Пічкур, або піскар, кобликСловник зоологічної номенклатури. Назви хребетних тварин. Mammalia. –Reptilia. –Amphibia. –Pisces. (Проєкт). Уклали М. Шарлемань та К. Татарко (Природничий відділ). Київ: ДВУ, 1927, 124+1 с. (Gobio) — рід риб, що налічує понад 20 видів, з родини пічкурових. Найпоширеніший вид — пічкур звичайний (Gobio gobio). У центральній та південній Україні має назву бобир, бубирь. Також бубирем (бубирь) він називається на сході Слобожанщини, зокрема по селах Бахмутського району (р. Бахмутка, с. Переїзна).
Поширення Розповсюджений у прісних водоймах Європи та Азії, однак відсутній у водоймах Скандинавії, Піренейського, Апеннінського, півдня Балканського та Кольського півостровів. Зустрічається у водоймах з чистою, прохолодною водою та піщаним дном. Дуже чутливий до забруднення води.
Будова Довжина 14—15 см (іноді до 22 см), вага до 80 г. Тіло веретеноподібне, довгасте у хвостовій частині. Рило подовжене, попереду ніздрями круто опускається донизу, позаду дещо роздуте. Рот унизу з добре розвиненими вусиками. Глоткові зуби дворядні. Очі невеликі, жовтуваті. Спинний та хвостовий плавці короткі. Луска велика. В боковій лінії 39—45 лусок. Забарвлення: спина темна, з зеленуватим відтінком; боки та черево жовтувато-сріблясті, по боках від 6 до 14 темних плям; спинний та хвостовий плавці жовтувато-сірі з дрібними темними плямами; черевні та грудні — світлі або безколірні.
Спосіб життя Пічкур — придонна малорухлива риба, утворює великі зграї з особин різного віку. Влітку тримається на ділянках річок з піщаним ґрунтом, які добре прогріваються та освітлюються, восени мігрує у глибші місця, взимку залягає у ями. Активний вдень. Живиться різноманітними дрібними бентичними організмами (черви, молюски, личинки комах), частково рослинними рештками, може поїдати ікру інших видів риб.
Розмноження Статевої зрілості пічкур досягає у 3—4 роки за ваги понад 10 г. У період нересту у самців на голові утворюються численні епітеліальні вирости. Жовта ікра (діаметром 0,6—0,7 мм) відкладається на дно піщаних перекатів. Нерест в декілька етапів, з початку травня і до кінця червня. Плодючість самиць становить від 1 до 15 тисяч ікринок залежно від віку, ваги та довжини риб. Ікра інкрустується частками піску та мулу, що захищає її від хижаків. Інкубаційний період становить до 15 діб, залежить від температури води. Личинки, що з'являються, декілька днів не реагують на світло та лежать на дні. Личинки та молодь ведуть придонний спосіб життя.
Список видів Gobio acutipinnatus Men'shikov, 1939 Gobio alverniae Kottelat & Persat, 2005 Gobio battalgilae Naseka, Erk'akan & Küçük, 2006 Gobio brevicirris Fowler, 1976 — Пічкур коротковусий Gobio bulgaricus Drensky, 1926 Gobio carpathicus Vladykov, 1925 — Пічкур карпатський Gobio coriparoides Nichols, 1925 Gobio cynocephalus Dybowski, 1869 Gobio delyamurei Freyhof & Naseka, 2005 — Пічкур чорноріченський Gobio feraeensis Stephanidis, 1973 Gobio fushunensis Xie, Li & Xie, 2007 Gobio gobio Linnaeus, 1758 — Пічкур звичайний Gobio hettitorum Ladiges, 1960 Gobio holurus Fowler, 1976 Gobio huanghensis Luo, Le & Chen, 1977 Gobio insuyanus Ladiges, 1960 Gobio kovatschevi Chichkoff, 1937 Gobio krymensis Banarescu & Nalbant, 1973 — Пічкур кримський Gobio kubanicus Vasil'eva, 2004 Gobio lingyuanensis Mori, 1934 Gobio lozanoi Doadrio & Madeira, 2004 Gobio macrocephalus Mori, 1930 Gobio maeandricus Naseka, Erk'akan & Küçük, 2006 Gobio meridionalis Xu, 1987 Gobio obtusirostris Valenciennes, 1842 Gobio occitaniae Kottelat & Persat, 2005 Gobio ohridanus Karaman, 1924 Gobio rivuloides Nichols, 1925 Gobio sakaryaensis Turan, Ekmekçi, Luskova & Mendel, 2012 Gobio sarmaticus Berg, 1949 — Пічкур дністровський Gobio sibiricus Nikolskii, 1936 Gobio skadarensis Karaman, 1937 Gobio soldatovi Berg, 1914 Gobio volgensis Vasil'eva, Mendel, Vasil'ev, Lusk & Lusková, 2008
Значення для людини Великого значення не мають, рибалки-аматори використовують пічкура як живця для лову хижих риб. Іноді використовують для приготування юшки.
Примітки
Література
Пічкури у Великій радянській енциклопедії
Посилання Пескарь