Лари́са Тере́нтіївна Масе́нко (14 листопада 1942, с. Безім'яне, тепер Енгельського муніципального району Саратовської обл. Російської Федерації) — українська мовознавиця, доктор філологічних наук (з 2006), професор (з 2007), академік АН ВШ України (2010). Професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідна наукова співробітниця Інституту української мови НАН України. Почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка (2016). Член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (з 1996), комісії з української мови науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (з 2004) та експертної ради ВАК України (з 2008). Фахівчиня в галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики. Дружина художника Андрія Німенка, мати художника Максима Німенка.

Життєпис Народилася 14 листопада 1942 року в селі Безім'яне Саратовської області в родині поета Тереня Масенка, який тоді працював репортером радіо­станції імені Тараса Шевченка у місті Саратов, куди родину евакуювали з Харкова під час Другої світової війниМова як «байрактар», мова як код: до ювілею соціолінгвістки Лариси Масенко «Радіо Свобода».

1959 році закінчила Київську середню школу № 52. У 1959—1964 роках навчалася на філологічному факультеті (відділення української мови та літератури) Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

У 1964—1991 роках працювала в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР на посадах: лаборант, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник (відділ теорії та історії української мови, відділ культури мови).

1972 року Кандидат філологічних наук, захистила кандидатську дисертацію «Гідронімія басейну Південного Бугу».

У 1991—1996 роках — старша наукова співробітниця Інституту української мови НАН України (відділ теорії мовної комунікації та соціолінгвістики). Згодом перейшла на викладацьку роботу. З 1996 р. — доцент кафедри сучасної української мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З серпня 2001 року — у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», завідувачка кафедри української мови (2001—2010), з 2010 року — професор цієї кафедри.

2005 року захистила докторську дисертацію «Українська мова в соціолінгвістичному аспекті»Лариса Масенко У краінська мова в соціолінгвістичному аспекті.

Особисту бібліотеку з 2015 року передає Науковій бібліотеці НаУКМА.

Наукова діяльність Авторка праць із гідронімії України, співукладач «Словника гідронімів України» (1979) та «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» (1985). Має публікації з історії української літературної мови, поетики та мови класиків української літератури (Тарас Шевченко, Леся Українка, Григір Тютюнник) та сучасних письменників (Іван Драч, Валерій Шевчук, Оксана Забужко, Юрій Андрухович). У цих працях поєднує мовознавчий аналіз із літературознавчим, розкриває образний потенціал слова, проникаючи в глибинну структуру художнього тексту. Упорядник і авторка вступних статей до видань спадщини видатних українських мовознавців (Павло Житецький, Юрій Шевельов).

Починаючи з кінця 1980-х років активно опрацьовує соціолінгвістичну проблематику. Вивчає мовну ситуацію України, функціонування й стан сучасної української мови за умов масового українсько-російського білінгвізму, побутування мішаних форм мовлення. У її працях започатковано соціолінгвістичне обстеження Києва. Зокрема, визначено демографічну й комунікативну потужність української та російської мов у різних сферах міського життя, досліджено ставлення киян до обох мов і ступінь конфліктності міжмовних стосунків.

Досліджує специфіку радянської мовної політики в Україні та її наслідки, зокрема практику втручання партійних органів СРСР у внутрішній розвиток української мови. На підставі численних документів показала, що це втручання було спрямоване на штучне зближення української мови з російською й мало на меті подальшу ліквідацію української мови як незалежного мовного утворення.

Як провідний український соціолінгвіст та експерт із питань мовної політики постійно виступає в засобах масової інформації з актуальних питань мовного життя України. Прагне донести до широкого загалу усвідомлення визначальної ролі української мови в розбудові суверенної держави. Привертає увагу громадськості до загроз, спричинених недосконалістю мовного законодавства, браком державної мовної політики та хибними кроками влади в розв'язанні проблем двомовного суспільства.

Бібліографія дослідниці налічує понад 300 публікацій. Учасниця багатьох українських і міжнародних наукових конференцій. Підготувала вісьмох кандидатів наук, науковий консультант двох докторських дисертацій. Створила свою школу соціолінгвістики.

Громадська активність з 1996 — Член Всеукраїнського товариства «Просвіта». з 1996 — Член Товариства української мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Відзнаки та нагороди Друге місце у номінації Політлікнеп книги «Мова і політика» Першої Всеукраїнської рейтингової акції «Книжка року 1999». Номінаційний сертифікат Шостої Всеукраїнської рейтингової акції «Книжка року 2004»; «Мова і суспільство: Постколоніальний вимір» — у короткому списку номінації Політлікнеп. Лауреатка Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка (2005). Лауреатка премії імені Олекси Гірника (2009). Лауреатка премії імені Василя Стуса (2010). Лауреатка премії імені Петра Могили (2010). Лауреатка премії імені Дмитра Нитченка (2017).

