Жузéп (Пеп) Гвардіо́ла (,  — повне ім'я та прізвище Жузéп Гвардіо́ла-і-Са́ла, нерідко використовується транскрипція з іспанської Хосéп Гвардіо́ла, народ. 18 січня 1971, Сантпідор, Каталонія, Іспанія) — колишній каталонський та іспанський футболіст, нині футбольний тренер. Відомий гравець «Барселони». Один з найтитулованіших футбольних тренерів XXI століття.

Виступав на позиції опорного півзахисника. Колишній гравець «Барселони», «Брешія», «Роми», «Аль-Ахлі», «Дорадос де Сіналоа», збірних Іспанії й Каталонії. Як гравець Гвардіола — шестиразовий чемпіон Іспанії, дворазовий володар Кубка Іспанії, чотириразовий володар Суперкубка Іспанії, переможець Кубка європейських чемпіонів, володар Кубка володарів кубків і Суперкубка УЄФА, зі збірною ставав олімпійським чемпіоном.

Націоналістичний рух «Разом за Каталонію» у 2019 році розглядав Гвардіолу як кандидата на пост президента Каталонської автономії.

Після завершення ігрової кар'єри, Гвардіола протягом одного сезону тренував «Барселону Б», з якою він виграв титул «Терсера Дивізіон», і очолив головну команду «Барселони» у 2008 році. У своєму першому сезоні як головний тренер «Барселони», здобув требл: виграв Ла Лігу, Копа-дель-Рей та Лігу чемпіонів УЄФА. Гвардіола став наймолодшим менеджером, який виграв у першому ж сезоні всі вищезгадані змагання. У 2011 році, після того, як з клубом здобув «золотий дубль»: вигравши Ла Лігу та Лігу Чемпіонів, Гвардіола був нагороджений Золотою медаллю парламенту Каталонії, найвищою їх відзнакою. Того ж року його також назвали Тренером року FIFA. Жузеп провів у Барселоні 4 сезони, оголосивши про свій відхід у 2012 році, здобувши 14 трофеїв, що є клубним рекордом. Очоливши «Баварію» Гвардіола виграв у Бундеслізі кожен наступний сезон, а також два внутрішні «золоті дублі». Покинув «Баварію» у 2016 році й пристав на пропозицію «Манчестер Сіті», переміг у Прем'єр-лізі у своєму другому сезоні, побивши численні внутрішні рекорди, став першим тренером, який виграв усі три внутрішні англійські трофеї за один сезон.

Ігрова кар'єра Велику частину кар'єри він провів в іспанській «Барселоні», з якою 6 разів вигравав чемпіонський титул, 2 рази — кубок Іспанії, 4 рази — Суперкубок Іспанії. Гвардіола грав у футболці під номером 4, який в Барселоні став якщо не легендарним, то принаймні дуже поважним.

Також у складі «Барселони» Гвардіола виграв Кубок європейських чемпіонів в 1992 році, Кубок володарів кубків у 1997 році, а також двічі вигравав Суперкубок Європи.

На рівні збірної Гвардіола в 1992 році на Олімпійських іграх, що проходили в Барселоні, виграв золоті медалі.

У 2001 році Гвардіола покинув Барселону, переїхавши до Італії, пізніше він грав у Кувейті та Мексиці, де в 2006 році він закінчив кар'єру гравця, після чого вирішив розпочати кар'єру тренера.

Тренерська кар'єра Влітку 2007 року Гвардіола очолив дубль «Барселони» (клуб «Барселона Б»), який виступав в одній з груп четвертого іспанського дивізіону (Tercera División). У сезоні 2007/08 клуб під його керівництвом виграв турнір у своїй групі і отримав можливість поборотися за вихід до третього іспанська дивізіон (Segunda División B). Його успіхи не залишилися непоміченими — наприкінці травня 2008 Гвардіола змінив на посту головного тренера Барселони Франка Райкарда.

У сезоні 2008/09 Гвардіола домігся унікального для Іспанії результату, вигравши за один турнірний цикл чемпіонат Іспанії, кубок Іспанії та Лігу чемпіонів. Також він став шостою людиною, який вигравав Кубок чемпіонів і як гравець, і як тренер. В одному ряду з ним стоять Мігель Муньос, Джованні Трапаттоні, Йоган Кройф, Карло Анчелотті і Франк Райкард.

