжут — намагалися вирощувати в Криму. Втім справа йшла важко, доводилося навіть обіцяти особливі нагороди тим, хто наважувався відводити землі під цю культуру. У 1960-ті рр. радянська влада заборонила сіяти кунжут в українському Причорномор'ї, бо це начебто ознака розкоші. Запорізька область у 2015 році планувала почати сіяти кунжут для створення нових робочих місць, але підвела погода.

Примітки

Література Васильченко И. Т. Sesamum orientale L. — Кунжут восточный // Флора СССР. В 30 т. / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1958. — Т. XXIII. — С. 12—13. — 776 с. — 2300 экз.

Посилання

Кунжут східний (Sesamum indicum); кунжут індійський ОЛІЯ СЕЗАМОВА (КУНЖУТОВА) //Фармацевтична енциклопедія