Публікації

Монографії, словники Власні назви і відтопонімічні утворення Інгуло-Бузького Межиріччя. — К. : Наук. думка, 1977. — 192 с. (співавтор). Гідронімія Східного Поділля. — К. : Наук. думка, 1979. — 195 с. Словник гідронімів України. — К. : Наук. думка, 1979. — 435 с. (співукладач) Складні питання сучасного українського правопису. — К. : Наук. думка, 1980 (співавтор). Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. — К. : Наук. думка, 1981 (співавтор). Історія української мови. Лексикологія та фразеологія. — К. : Наук. думка, 1983 (співавтор). Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К. : Наук. думка, 1985 (співукладач). Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К. : Наук. думка, 1989 (співавтор). Культура української мови: Довідник. — К. : Либідь, 1990. — 303 с. (співавтор). Українські імена і прізвища. — К. : Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с. Мова і політика. — 1-е вид. — К. : Соняшник, 1999. — 100 с. Мовна ситуація Києва: День сьогоднішній та прийдешній. — К. : Видавництво: «КМ Академія», 2001. — 92 с. ISBN 966-518-128-9 У вавилонському полоні: Теми національної та соціальної неволі у драматургії Лесі Українки. — К. : Соняшник, 2002. — 152 с. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2004. — 164 с. Мова і політика. — 2-ге вид., доп. — К. : Соняшник, 2004. — 120 с. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду . — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2005. — 399 с. (співавтор) Українська мова в соціолінгвістичному аспекті. — Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. (У)мовна (У)країна. — К. : Темпора, 2008. — 88 с. Język i społeczeństwo: wymiar postkolonialny / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Wyd-wo Uniwersytetu Gdańskiego, 2008. — 195 s. Нариси з соціолінгвістики. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2010. — 243 с. Суржик: між мовою і «язиком». — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2011. — 135 с. Język i polityka / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Athenae Gedanenses, 2012. — 173 s. Мова радянського тоталітаризму.Засуджено мову радянського тоталітаризму // Георгій Лук'янчук, 24 листопада, 2017.  — К. : ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2017. — 240 с. — ISBN 9786177023622. Суржик: між мовою і «язиком». — 2-ге вид., зі змінами і допов. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2019. — 232 с. Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні. — К. : ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2020. — 176 c. — ISBN 978-617-7755-14-1. Образне слово в художньому тексті. — К.: Бібліотечка «Дивослова», 2021. — 64 c.Журнал «Бібліотечка «ДИВОСЛОВА» №06 2021 року

Упорядник, автор вступних статей Земна нев'януча краса (Українська пейзажна лірика). — К.: Дніпро, 1986. Житецький П. Г. Вибрані праці. Філологія. — К. : Наук. думка, 1987. Підмогильний В., Плужник Є. «Російсько-український фразеологічний словник. Фразеологія ділової мови». — К.: УКСП «Кобза», 1993. — 248 с. Соловей Д. Втрата орієнтиру: українська інтелігенція у визвольних змаганнях. — К. : Час, 1998. — 66 с. Шевельов Ю. В. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900—1941): Стан і статус. — Чернівці: Рута, 1998. — 207 с. Шевельов Ю. В. Портрети українських мовознавців. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2002. — 132 с. Шевельов Ю. В. Вибрані праці: у 2 кн. — Кн. 1: Мовознавство. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2008. — 584 с. Шевельов Ю. В. З історії незакінченої війни. — К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2009. — 471 с.

Статті останніх років

До проблеми спадкоємності старої писемної традиції в новій українській літературній мові // Мовознавство. — 1995. — № 4—5. — С. 39—45. Визначальні мотиви «Польових досліджень з українського сексу» // Слово і час. — 1997. — № 2. — С. 28—31. Їхнє зло прийшло перед лице моє // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 3. — С. 145—152. Читаючи «Спогади» Павла Скоропадського // Слово і час. — 1998. — № 12. — С. 70—75. Мова держави — мова влади // Урок української. — 1999. — № 4—5. — С. 7—10. Народна мова чи мовна патологія? // Урок української. — 1999. — № 7—8. — С. 14—17. «Щоденники» Сергія Єфремова як історичне й філологічне джерело // Дивослово. — 2000. — № 1. — С. 10—13. Цінне джерело // Урок української. — 2000. — № 1. — С. 20—23. «Не сійте зради на моїй землі» // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 40—41. Пророк і фарисей // Урок української. — 2000. — № 3. — С. 39—44. Міф та реальність в оповіданні Валерія Шевчука «Самсон» // Українська мова та література. — 1999. — № 31. Образ Мазепи в поезії Шевченка і Пушкіна // Дивослово. — 2000. — № 12. — С. 8-11. Дослідження про українську літературну мову на Буковині // газ. Українська мова та література. — 2000. — № 47. — С. 1-2. У пошуках слова // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 1. — С. 4-5. Чому загинули Гонтині діти? // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 4. — С. 6-7.. Леся Українка про публіцистичний стиль // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 6. — С. 3. Ні, правда для неї ніколи не була тільки словом // Урок української. — 2001. — № 2. т. C.4-7. У пошуках слова // Українська культура. — 2001. — № 3. — С. 10. «…Слово брехнею підбите…» (З приводу книжки О. Бузини) // Слово і час. — 2001. — № 3. — С. 54-60. Шевченко і Мазепа чи Пушкін і Петро? // Урок української. — 2001. — № 3. — С. 8-11. Чому загинули Гонтині діти? // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 4. — С. 180—190. Мовно-культурна ситуація в Україні // Дивослово. — 2001. — № 10. — С. 7-11. Старі джерела нових проектів мовно-культурного розвитку України // Дивослово. — 2001. — № 11. — С. 9-13. Іржава логіка «желєзних» // Урок української. — 2002. — № 9. Мовна стійкість і мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. — 2002. — Т. 20: Філологічні науки. — С. 11-14. Соціопсихологічні чинники провалу мовно-культурної політики України // Український альманах 2002. — Варшава, 2002. — С. 95-100 Стає маразмом «навіки разом» // Дивослово. — 2002. — № 1. — С. 8-9. Суржик як соціолінгвістичний феномен // Дивослово. — 2002. — № 3. — С. 11-13. Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за мовною ознакою // Віче. — 2003. — № 4. — С. 54-57. Юрій Шевельов — видатний український мовознавець // Дивослово. — 2003. — № 1. — С. 60-63. Слово писане — слово мовлене: Про книжно-писемні й усно-розмовні різновиди української літературної мови // Дивослово. — 2003. — № 2. — С. 22-24. Для цієї влади ми — безголоса меншість // Урок української. — 2003. — № 7. — С. 11-12.