Іва́н Адрія́нович Фе́щенко-Чопі́вський ( , м. Чуднів, Житомирщина — , концтабір у с. Абезь, Республіка Комі, СРСР) — український учений-металург, громадський і політичний діяч, міністр Центральної Ради та Директорії.

Біографія Іван Фещенко-Чопівський народився 20 січня 1884 року в місті Чуднів на Житомирщині в родині Адріяна Андрійовича Фещенка-Чопівського та Марії Михайлівни. Рід Чоповських гербу Корвін належав до овруцької шляхти та простежується щонайменше з XVII століття.

Батько Івана, Адріян Фещенко-Чопівський (нар. 1842), походив з родини Андрія Антоновича та Олени. Освіту здобував у губернському Житомирі, після чого розпочав службу на пошті й згодом був призначений начальником поштової контори в Чуднові. Там він одружився з Марією Янчинською — дочкою священика з села Волосівки.

Початкову освіту Іван Андріянович здобув у Чуднові, де закінчив двокласну народну школу. У 1893 році вступив до підготовчого класу Першої Житомирської класичної гімназії. Після смерті батька 28 лютого 1901 року, коли родина мешкала у Житомирі, він змушений був матеріально підтримувати матір і молодшу сестру — ученицю Маріїнської гімназії, заробляючи репетиторством, яким оплачував і власне навчання.

У 1903 закінчив Житомирську реальну гімназію й поступив на хімічний відділ Київської Політехніки, отримуючи спеціалізацію в розділі металургії. Закінчив Політехніку 1908 р., виконавши дипломну роботу з термічної обробки та дипломний проект мартенівської фабрики під керівництвом відомого металурга проф. Василя Іжевського. Протягом 1908—1909 рр. учителює в жіночій гімназії Плетеневої у Києві. У 1909 р. отримав посаду старшого асистента при кафедрі металургії. Разом з професором Чижевським відвідав 1910 р. Міжнародну виставку в Брюселі, Міжнародний конгрес з металургії в Дюссельдорфі, Лондон, Шеффілд і через Львів повернувся до Києва. 1913 р. успішно склав екзамени на звання ад'юнкта і в нагороду був відряджений на кошт Міністерства Промислу і Торгівлі в Німеччину на дворічне стажування в лабораторії відомих металографа Обергофера та металурга професора Сімерсбаха у м. Бресляу. Початок війни 1914 р. перервав його стажування, повертається через Швецію в Україну. Після повернення до Києва працював у Політехніці на посадах спочатку асистента, пізніше доцента, викладаючи пірометрію, металургію, металографію, термічну обробку. Працює інженером воєнного комітету для розподілу палива і металів, де глибоко вникає в проблеми економіки ресурсів України. У 1915 р. одружується зі студенткою філології Київського університету Капітоліною Ліхнякевич.

Із встановленням української державності Фещенко-Чопівський поринув у вир визвольної боротьби та політичних подій: діяч Української Партії Соціалістів-Федералістів, член Центральної Ради, голова Київської міської Національної Ради, голова Губерніальної Ради Київщини, директор Департаменту Промислу в уряді В.Винниченка (1917), з кінця лютого 1918 — міністр торгівлі й промислу в уряді В. Голубовича, заступник голови і міністр народного господарства в уряді Директорії, заступник прем'єр-міністра та міністр народного господарства в уряді С. Остапенка (1919); Голова Ради Республіки, створеної за рішенням Голови Директорії С. Петлюри, з місцем осідку на еміграції у Тарнові (лютий-серпень 1921). Після 220 днів діяльності Ради закінчився важливий державотворчий етап у житті Фещенка-Чопівського.

Влітку 1917 р. обраний гласним Київської міської думи від УПСФ. У квітні 1918 р. відмовився від цього мандату, оскільки був зайнятий міністерською посадоюПоследние новости, 1918, 27 (14) квітня.

