Битва біля Гафрсфйорду традиційно вважається битвою, внаслідок якої була об'єднана Західна Норвегія і на чолі якої став єдиний правитель — Гаральд Прекрасноволосий. Битва безпосередньо призвела до об'єднання всіх дрібних ярлів під владою Гаральда, оскільки це фактично було знищення опозиції. Схід тим часом був під владою короля Данії. В сучасній Норвегії ця битва є досить шанованою подією в історії цієї держави.
Інші, що не хотіли підкорятися Гаральду, відпливли до Ісландії, Оркнейяру, Шетланду та Фарерів. Згодом норвезький король був вимушений особисто виловлювати їх.Гаральд Горфаґер (Store norske leksikon)
В 1993 році на честь битви був споруджений монумент «Клинки в камені» ().
Джерела Вороняча пісня Більшу частина відомостей про битву містить «Вороняча пісня», вона і є основним джерелом. Хоча це твір скальдичної поезії і збірка незалежних віршів різних авторів, у ньому фігурує Гаральд Лува, якого ототожнюють з Гаральдом Горфаґером. «Вороняча пісня» складається з 23-х строф, з яких з 7 по 12 йдеться про власне битву, решта — придворне життя, діалоги тощо. Дослідники розходяться в думках, хто автор частини про битву. Сага «Красива шкіра» має строфи 7-11, які більшістю джерел приписуються Тьодольву з Квіна, норвезькому скальду, що творив протягом кінця IX — початку X ст. «Коло земне» в «Сазі про Гаральда Прекрасноволосого» відомого ісландського скальда Сноррі Стурлусона, переказує строфи 6-11, які також приписують вищезгаданому норвежцю. Водночас, деякі вважають, що ті строфи могли належати іншому норвезькому скальду, Торбйорну Горнклові, сучаснику Тьодольва. «Молодша Едда» також містить строфи 11 і 12.
Зміст 7. Man kunde høre i Hafsfjorden, hvorledes den ætstore konge kæmpede der med Kjötve den rige; skibe var komne østfra begærlige efter kamp, med gabende hoveder og udskårne stavnplader.7. Heyrði í Hafrsfirði, hvé hizug barðisk konungr enn kynstóri - við Kjǫtva enn auðlagða; - knerrir kómu austan, - kapps of lystir, - með gínǫndum hǫfðum - ok grǫfnum tinglum.
8. De var ladede med storbønder og hvide skjolde, med vestlandske spyd og vælske sværd; bersærkerne brølte, kampen var i gang, ulvhednerne hylede og rystede spydene.8. Hlaðnir óru hǫlða - ok hvítra skjalda, - vigra vestrœnna - ok valskra sverða; - grenjuðu berserkir, - guðr vas þeim á sinnum, - emjuðu ulfheðnar - ok ísǫrn dúðu.
9. De vilde prøve den kraftige, der (imidlertid) lærte dem at flygte, Østmændenes hersker, som bor på Utsten; skibene blev satte i bevægelse, da kamp kunde væntes; der var bulder på skjolde, för Hagelang faldt.9. Freistuðu ens framráða, - es þeim flœja kendi, - allvalds austmanna, - es býr at Útsteini; - stóðum Nǫkkva brá, - es vas styrjar væni, - hlǫmmun vas á hlífum, - áðr Haklangr felli.
10. Da bleve den halstykke konge ked af at forholde Luva landet; han tog sin tilflugt til holmen som skjold (værn); de, som var sårede, kastede sig ned under rorbænkene, lod deres bag stikke i vejret, men stak næsen ned i kølen.10. Leiddisk þá fyr Lúfu - landi at halda - hilmi enum halsdigra, - holm lézk at skildi; - slógusk und sessþiljur, - es sárir óru, - létu upp stjǫlu stúpa, - stungu í kjǫl hǫfðum.
11. Krigerne var så skönsomme, at de lod skjoldene blinke på deres rygge - de blev jo slåede med sten; "østkøllerne" løb som rasende hjem fra Hafsfjorden over Jæderen - de tænkte på mjöddrikken.11. Á baki létu blíkja, - barðir óru grjóti, - Sváfnis salnæfrar - seggir hyggjandi; - œstusk austkylfur - ok of Jaðar hljópu - heim ór Hafrsfirði - ok hugðu á mjǫðdrykkju.
12. Valen lå der på den sandede bred, bestemt til Friggs enöjede elsker; vi blev glade over en sådan heltegærning.12. Valr lá þar á sandi - vitinn enum eineygja - Friggjar faðmbyggvi; - fǫgnuðum dǫ́ð slíkri.
