Карл Отто Густав Вехтер (), у 1918—1919 роках — барон фон ВехтерУ 1919 році в Австрії скасували дворянські титули. (; 8 липня 1901, Відень — 14 липня 1949, Рим) — австрійський юрист, доктор юридичних наук, діяч НСДАП і СС, з травня 1944 групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції, перший губернатор дистрикту Краків, другий губернатор дистрикту Галичина. Кавалер Німецького хреста в сріблі.
Довоєнна біографія Третя дитина та єдиний син гауптмана австро-угорської армії Йозефа Вехтера і його дружини Марти, уродженої Проб.
З 1923 р. — член СА, з 1930 р. — член НСДАП. У 1932—1934 рр. — адвокат. З 1930 р. — на керівних посадах в австрійському відділенні НСДАП, яка існувала в Австрії нелегально. Брав участь у підготовці вбивства Дольфуса в липні 1934, після провалу путчу утік до Німеччини, відмовився від австрійського громадянства.
З 24 травня 1938 р. по 30 квітня 1939 р. — державний комісар у ліквідаційному міністерстві (після аншлюсу), з жовтня 1939 р. — голова Краківського регіонального управління.
Після розділу Німеччиною та СРСР Польщі співпрацював із владою СРСР у видачі євреїв окупованих територій Німеччині, вирішенні «єврейського питання».
Губернатор Дистрикту Галичина (1942—1944) Протягом 1942—1944 — губернатор Дистрикту Галичина.
Після засудження митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким масового знищення єврейського населення Галичини як «фахівець з українського питання» разом з Альфредом Бізанцом, Гансом Кохом відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастиря. Старий предстоятель насварив «відвідувачів» — у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».Орися Хом'як, Оксана Гайова. Андрей Шептицький піввіку оберігав Церкву та її вірян // Високий замок. — Львів, 2015. — № 11 (5267, 30-січня-1 лютого). — С. 10.
Заохочував діяльність українських націоналістичних організацій, зокрема, пронімецьких. Дозволив Українському Центральному Комітетові під керівництвом Володимира Кубійовича сформувати українську дивізію «Галичина».
28 квітня 1943 р. Вехтер взяв участь в урочистостях у Львові з нагоди створення дивізії. Церемонія відбулася в кафедральному соборі св. Юра. Вважається, що д-р. Вехтер набагато прихильніше ставився до українців (галичан) у дистрикті Галичина, аніж, для порівняння, Ганс Франк у Генерал-губернаторстві, а тим більше Еріх Кох у Райхскомісаріаті Україна.
Перебував у м. ПідгайціГубернатор Галичини Отто Вехтер у Підгайцях.
Військовий адміністратор в Італії (1944). Робота в головному управлінні СС (1945). Після втрати німцями Галичини в середині 1944 р. Отто Вехтер виконував функції військового адміністратора в Італії, в 1945-му очолив уряд національних справ у головному управлінні СС. Продовжував утримувати зв'язки з українцями і всіляко допомагав у різних справах. Зокрема, на початку квітня 1945 р., коли Гітлер наказав частково роззброїти Українську дивізію, а на її основі створити німецьку парашутну дивізію, генерал Вехтер завдяки своїм впливам зумів не тільки домогтися скасування цього наказу, але й поповнення української дивізії 3.000 вояків. Сприяв визнанню Українського Національного Комітету і творенню Української Національної Армії. Намагався урятувати українських вояків з усіх формацій по німецькому боці від видачі більшовикам, а в першу чергу — вояків Дивізії «Галичина» — тоді 1-ї української дивізії УНА.
Післявоєнне життя 1945—1949 рр. Після капітуляції Німеччини й закінчення війни д-р Отто Вехтер подався до Італії, де жив у католицькому монастирі «Vigna Pia» під іменем Альфредо Райнгард. Помер від лептоспірозу 14 серпня 1949 р. в Римі.
Злочини Вехтер несе відповідальність за масове знищення євреїв у Кракові та Галичині, а також за вивезення польських культурних цінностей із генерал-губернаторства (в основному з Кракова) в Австрію.
Сім'я 11 вересня 1932 року одружився з дочкою штирійського фабриканта Шарлоттою Блекман, у шлюбі народилися два сини й чотири дочки. Хрещеним батьком молодшого сина Вехтера Горста Артура був Артур Зейсс-Інкварт.
Звання Унтерштурмфюрер СС (10 березня 1935 р.) Оберштурмфюрер СС (1 червня 1935 р.) Гауптштурмфюрер СС (9 листопада 1935 р.) Стрілець вермахту Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1936 р.) Єфрейтор і резервний кандидат в офіцери вермахту (29 липня 1936 р.) Оберштурмбаннфюрер СС (30 січня 1937 р.) Штандартенфюрер СС (30 січня 1938 р.) Оберфюрер СС (12 березня 1938 р.) Бригадефюрер СС (9 листопада 1939 р.) Группенфюрер СС (16 травня 1944) Генерал-лейтенант поліції (24 серпня 1944 р.)
Нагороди Перше місце на австрійському державному чемпіонаті з академічного веслування (вісімки) як керманич (23 липня 1927) Нагорода Гітлер'югенду за спортивні досягнення (30 серпня 1931) Цивільний знак СС (№ 22 153) Почесний кут старих бійців Йольський свічник Спортивний знак СА в бронзі (7 січня 1937) Кільце «Мертва голова» Почесна шпага райхсфюрера СС
Друга світова війна Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (27 квітня 1940 р.) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Хрест Воєнних заслуг 2-го класу (3 жовтня 1940 р.) 1-го класу Почесний знак «За турботу про німецький народ» II ступеня Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943) Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Залізний хрест 2-го класу Німецький хрест в сріблі (17 лютого 1945)
Галерея
Примітки
Джерела На порозі Нового року // Станиславівське слово. — 1943. — Р. ІІІ. — Ч. 22 (53, 3 січня). — С. 1. Науменко К. Є. Вехтер Отто // Гайке В.-Д. Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada Wächter, Otto Gustav Katalog der Deutschen Nationalbibliothek Magdalena Ogórek: Lista Wächtera. Generał SS, który ograbił Kraków, Zona Zero 2017. ISBN 978-83-948743-2-2