Протопопов Віктор Павлович (22 жовтня 1880, Юрки — 29 листопада 1957) — український та радянський психіатр, педагог, основоположник української школи психіатрії, академік АН УРСР, Заслужений діяч України.

Біографія Народився в селі Юрки Хорішківської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії в сім'ї козака. Початкову освіту отримав у с. Хорішки, а згодом вступив до Військово-медичної академії (ВМА) в Петербурзі, яку закінчив у 1906 році, і продовжив роботу на кафедрі психіатрії під керівництвом В. М. Бехтерєва, засновника власної патофізіологічної школи. У 1909 році захистив докторську дисертацію «О сочетательной двигательной реакции на звуковые раздражители» . З 1911 до 1921 продовжував працювати з Бехтерєвим на посаді приват-доцента в його клінічній лабораторії. З 1921 — професор кафедри психіатрії Пермського університету. В тому ж році розробив положення про значення мови в процесі вищої нервової діяльності.

У 1923 році повернувся в Україну, де займав посаду завідувача кафедри психіатрії Харківського медичного інституту та очолював її 20 років.

У 1931 році організував перший в СРСР навчальний Психоневрологічний інститут (пізніше Інститут клінічної психотерапії та психогігієни). При інституті створив кафедру вищої нервової діяльності.

Активно сприяв створенню у Харкові Української психоневрологічної академії (1932 р.), та її подальшої реорганізації в Український науково-дослідний психоневрологічний інститут .

Заслужений діяч науки УРСР (1934). У 1935 році став членом Української академії наук.

У 1944 році будучи професором Київського інституту удосконалення лікарів, водночас організував відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності при інституті фізіології АН УРСР і був його завідувачем до 1957 року. Академік АН УРСР (1945).

Упродовж багатьох років виконував обов'язки головного психіатра і водночас голови вченої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР з проблеми патології вищої нервової діяльності та психіатрії.

Був редактором журнала «Советская психоневрология».

Помер 29 листопада 1957 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова та педагогічна робота Вихованець патофізіологічної школи В. М. Бехтерєва. Засновник власної патофізіологічної школи в психіатрії, автор оригінальних методик дослідження вищої нервової діяльності. Пріоритетним напрямом наукової діяльності В. П. Протопопова було вивчення психосоматичних процесів та взаємозв’язків між ними. В результаті чисельних досліджень описав вегетативні порушення при маніакально-депресивному психозі (Тріада Протопопова). У власній лікарський практиці широко застосовував терапію тривалим сном, методики дезінтоксикаційної терапії, дієтотерапії. В. Протопопов є розробником методу вироблення рухових умовних рефлексів. Дослідницьким шляхом вивчено механізми формування моторних навичок та елементарних абстракцій у собак і та інших тварин, обґрунтовано трактування фізіологічних засад абстрактного мислення людини. Чималий внесок зроблено вченим в напрямку вивчення фізіології вищої нервової діяльності, а саме – у сфері фізіології моторних навичок .

Збагатив медичну науку напрацюваннями в галузі патогенеза шизофренії та маніакально-депресивного психоза. В. Протопопов своїми дослідженнями у сфері фізіології впроваджував вчення І. П. Павлова про вищу нервову діяльність .

В. Протопопов активно сприяв повоєнному відновленню та розвитку закладів психіатрії в Україні.

Є автором 160 наукових робіт, у тому числі 5-ти монографій переважно за темою «патофізіологія психозів». Під керівництвом В.П. Протопопова виконано 5 докторських і 5 кандидатських дисертацій.

Публікації Протопопов В. П. Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза. // Научная медицина. — 1920. — № 7. — С. 721—749. Протопопов В. П. Цель и задачи, выполнению которых я посвятил свою жизнь // Протопопов В. П. Избранные труды. — Киев: АН УССР, 1961. — С. 533—536 «О сочинительной двигательной реакции на звуковые раздражения» (1909) «Менструальные расстройства при маниакально-депрессивном психозе» (1919) «Соматический синдром, наблюдаемый в течение маниакально-депрессивного психоза» (1920) «Объективный метод изучения поведения человека и высших животных» (1924) «Условия образования моторных навыков и их физиологическая характеристика» (1935) «К вопросу об организации терапии психозов» (1935) «Принципы и методы охранительной терапии»(1937) «Патофизиологические особенности в деятельности центральной нервной системы при шизофрении» (1938) «Патофизиологические основы рациональной терапии шизофрении» (1946) «Состояние и пути дальнейшего развития на Украине учения И. П. Павлова о физиологии и патологии высшей нервной деятельности» (1950) "Образование моторных навыков у животных по методу «стимул-преграда» (1950) «Процессы отвлечения и обобщения (абстракции) у животных и человека» (1950) «Итоги работ в области психиатрии, физиологии и патологии высшей нервной деятельности, проведённые нами за последние 20 лет» (1953) «Обмен веществ при маниакально-депрессивном психозе, терапия и профилактика этого психоза» (1955)

Нагороди та відзнаки • 2 ордена Леніна

• орден Трудового Червоного Прапора.

Вшанування пам'яті На державному рівні

3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році "22 жовтня - 140 років з дня народження Віктора Протопопова (1880-1957), вченого, психіатра, академіка Академії наук УРС.

Примітки

Джерела Малик М. «Віктор Павлович Протопопов» // Край. — № 43. — С.19-20

Посилання Петрюк П. Т., Петрюк О. П. Академік Віктор Павлович Протопопов — видатний вітчизняний психіатр і фізіолог, відомий засновник патофізіологічного напряму в психіатрії (до 125-річчя з дня народження)  — біографія. Лекции по общей психологии. Лекция 10. Развитие деятельности животных, перцептивная психика и интеллект. — опис уведених в ужиток Протопововим понять «стимульно-преградної ситуації» та «стимульно-преградної поведінки».