В «Красивій шкірі» і «Колі Земному» майже ідентичні тексти, це вказує на, імовірно, спільне джерело:
7. Hørte du i Hafrsfjord - drønn av drotters dyst - kongens kunster - med Kjøtve den rike - Knarrer kom østfra - lystne på kamp - med gapende hoder - og pynt på stavnen.«Красива шкіра»: Hꝍyrðu i Hafrsfirði -hve hizug barðez - konongr kynstor -við Kiotvan auðlagða - knerrir como austan - kapps um lystir - með ginandum hofðum - oc grofnum tinglum.«Коло Земне»: Heyrðir þú, í Hafrsfirði - hvé hizug barðisk - konungr hinn kynstóri - við Kjötva hinn auðga? - knerrir kómu austan, - kapps um lystir, - með gínundum höfðum - ok gröfnum tinglum.
8. De var lastet med hærmenn - og hvite skjold - med lanser (eller spyd) fra de britiske øyer (vestrøne) - og franske (velske) sverd - Berserker brølte - der striden raste - ulvhedner (berserker i ulveskinnstrøyer) ulte - og jernene skalv.«Красива Шкіра»: Laðner varo þæir haullda - oc hvitra skiallda - vigra vestrꝍnna - oc valscra sværða - græniaðu bersærkir - grunr var þæim a sinnum - ænn uðu ulfheðnar - oc isar duðu.«Коло Земне»: Hlaðnir váru þeir hölda - ok hvítra skjalda, - vigra vestrœnna, - ok valskra sverða. - Grenjuðu berserkir, - guðr var á sinnum, - emjuðu úlfhéðnar - ok ísarn glumdu.
9. De fristet den djerve - som lærte dem å flykte - østmenns hersker - som bor på Utstein - Da strid var i vente - snudde han havhestene - på skjold det hamret - før Haklang falt.«Красива Шкіра»: Fræistaðu ens framraða - er þæim flya kændi - allvallz Austmanna - er byr a Utstæini - stoðom nockva bra stillir - er hanum var styriar væne - glommon var a lifðum - aðr en Haklangr felle.«Коло Земне»: Freistuðu hins framráða, - er þeim flýja kendi, - allvalds austmanna - er býr at Útsteini, - stöðum nökkva brá stillir, - er honum var styrjar væni, - hlömmun var á hlífum - áðr Haklangr félli.
10. Lei da, for Luva - landet å holde - Halsdigre høvding - han tok holmen til skjold - de dro seg under setene - de som var såret - satte baken til værs - stanget hodene i kjølen.«Красива Шкіра»: Leiddiz þa firir lufo - lanndi at hallda - hilminum halsdigra - holm let ser skilldi - slogoz undir sess þiliur - er sarer varo. - leto upp stiolu stupa - stungu i kiol hofðum.«Коло Земне»: Leiddisk þá fyrir Lúfu - landi at halda - hilmi hinum - álsdigra, - hólm lét sér at skialdi. - Slógusk und sessþiljur, - er sárir váru, - létu upp stjölu stúpa, - stungu í kjöl höfðum.
11. På baken lot de blinke - steinene regnet over dem - tenksomme Svåvne - skinnende skjoldtak - østkarene rømte østover - og om Jæren de løp - hjem fra Hafrsfjord - lengtet etter mjøden å drikke.«Красива Шкіра»: A bake leto blikia - barðer varo griote - Svafnis salnæfrar - sæggir hyggiendi - Ꝍstoz austkylgur - oc um Iaðar liopo - hæim or Hafrsfirði - oc hugðu a miaðar drykkiu.«Коло Земне»: Á baki létu blíkja, - barðir váru grjóti - - Svafnis salnæfrar seggir hyggjandi. - Œstusk auðkylfur - ok um Jaðar hljópu - heim or Hafrsfirði - ok hugðu á mjöðdrykkju.
12. Slagplassen (valen) lå der på sanden - vet bare den enøyde - i Friggs favn - Berømmelsen var slik.Valr lá þar á sandi - vitinn enum eineygja - Friggjar faðmbyggvi; - fǫgnuðum dǫ́ð slíkri.
Ці строфи англійською перекладені так:Haraldskvæði (Hrafnsmál)
7. ‘Have you heard how the high-born king fought with Kjǫtvi inn auðlagði (‘the Wealthy’) there in Hafrsfjorden? Ships came from the east, eager for battle, with gaping figure-heads and graven prow-boards.’
8. ‘They [the ships] were loaded with men and white shields, western spears and Frankish swords. Berserks bellowed; battle was under way for them; wolf-skins [berserks] howled and brandished iron spears.’
9. ‘They tested the forward-striving mighty ruler of the Norwegians [Haraldr], who taught them to flee, who resides at Utstein. The ruler set in motion the stud-horses of Nǫkkvi [ships] when he expected combat; there was thundering on shields before Haklangr fell.’
