О́тто Скорце́ні (; 12 червня 1908, Відень — 6 липня 1975, Мадрид) — австрійський інженер і підприємець, оберштурмбанфюрер СС. Співробітник СД, уславлений своїми успішними спецопераціями (найвідоміша з них — звільнення з ув'язнення усуненого від влади Беніто Муссоліні, 1943).

Життєпис Син інженера-будівельника Антона Скорцені та його дружини Флорентіни, уродженої Зібер. Отто мав польське походження: прізвище Скорцені походить від назви села Скоженцин, де жили його предки.Skorzeny, Otto, David Johnson transl. (1995), My Commando Operations: The Memoirs of Hitler's Most Daring Commando, Schiffer Publishing, ISBN 0-88740-718-8, p. 40

Передвоєнний час У 1932 році вступив у НСДАП (квиток №1 083 671). У лютому 1934 року вступив у 89-й штандарт СС (особистий номер 29 579), у складі якого брав участь у спробі нацистського перевороту в Австрії. Входив до складу загону СС, який скоїв вбивство канцлера Дольфуса. Після заборони НСДАП і СС входив у напіввійськові воєнізовані формування нацистів. Під час подій, які передували аншлюсу Австрії, був командиром однієї з мобільних команд австрійських СС. Керував арештом президента Австрії Мікласа. На чолі свого загону брав активну участь у єврейському погромі у Відні під час «Кришталевої ночі». 1939 року переведений у «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер».

Друга світова війна Учасник бойових дій у Франції, Югославії і на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1943 року переведений в 6-те управління РЗХА, яке займалось зовнішньою розвідкою, і призначений начальником відділу IVS. В обов'язки відділу входило проведення заходів з матеріального, морального й політичного саботажу за кордоном. Налагодив масштабне виробництво фальшивої валюти США і Великої Британії. 29 липня 1943 року Скорцені отримав завдання звільнити заарештованого італійського диктатора Беніто Муссоліні. 13 вересня 1943 року загін парашутистів СС під командуванням Скорцені висадився в Аппенінах поруч із гірськолижним готелем, де утримувався Муссоліні. Звільнивши його, Скорцені разом із Муссоліні вилетів у Рим, а потім — у Берлін.

У жовтні 1944 року командував спеціальним загоном, який 15 жовтня 1944 року здійснив викрадення голови Угорщини адмірала Міклоша Горті. Під час Арденнського наступу Скорцені був призначений командиром диверсійних загонів (близько 2 000 осіб), котрі повинні були у формі американських військ здійснювати диверсії в тилу ворожих з'єднань, проте операція провалилась: майже 2/3 бійців загинули. У січня 1945 року керував подібною операцією на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1945 року Скорцені доручили організувати безпеку так званої «Альпійської фортеці», розташованої у важкодоступних горах Тіроля. У перших числах травня Скорцені був призначений начальником Військового управління РЗГА.

Операція «Довгий стрибок»

Отто Скорцені розробив секретну операцію під кодовою назвою «Довгий стрибок», з наміром під час тегеранської конференції союзників убити Сталіна, Черчилля, Рузвельта або навіть викрасти їх у Тегерані, потрапивши до посольства Великої Британії зі сторони вірменського кладовища, на котрому починалося джерело«Российская газета» — Неделя № 3487 от 28 мая 2004 г. (пізніше, в 1966 році він підтвердив, що мав таке доручення).

Після війни 15 травня 1945 року заарештований американськими військами у Штаєнмарці. У вересні 1947 року постав перед судом Американського військового трибуналу в Дахау. Але був виправданий і звільнений. Певний час працював в архіві американських окупаційних військ. У квітні 1948 року був заарештований німецькою владою і поміщений у табір для інтернованих воєнних злочинців у Дармштадті. 26 липня 1948 року втік. На думку ряду дослідників, у 1949 році Скорцені створив підпільну організацію «Павук», яка організовувала зустріч колишнім членам СС. Можливо, її каналами Німеччину покинули понад 500 воєнних злочинців.

У 1950 році поселився в Іспанії, займався підприємництвом. У січні 1951 року прізвище Скорцені було офіційно виключене зі списку воєнних злочинців, які розшукувались владою ФРН. Брав активну участь у створенні Об'єднання колишніх військовослужбовців військ СС.

Працював консультантом у єгипетського президента Гамаля Абделя Насера та аргентинського президента Хуана Перона.

Помер від раку 6 липня 1975 року в Мадриді.

Нагороди

Міжвоєнний період

Австрійський академічний спортивний знак в бронзі Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Йольський свічник Почесний кут старих бійців Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі Почесний знак Націонал-соціалістичного німецького студентського союзу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна

Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Залізний хрест 2-го класу (26 серпня 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (2 вересня 1942) Нагрудний знак «За поранення» В чорному (18 серпня 1943) В сріблі Залізний хрест 1-го класу (12 вересня 1943) Відзначений у Вермахтберіхт (12 вересня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест (13 вересня 1943) — як гауптштурмфюрер резерву СС і командир з'єднання особливого призначення «Фріденталь». Дубове листя (№826; 9 квітня 1945) — як оберштурмбаннфюрер резерву військ СС, командир винищувальних з'єднань СС і бойовий комендант Шведта-на-Одері. Золотий Комбінований Знак Пілот-Спостерігач із платиновим орлом і діамантами (16 вересня 1943) — нагороджений особисто Германом Герінгом. Орден Ста Мушкетерів (Італія) Хрест Ардіті (Італія) Командор ордена Святої Корони з військовою відзнакою і мечами (Угорщина) Німецький хрест в золоті (16 жовтня 1944) Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 лютого 1945)

Бібліографія Отто Скорцени. «Диверсия — моё ремесло». Русич, 2001 (ISBN 5-8138-0346-7) Отто Скорцени. «Неизвестная война». Попурри, 2003 (ISBN 985-438-736-4)

Галерея

Посилання http://www.theaerodrome.com/aces/germany/student.php http://www.bridgend-powcamp.fsnet.co.uk/Generaloberst%20(Luftwaffe)%20Kurt%20Arthur%20Benno%20Student.htm http://lib.aldebaran.ru/author/skorceni_otto/|title=Отто Скорцени. Секретные задания РСХА Статья г-на Старостина «„Супердиверсант“ Отто Скорцени» «Операція дуче». Мемуари Отто Скорцені в журналі «Вокруг Света». 2-а частина «Операції дуче». «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007

Див. також Повітряно-десантні війська Третій Рейх Люфтваффе Повітряно-десантна операція

Примітки

Джерела та література Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.512-513 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 «Отто Скорцени и секретные операции Абвера». Антология. Вече, 2000 (ISBN 5-7838-0582-3) Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7 Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9