«Алкмар Занстрек» (, ), відомий також як «АЗ Алкмар» або просто АЗ — професіональний нідерландський футбольний клуб з міста Алкмар. Клуб виступає в Ередивізі, найвищій футбольній лізі Нідерландів, і проводить домашні матчі на стадіоні АФАС. Був заснований 10 травня 1967 року внаслідок злиття клубів «Алкмар'54» і «Занстрек», після чого отримав назву «АЗ'67».
АЗ двічі вигравав Ередивізі, у сезонах 1980—81 та 2008—09, також вони 1981 року дійшли до фіналу Кубка УЄФА, який програли «Іпсвіч Таун». Окрім того, команда п'ять разів вигравала Кубок Нідерландів і одного разу Суперкубок.
Історія
Передісторія «Алкмар '54» Витоки професійного футболу в Алкмарі беруть початок 13 квітня 1954 року, коли був заснований професійний клуб «Алкмар '54» (), який разом із ще дев'ятьма клубами приєднався до так званого Нідерландського професійного футбольного союзу (NBVB). Перший в історії професійний матч у Нідерландах відбувся 14 серпня 1954 року на муніципальному спортивному парку між командами «Алкмар '54» і «Венло» (3:0). Ця ліга проіснувала недовго, адже вже в листопаді 1954 року Королівський нідерландський футбольний союз (KNVB) також перейшов на професійний футбол, і NBVB увійшов до його складу. Вісімдесят клубів отримали можливість розпочати професійну діяльність. Гравці «Алкмара '54» заробляли 40 гульденів за перемогу й завершили сезон на п'ятому місці в першому класі C, що дозволило підвищитися до вищого класу.
У наступному сезоні клубу не вистачило чотирьох очок, щоб потрапити до новоствореної Ередивізі. Сезон 1957/58 також був посереднім, а в 1959 році команда посіла четверте місце в Першому дивізіоні. У сезоні 1959/60 «Алкмар '54» став чемпіоном Першого дивізіону і вперше вийшов до Ередивізі. Однак після 17-го місця клуб одразу вилетів назад і згодом опустився навіть до Другого дивізіону. Водночас, виступаючи в Другому дивізіоні, команда змогла дійти до півфіналу Кубка Нідерландів, вибивши, зокрема, «Феєнорд». Разом із НЕКом це був перший клуб із другого дивізіону, якому це вдалося. У сезоні 1963/64 команда стала чемпіоном Другого дивізіону A, значною мірою завдяки грі нападника Сітце де Вріса та захисника Баррі Г'юза. До злиття з «Занстреком» клуб виступав у Першому дивізіоні.
«Занстрек» Футбольний клуб «Занстрек» із міста Ког-ан-де-Зан був заснований 13 квітня 1964 року. Клуб отримав ліцензію від місцевого клубук КФС, який розділився на професійну та аматорську частини (аматорський клуб існує й досі). «Занстрек» розпочав виступи у Другому дивізіоні, де в першому сезоні посів шосте місце, а вже в другому став третім і підвищився до Першого дивізіону. У сезоні 1966/67 команда фінішувала сьомою. 30 червня 1967 року клуб припинив існування через злиття з «Алкмар '54».
Об'єднання і перший період розквіту (1967—1988)
Брати Сес і Клас Моленари, підприємці із Занстреку та колишні футболісти КФС, досягли значного успіху зі своєю компанією Wastora і вирішили інвестувати у футбол в Алкмарі. Також фінансову підтримку клубу надавали власники Grosmarkt — Д. Б. Барк і Д. Грот.
Після невдалих спроб створити великий клуб у Занстреку шляхом об'єднання КФС і ЗФК, у 1967 році відбулося злиття «Алкмар '54» і «Занстрека», унаслідок чого 10 травня 1967 року було створено АЗ'67. Команда почала виступати в Алкмарі на стадіоні «Алкмаардергаут». Через велику кількість підписаних іноземних гравців клуб накопичив значні борги й опинився на межі банкрутства, однак у 1972 році брати Моленари врятували його фінансово. У сезоні 1971/72 команда також досягла спортивного успіху — друге місце в Першому дивізіоні та вихід до Ередивізі під керівництвом тренера Кор ван дер Гарта.
Поступово АЗ'67 сформував імідж амбітного клубу. Після складного старту в Ередивізі (15-те місце у сезоні 1972/73) команда почала прогресувати: середина таблиці в 1973/74, п'яте місце в 1974/75 і 1975/76. До клубу приєдналися такі гравці, як Боббі Восмаер, Крістен Нюгорд, Вім ван Ганегем і Едді Трейтел. Згодом АЗ значно посилився завдяки таким футболістам, як Роналд Спелбос, Джон Метгод, Петер Арнц, Ян Петерс, Курт Вельцль та Кес Кіст. Команда стабільно боролася за високі місця й із сезону 1976/77 постійно входила до топ-4 чемпіонату, а також регулярно виступала в єврокубках.