Наступний сезон 2009/10 був для Гвардіоли менш успішним. «Барселона» здобула перемогу у Ла Лізі, Суперкубку Іспанії, Суперкубку УЄФА та Клубному чемпіонаті світу. Але каталонці в півфіналі Ліги Чемпіонів поступились «Міланському Інтеру», який тоді очолював Жозе Моурінью. Також «Барселона» на ранній стадії покинула і Кубок Іспанії.

У сезоні 2010/11 Гвардіолі знову вдалося оформити золотий хет-трик, але цього разу, замість Кубка Іспанії «Барселона» задовольнилась перемогою у Суперкубку Іспанії. Що ж до Кубку Короля, то в фіналі підопічні Гвардіоли зазнали мінімальної поразки від «Мадридського Реала».

Сезон 2011/12 став останнім для Жузепа як тренера «Барселони».

Сезон 2013—2014 1 липня 2013 року Гвардіола офіційно очолив мюнхенську «Баварію», замінивши Юппа Гайнкеса. Контракт з «Баварією» був підписаний до 2016 рокуГазета «Вечірній Мюнхен», від 02.05.2013 Якщо на внутрішній арені Жузепу вдалось добитись хороших результатів, то в єврокубках його переслідували невдачі. Протягом трьох років свого тренерства в «Баварії», Гвардіола тричі підряд вилітав з Ліги Чемпіонів на стадії півфіналу. Спочатку в сезоні 2013/14 його «Баварія» з розгромним рахунком поступилась «Мадридському Реалу». В сезоні 2014-15 мюнхенці не змогли здолати опір «Барселони». А в сезоні 2015-16 в запеклому двобої «Баварія» поступилась «Мадридському Атлетіко». Залишивши після своєї роботи двоякі враження, Гвардіола покидає Німеччину.

Перед сезоном 2016—2017 з'являється ряд чуток, які стверджували про наступне призначення Гвардіоли - «Манчестер Сіті». Зокрема, повідомлялося про те, що в «Манчестер Сіті» готові зробити Гвардіолу найвисокооплачуванішим тренером планети та виділити на трансфери нових футболістів у перший сезон іспанця в Англії 300 мільйонів євро.

Сезон 2016—2017 1 лютого 2016 року «Манчестер Сіті» підписав з Гвардіолою трирічний контракт, а роботу Пеп розпочав з сезону 2016—2017. «Манчестер Сіті» програв перший передсезонний матч (0:1)"Баварії". 13 серпня 2016 року Манчестер Сіті виграв свій перший матч сезону Прем'єр-ліги 2016–17 проти «Сандерленда». 11 вересня 2016 року Гвардіола виграв своє перше дербі в Манчестері як тренер, перемігши 2:1. Це також була його шоста перемога проти «одвічного суперника» тренера Жозе Моурінью. Наприкінці вересня 2016 року Гвардіола виграв усі свої перші 10 матчів, на чолі «Манчестер Сіті», очоливши турнірну таблицю Англійської Прем'єр-ліги з перевагою у 4 очки над «Тоттенхемом», однак після цього зазнав першої поразки як тренер «Манчестер Сіті» — 0:2 проти найближчого переслідувача «Тоттенхема», при цьому залишився на вершині АПЛ з перевагою в одне очко перед міжнародною перервою. Після міжнародної перерви 23 жовтня 2016 року Гвардіола встановив свій антирекорд, провівши п'ять матчів без перемог. Невдалий відрізок сезону «Манчестер Сіті» продовжився в Кубку Ліги, де команда Гвардіоли зазнала поразки 0:1 від «Манчестер Юнайтед». Поразка означала, що «Манчестер Сіті» протягом останніх шести ігор у всіх змаганнях залишався без перемоги — найгірший результат у кар'єрі Пепа. 15 січня 2017 року «Манчестер Сіті» програв Евертону 0:4. Це була найбільша поразка Гвардіоли у внутрішніх змаганнях. «Манчестер Сіті» вилетів з Ліги Чемпіонів у раунді 1/16, зігравши з «Монако» за результатами двох матчів 6–6, однак забивши менше м'ячів на виїзді.

