Дмитро Омелянович Мілюте́нко (21 лютого 1899, Слов'янськ — 25 січня 1966, Ташкент) — український радянський драматичний актор театру і кіно, педагог. Чоловік акторки Наталії Мілютенко.

Життєпис Народився року в місті Слов'янську (нині Донецька область, Україна) в багатодітній сім'ї слюсаря. 1916 року закінчив Слов'янську чоловічу гімназію. В шкільні роки брав участь в аматорських виставах.

На сцені — з 1919 року: перша роль була зіграна ним у документальній драмі Олексія Суходольського «Хмара» (Андрій). У 1920—1923 роках — актор Першої Української театральної трупи при Слов'янській наросвіті та художній керівник драматичної студії при Содовому заводі. Протягом 1923—1926 років — актор Українського драматичного театру імені Івана Франка, що діяв у Харкові; у 1927—1934 роках — актор театру «Березіль» у Харкові під керівництвом Леся Курбаса, одночасно у 1930—1934 роках викладав у Харківському музично-драматичному технікумі; у 1934—1936 роках — артист Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка; протягом 1936—1966 років — провідний актор Українського драматичного театру імені Івана Франка в Києві.

Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1942 року. У 1943—1945 роках — художній керівник фронтової театральної бригади, яка обслуговувала 3-й Український фронт. Очолювана ним бригада, разом із військовими підрозділами, побувала в Болгарії, Румунії, Угорщині, Німеччині, показуючи солдатам і офіцерам виставу «Наталку Полтавку» за п'єсою Івана Котляревського, «Бувальщину» за одноактівкою Антона Велисовського. Читав перед бійцями вірші Тараса Шевченка, у 1944 році брав участь у театралізованому концерті «Борітеся — поборете!». Кошти були передані у фонд оборони, а актор удостоєний військової нагороди.

У 1946—1966 роках викладав у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого.

Протягом 1944—1966 років мешкав у Києві в будинку на вулиці Маяковського, № 2/1 (нині Ольгинська) . Помер 25 січня 1966 року в Ташкенті під час зйомок фільму. Похований у Києві на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 2); надгробок роботи скульптора Наталії Дерегус та архітектора В. В. Штокмара; встановлений у 1969 роціМілютенка вулиця // .

Творчість Зіграв понад 200 ролей, багато з них відзначені преміями, театральними нагородами. ролі в театрі

Калитка, Пузир, Пан Жезницький («Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий» Івана Карпенка-Карого); Хома, Харлампій («Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці», «Не судилось» Михайла Старицького); Перелесник («Лісова пісня» Лесі Українки); Півень («Диктатура» Івана Микитека); Аркадій, Часник («Платон Кречет», «В степах України» Олександра Корнійчука); Великий інквізитор («Дон Карлос» Фрідріха Шиллера); Блазень, Мальволіо («Король Лір», «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» Вільяма Шекспіра); Князь Шуйський («Борис Годунов» Олександра Пушкіна); Хлопов («Ревізор» Миколи Гоголя); Микола Задорожний («Украдене щастя» Івана Франка); Воєвода, Тарас Шевченко («Свіччине весілля», «Пророк» Івана Кочерги); Селянин на вечорницях («Назар Стодоля» Тараса Шевченка); Селянин-палій, Гайдамака («Гайдамаки» за Тарасом Шевченком); Пантелеймон Куліш («Поетова доля» Сави Голованівського); Поміщик («Марина» Миколи Зарудного за Тарасом Шевченком); Тарас Шевченко («Перербурзька осінь» Олександра Ільченка); Шмата («Без вини винні» Олександра Островського); Князь Н. («Дядечків сон» за Федором Достоєвським); Капітан Беллінсгаузен («Антарктида» Олександра Довженка); Старкуедер («Крадіжка» Джека Лондона); Лікар Кость Назарович («Професор Буйко» Якова Баша); Гуль («Інспектор прийшов» Джона Бойнтона Прістлі); Вартовий («Яблуневий полон» Івана Дніпровського); Мерінг («Поїзд можна зупинити» Юена Маккола); Кушер («Містечко Ладеню» Леоніда Первомайського); Гаєв («Вишневий сад» Антона Чехова); Адмірал Макаров («Порт Артур» Івана Попова, Олександра Степанова); Зарембський («Маклена Ґраса» Миколи Куліша); Ленгдон («Глибоке коріння» Джеймса Гоу і Арно Д'Юссо). </div> ролі в кіно

«Шлях свободи» (1933, Петраш); «Велика гра» (1934, Чегдлер); «Том Соєр» (1936, суддя Тетчер) «Кармелюк» (1938, Ярема, син Коваля); «Стожари» (1939, проводжаючий); «Кубанці» (1939, дід Макар); «Щорс» (1939, старий ткач); «Богдан Хмельницький» (1941, гетьман Потоцький); «Партизани в степах України» (1942, Філімон Довгоносик); «Зигмунд Колосовський» (1945, Венцель); «Подвиг розвідника» (1947, Бережний); «Тарас Шевченко» (1951, Усков); «В степах України» (1952, фільм-спектакль; Селівон Іванович Часник, голова колгоспу «Смерть капіталізму»); «Калиновий гай» (1953, Архип Герасимович Вакуленко, заступник голови колгоспу); «Мартин Боруля» (1953, Протасій); «„Богатир“ йде в Марто» (1954, Хознін); «Над Черемошем» (1954, ігумен); «Багаття безсмертя» (1955, сановник церкви); «Мати» (1955, Ніл, батько Пелагеї Власової); «Іван Франко» (1956, намісник Галичини); «Павло Корчагін» (1956, Токарєв); «Головний проспект» (1956, Лобода, директор цегельного заводу); «Кінець Чирви-Козиря» (1957, Макар Митрофанович Півень, куркуль); «Сто тисяч» (1958, фільм-спектакль; Герасим Никодимович Калитка); «Зелений фургон» (1959, Дід Тарас); «Олекса Довбуш» (1959, Пшеремський); «Таврія» (1959, Кілігей); «У мертвій петлі» (1962, Дирін); «Іванове дитинство» (1962, божевільний старий); «Сорок хвилин до світанку» (1963, Демид Антонович); «Зірка балету» (1964, швейцар); «Наш чесний хліб» (1964, голова колгоспу Макар Задорожний); «Сон» (1964, дядько Іван); «До уваги громадян та організацій» (1965, шкільний сторож); «Немає невідомих солдатів» (1965, Бімба, двірник); «Криниця для спраглих» (1965, Левко Сердюк); «Ескадра повертає на захід» (1965, французький полковник Ферамбе);

Постійно читав Шевченкові твори (поезію та прозу) з естради, на радіо й телебаченні.

Відзнаки Нагороджений орденом Леніна, медалями. почесні звання Народний артист Узбецької РСР з 1945 року; Народний артист Української РСР з 1946 року; Народний артист СРСР з 1960 року.

Вшанування

У 1966 році на честь митця у Дніпровському районі Києва названо вулицюМілютенка вулиця // ); 15 листопада 1985 року в Києві на будинку по вулиці Маяковського, № 2/1, де з 1944 по 1966 рік жив актор, встановлено меморіальну дошку (бронза, граніт, барельєф; скульптор Наталія Дерегус, архітектор Марина Дерегус). Іван Драч присвятив пам'яті Дмитра Мілютенка мікропоему «Сизий птах із гніздов'я Курбаса» (1986), яка увійшла до збірки «Соняшник» (1987).

Примітки

Література

Милютенко, Дмитрий Емельянович // ;