Артем Васильович Галіп (нар. 24 жовтня 1887 р., с. Брідок, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина, нині Чернівецька обл., Україна — пом. в середині XX ст. в Південній Америці) — український політичний та державний діяч, дипломат.
Біографія Народився Артем Галіп 24 жовтня 1887 р. в с. Брідок, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина. Артем Галіп здобув юридичну освіту та отримав ступінь доктора права.
В часи початку Перших визвольних змагань Артем Галіп опиняється в м. Київ.
За часів Української Центральної Ради Артем Галіп став на деякий час віце-міністром закордонних справ Української Народної Республіки.
У січні 1918 р. був направлений з інформативною місією до Румунії.
У 1918 р. — товариш міністра закордонних справ Української Народної Республіки.
У квітні 1918 р. була створена дипломатична місія Української Народної Республіки у складі голови місії Миколи Галагана, Олекси Клора та Артема Галіпа.
У 1919 р. — член дипломатичної місії Української Народної Республіки на Паризькій мирній конференції.
Оцінки діяльності Ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов в одному із своїх записів назвав Артема Галіпа - "кар'єристом". В часи Перших визвольних змагань Артем Галіп зумів здобути довіру гетьмана Української Держави Павла Скоропадського та керівної еліти Української Народної Республіки (Володимира Винниченка, Симона Петлюри та ін.) і втриматися на дипломатичній службі при всіх політичних режимах упродовж 1917—1920 pp., що засвідчує неабиякий хист і здібності Артема Галіпа. До того ж крім української, Артем Галіп володів німецькою, французькою та румунськими мовами.
Примітки
Література В. І. Головченко. Галіп Артем // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Михайло Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917—1920). — К.: Темпора. 2007. — 543 с.