Цей підйом приніс перший значний успіх у сезоні 1976/77 — третє місце в Ередивізі та першу кваліфікацію до єврокубків під керівництвом тренера Ганса Края-старшого. У сезоні 1977/78 команда знову стала третьою та здобула перший трофей — Кубок Нідерландів. У 1978 році головним тренером став Георг Кесслер. У сезоні 1979/80 АЗ був близьким до чемпіонства, але в кінцівці чемпіонату втратив занадто багато очок і не зміг наздогнати «Аякс». У підсумку амстердамці стали чемпіонами (50 очок), а АЗ фінішував другим (47 очок). Команда ставала дедалі згуртованішою, і півзахисник Йос Йонкер, підписаний у 1980 році, виявився відсутнім елементом пазлу.
Уже в сезоні 1980/81 клуб досяг історичного успіху і став чемпіоном Нідерландів, здобувши 27 перемог, 6 нічиїх і лише одну поразку, із різницею м'ячів 101:30 (+71). До сезону 2009/10 (коли чемпіоном став «Твенте») АЗ залишався останнім клубом поза «великою трійкою», який здобув титул. Також команда оформила «золотий дубль», вигравши Кубок Нідерландів, перемігши «Аякс» 3:1 на Олімпійському стадіоні в Амстердамі, та дійшла до фіналу Кубка УЄФА, де поступилася «Іпсвіч Тауну» за сумою двох матчів.
У наступному сезоні 1981/82 команда знову виграла Кубок і посіла третє місце у чемпіонаті, але після цього провідні гравці почали залишати клуб. Через фінансові труднощі та зменшення відвідуваності (з 12 000 до 8 200 глядачів у середньому) клуб зазнав значних збитків і був змушений продавати гравців та скорочувати витрати. Інвестиції братів Моленарів скорочувалися, провідні гравці почали залишати команду, і після 1982 року АЗ увійшов у період спаду. Попри великі успіхи, в Алкмарі команда не отримала належного визнання. АЗ грав один із найпривабливіших футболів у Нідерландах у період 1977—1982 років, але, як пізніше зазначав Кес Кіст, це не завжди цінувалося. Тренера Георга Кесслера критикували за надто прагматичний стиль гри. Це вплинуло на Класа Моленара, який поступово почав менше інвестувати в клуб. Після 1981 року почався відтік гравців: Вельцль пішов уже тоді, а в 1982 році команду залишили Спелбос і Кесслер (до «Брюгге»), Метгод (до «Реала Мадрид»), Кіст (до «Парі Сен-Жермена»), Петерс (до «Дженоа») і Нюгорд (до «Німа»). Хоча в складі залишилися деякі інші гравці, результати погіршилися. Сезон 1981/82 став останнім із шести поспіль, коли АЗ входив до четвірки найкращих. У сезоні 1982/83 клуб опустився до верхньої частини середини таблиці, у 1983/84 ще був невеликий підйом (5-те місце), але з 1984/85 почався спад.
Криза та занепад (1985—1993) Клаас Моленар, який після смерті свого брата Сеса у 1979 році одноосібно очолив клуб, залишив його у 1985 році. У 1986 році з назви клубу прибрали рік заснування, що призвело до його сучасної назви. У наступних турнірах клуб втратив провідні позиції попередніх років, завершуючи кожен сезон у нижній частині таблиці, аж поки в сезоні 1987/88 не вилетів із вищого дивізіону, набравши 28 очок у 34 матчах і поступившись за різницею м'ячів клубу «Рода». Це пониження було знаковим, адже сталося лише через сім років після історичного «золотого дубля» клубу та ознаменувало завершення першого періоду успіху АЗ у нідерландському футболі.
Після кількох сезонів у середині турнірної таблиці Першого дивізіону, в кампанії 1990/91 команда боролася за повернення до Ередивізі, посівши четверте місце, але вибула вже на першому етапі плей-оф, поступившись «НАК Бреді».
Період Схерінги (1993—2010) У 1993 році президентом клубу став місцевий бізнесмен Дірк Схерінга. Свій статок він заробив завдяки компанії DSB Bank (раніше Buro Frisia) і активно інвестував у клуб. До відбудови команди знову долучився Віллем ван Ганегем, цього разу як головний тренер. Після двох поспіль сезонів невдалих спроб підвищення через плей-оф, у сезоні 1995/96 команда посіла перше місце та повернулася до Ередивізі. Однак уже в наступному сезоні вона фінішувала останньою і знову вилетіла до Еерстедивізі, де здобула чемпіонство в сезоні 1997/98 під керівництвом Ван Ганегема.