Сезон 2017—2018 У сезоні 2017–2018 «Манчестер Сіті» виграв чемпіонат Англії, а Гвардіола став першим іспанським тренером, який привів команду до перемоги в АПЛ.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1990–91 «Барселона» ПД 40 КІ 00--- СІ 0040 1991–92 ПД 260 КІ 00 КЧ 110 СІ 20390 1992–93 ПД 280 КІ 31 ЛЧ 40 СІ+СУ+МКК 2+1+10391 1993–94 ПД 340 КІ 30 ЛЧ 90 СІ 20480 1994–95 ПД 242 КІ 20 ЛЧ 60 СІ 20342 1995–96 ПД 321 КІ 70 КУЄФА 81---472 1996–97 ПД 380 КІ 60 КЧ 71 СІ 20531 1997–98 ПД 60 КІ 10 ЛЧ 50 СІ+СУ 2+00140 1998–99 ПД 221 КІ 30 ЛЧ 10 СІ 00261 1999–00 ПД250 КІ 20 ЛЧ 121 СІ 20411 2000–01 ПД242 КІ 61 ЛЧ70---373Усього за «Барселону»2636 332 703 16038211 2001–02 «Брешія» A 112 КІ 20------132 2002-січ. 2003 «Рома» A 40 КІ 10 ЛЧ 10---60 січ.-черв. 2003 «Брешія» A 131КІ00------131Усього за «Брешію»243 20 -- --263 2003–04 «Аль-Аглі» ЛЗК 182 КНП+КЕК ??------18+2+ 2004–05 ЛЗК 185 КНП+КЕК ??------18+5+Усього за «Аль-Аглі»367 ?? -- --36+7+ 2006 «Дорадос де Сіналоа» 2Л 101---------101Усього за кар'єру33717 36+2+ 713 160460+22+

Статистика виступів за збірну

Досягнення

Як гравець Барселона Чемпіон Іспанії (6): 1990-91, 1991-92, 1992-93, 1993-94, 1997-98, 1998-99 Володар Кубка Іспанії (2): 1996-97, 1997-98 Володар Суперкубка Іспанії (4): 1991, 1992, 1994, 1996 Володар Кубка європейських чемпіонів (1): 1991-92 Володар Кубка володарів кубків (1): 1996-97 Володар Суперкубка УЄФА (2): 1992, 1997 Найкращий молодий футболіст в Європі (Трофей Браво): 1992

Збірна Іспанії Олімпійський чемпіон (1): 1992

Як тренер

«Барселона» Чемпіон Іспанії (3): 2008-09, 2009-10, 2010-11 Володар Кубка Іспанії (2): 2008-09, 2011-12 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2): 2008-09, 2010-11 Володар Суперкубка Іспанії (3): 2009, 2010, 2011 Володар Суперкубка УЄФА (2): 2009, 2011 Чемпіон світу серед клубів (2): 2009, 2011

«Баварія» Чемпіон Німеччини (3): 2013-14, 2014–2015, 2015–2016 Володар Суперкубка УЄФА (1): 2013 Чемпіон світу серед клубів (1): 2013 Володар Кубка Німеччини (2): 2013-14, 2015-16

«Манчестер Сіті» Володар Кубка Ліги (5): 2017-18, 2018-19, 2019-20, 2020-21, 2025-26 Чемпіон Англії (6): 2017-18, 2018-19, 2020-21, 2021-22, 2022-23, 2023-24 Володар Суперкубка Англії (3): 2018, 2019, 2024 Володар Кубка Англії (3): 2018-19, 2022-23, 2025-26 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1): 2022-23 Володар Суперкубка УЄФА (1): 2023 Переможець Клубного чемпіонату світу (1): 2023

Особисті Тренер року ФІФА: 2011 Найкращий тренер в історії футболу — 5 місце (World Soccer) Найкращий тренер в історії футболу — 5 місце (France Football) Найкращий тренер в історії футболу — 18 місце (ESPN)

Примітки

Посилання

Профіль на сайті ФК «Барселона»