10. ‘The fat-necked prince [Kjǫtvi] grew tired then of holding the land against Lúfa (‘Shaggy-locks’) [Haraldr]; he let an islet be a shield to himself. They threw themselves under the bench-planks, those who were wounded; they let their rumps stick up; they plunged their heads into the bilge.’
11. ‘Sensible men made shingles of the hall of Sváfnir [Óðinn] [(lit. ‘hall-shingles of Sváfnir’) — Valhǫll] gleam on their backs [in flight]; they were pelted with stones. The east-cudgels were stirred up and ran across Jæren, homewards from Hafrsfjorden, and concentrated on mead-drinking.’
12. ‘The slain lay there on the sand, dedicated to the one-eyed embrace-occupier of Frigg [Óðinn]; we welcomed such doings.’
Ґлюмдрапа Іншим джерелом є «Драпа про галас», написана Торбьйорном Горнклові в ІХ ст. Поема зберіглася частково, переважно уривками у сагах. З неї відомо, що Гаральд спочатку воював на суші, а потім переміг у морській битві проти неназваного конунга на півдні. Ймовірно, мова йде про кількох переможців. Серед ворогів конунга згадуються шотландці та готи а сам майбутній король був молодим у першій битві. Гаральд згадується лише в останній строфі й без прізвиська. Гафрсфйорд не згадується.
Інші норвезькі джерела
«Historia de Antiquitate Regum Norwagiensium» авторства Теодоріха Монаха — норвезького бенедиктинця — не згадує про битву в Гафрсфйорді. Праця охоплює історію Норвегії від правління Гаральда Горфаґера в IX ст. до смерті короля Сіґурда Магнусона в 1130 році. «Ágrip», синопсис історії норвезьких конунгів створений в 1190-х роках, розповідає, що Гаральд Горфаґер та Гаральд Лува це одна і та сама людина. Коротко згадується битва в Гафрсфйорді, де противником був дехто Скейд-Бранд. Автор саги неправильно зрозумів катрен, який звучить як «Skjoldungen dreiv med skjoldet, Skeid-branden or landet...». Skeid-branden — це назва корабля, а не ім'я конунга. Слово Skjoldungen відноситься до одного з датської королівської родини Скельдунґів. Слово часто перекладається як король, але це не відповідає тексту.Ågrip, Густав Індребьо, Norrøne bokverk, 1973
«Historia Norwegiæ» невідомого авторства, створена в XII ст., згадує про Гаральда Горфаґера, але про битву замовчує. Праця містить лише короткий екскурс по історії Норвегії з її географією в одному розділі.
Лідери під час бою
«Вороняча пісня» каже, що королем, який воював у Гафрсфйорді, був Гаральд Лува. У строфах, які не стосуються битви, Гаральд Горфаґер згадується шість разів. Але в строфах, присвячених битві, він не згадується. Як норвезькі, так і ісландські середньовічні джерела вважали, що Гаральд Горфаґер та Гаральд Лува це одна й та сама людина. Сучасні історики не ставлять під сумнів цю думку. Наприклад, Ґустав Шторм був впевнений, що Гаральд Горфаґер був тотожним Луві, оскільки, за його твердженням, це була настільки поширена та стара легенда, що її правильність не підлягає сумніву.Сверрір Якобссон: «Erindringen om en mægtig Personlighed». Історичний журнал 81.02-03 (2002), стор 225.
«Вороняча пісня» ніяк не конкретизує місце. З іншого боку, підкреслюється, що сама битва була видатною: «Чи чули ви в Гафрсфйорді, як сильно вони там билися, великий конунг [Гаральд] і Кйотве Багатий. Кнорр прибув зі сходу, охочий до битви, з роззявленими щелепами та піднесенням в команді». Існують інші особливості катрену, які вказують на те, що Гаральд у Гафрсфйорді не напав на своїх ворогів у їхніх володіннях, як стверджує Сноррі, а навпаки. У цьому випадку це означає, що Гаральд уже був королем на південному заході, коли відбулася битва. Але коли саме він завоював ці території, досі неможливо сказати.
Сага називає двох противників Гаральда – Кйотве Багатого, якого саги називають конунгом Аґдера, і Гакланга. Імена є прізвиськами ( це «товстий»; це «з довгим підборіддям») і не можуть бути ідентифіковані далі. Але незвичайне ім'я Гакланг також відоме з датського рунічного каменю. На камені Брегнінге в Національному музеї в Копенгагені є рунічний напис з іменем «Син Тока Гаклангсонна». Спочатку камінь стояв у селі Брегнінге на Лолланні. Гальвдан Кут, відомий норвезький історик, припустив, що це та сама особа, яка брала участь у битві біля Гафрсфйорду. Рунічний камінь датований кінцем IX ст.