У перші сезони після повернення до Ередивізі клуб утримувався в середині таблиці. У сезоні 2003/04 команда посіла п'яте місце під керівництвом тренера Ко Адріансе, здобувши право участі в Кубку УЄФА 2004/05, вийшовши до єврокубків уперше за 22 роки. У цьому турнірі клуб дійшов до півфіналу, вибивши «Осер», «Рейнджерс», «Шахтар» і «Вільярреал». Суперником у півфіналі став «Спортінг» із Лісабона, якому команда поступилася 1:2 у Португалії. У матчі-відповіді АЗ переміг із таким самим рахунком, що призвело до додаткового часу, де К'ю Ялінс забив гол, який тимчасово виводив нідерландців до фіналу, однак гол «Спортінга» в компенсований час позбавив АЗ місце у фіналі через правило виїзного гола.
Успішний сезон привернув увагу до гравців і тренерського штабу, і клуб залишили Ян Кромкамп і Олаф Лінденберг. Ще на початку 2005 року Адріансе оголосив, що піде після сезону, і назвав Луї ван Гала найкращим кандидатом на своє місце. Керівництво клубу погодилося, і ван Гал очолив команду. Адріансе перейшов до «Порту», а технічний директор Мартін ван Гел — до «Аякса». Його замінив Марсель Брандс. Через обмеження старого стадіону «Алкмаардерхаут» клуб почав будівництво нового стадіону. Для підтримки амбіцій АЗ заздалегідь витрачав очікувані доходи, що призвело до значних боргів. У лютому 2005 року Схерінга перетворив борг у 67 млн євро на акції (інвестувавши 108 млн), ставши власником клубу через DSB Beheer.
У сезоні 2005/06 АЗ посів друге місце, але програв «Гронінгену» в плей-оф за Лігу чемпіонів і став четвертим. У Кубку УЄФА команда вилетіла від «Реал Бетіса». Після сезону клуб залишили Ландзаат, Перес і Тіммер. Влітку 2006 року клуб переїхав на новий стадіон місткістю 17 000 глядачів.
Сезон 2006/07 почався впевнено (перемога 8:1 над НАК), і АЗ навіть очолив таблицю перед останнім туром, маючи однакову кількість очок із ПСВ та «Аяксом», але кращу різницю м'ячів. Для титулу вистачало перемоги, однак поразка від «Ексельсіора» та перемоги конкурентів залишили команду без чемпіонства, яке здобув ПСВ. Після цього АЗ знову грав у плей-оф за місце в Лізі чемпіонів, де програв «Аяксу» у фінальному раунді. Того ж сезону команда дійшла до фіналу Кубка Нідерландів, але поступилася «Аяксу» в серії пенальті (7:8).
У сезоні 2007/08 очікування були дуже високими, але команда провалилася: виліт у першому раунді Кубка Нідерландів, невдача в груповому етапі Кубка УЄФА і лише 11-те місце в чемпіонаті, через що у березні 2008 року Луї ван Гал навіть подав у відставку, але згодом залишився після протестів гравців і керівництва.
Перед сезоном 2008/09 клуб зробив ставку на менш відомих гравців. Початок був невдалим і розпочався з двох поразок, від «НАК Бреда» та «АДО Ден Гаг», але після перемоги над ПСВ команда набрала хід і не програвала в наступних 28 матчах, включаючи серію з 11 ігор без пропущених м'ячів. За три тури до завершення сезону АЗ став чемпіоном Ередивізі, впевнено випередивши найближчих переслідувачів — «Твенте» та «Аякс». 19 квітня 2009 року АЗ вдруге в історії став чемпіоном Нідерландів, впевнено випередивши найближчих переслідувачів «Твенте» та «Аякс» і маючи у складі таких гравців, як Мартен Мартенс, Мунір Ель-Хамдауї, Мусса Дембеле та Стейн Схарс. Завдяки цьому АЗ вперше взяв участь у сучасному форматі Ліги чемпіонів УЄФА. Після цього ван Гал перейшов до «Баварії», а його замінив Роналд Куман. Під його керівництвом 25 липня 2009 року команда також виграла свій перший Суперкубок Нідерландів, розгромивши «Геренвен» з рахунком 5:1. У Лізі чемпіонів команда потрапила до групи з «Арсеналом», «Стандардом» із Льєжа та «Олімпіакосом», однак набрала лише чотири очки в шести матчах і посіла останнє місце в групі.