У травні 1917 року також отримує від М. Грушевського завдання про збір та аналіз матеріалів про природні багатства України. Першу частину книги «Матеріальні багатства та велика промисловість України» видає вже у 1918 р. У червні 1918 р. заарештований німецькою окупаційною владою за опозиційну журналістську діяльність супроти влади гетьмана Скоропадського. Перебуває 17 днів у Лук'янівській в'язниці Києва. У липні 1918 р. вдруге одружується зі співробітницею Військово-промислового комітету Зінаїдою Олександрівною Лукіною. У травні 1920 у Букарешті у них народжується дочка Ірина.

З 1922 Фещенко-Чопівський старший асистент кафедри металознавства Варшавської політехніки. У цьому ж році на запрошення ректора Гірничо-металургійної Академії в Кракові засновує кафедру металографії і загальної металургії та займає посаду завідувача і професора цієї кафедри. У 1923 р. приймає пропозицію зайняти посаду професора при кафедрі металургії Української (таємної) політехніки у Львові та розпочинає виклади на Технічних курсах Українського Технічного Товариства у Львові. Цього ж року народжується його син Юрко.

У 1925 році завершує формування дослідної лабораторії на створеній ним кафедрі металознавства Академії гірничої в Кракові, а в 1926 р. обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка в Математично-природописно-лікарській секції. 3 червня 1926 р. обраний членом Інституту заліза і сталі в Лондоні (Iron and Steel Institute).

У 1927 р. захищає дисертацію на ступінь доктора наук «Про цементацію бором і берилієм заліза, нікелю і кобальту та деяких спеціальних сталей», роботу над якої розпочав у Київській політехніці; у 1931 — дисертацію «Бляхи парових котлів» на ступінь габілітованого доктора наук. З 1928 був також науковим дорадником, керівником дослідницької лабораторії металургійного заводу «Байльдон» у Катовицях. Від 1933 р. член-кореспондент польської Академії технічних наук. Був дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, Товариств металургів і механіків Польщі, металургів Німеччини (Verein deutscher Eisenhüttenleute), American Society of Metals, англ. Iron and Steel Institute, Institute of Metals. Член Українського технічного товариства.Пастернак С. Наукова праця членів Технічного Товариства // Діло. — 1934. — 5 квітня. — № 89 (13634). — С. 2. Опублікував понад 135 наукових праць укр., рос., пол., нім., англ., фр. мовами, головним чином з термічної, хіміко-термічної обробки, легування сталей. Найважливішими книгами його доробку є «Природні багатства України», написані й видані в 1919 р. на замовлення Голови Центральної Ради професора М. Грушевського, тритомний підручник «Металознавство» (1930—1938).

У березні 1945 Фещенка-Чопівського заарештували органи НКВС на окупованих Червоною армією польських землях, у Катовицях, засуджений у Києві на 15 років заслання. Загинув від нелюдських умов утримання 2 вересня 1952 р. у концтаборі Абезь (Республіка Комі).

1996 року у часі експедиції в Абезь віднайдена та впорядкована могила Івана Фещенка-Чопівського, на ній встановлений і освячений іменний металевий хрест . У м. Сосновець на православній ділянці міжконфесійного цвинтаря, поряд з могилою дружини — Зинаїди, знаходиться символічна могила І. А. Фещенко-Чопівського, координати поховання 50.286093°, 19.120329°.

Вшанування пам'яті У головному корпусі гірничо-металургійної академії в Кракові на кафедрі незалізних металів (всередині на 2 поверсі, праве крило) знаходиться меморіальна дошка присвячена І. Фещенко-Чопівському. Вулиці у Львові та Житомирі мають ім'я Фещенка-Чопівського. У Львові на вул. Квітки-Основ'яненка, 36 є таблиця І. Фещенко-Чопівському. 25 серпня 2023 року у місті Чуднів провулок Пушкіна перейменували на вулицю Івана Фещенка-Чопівського.

Сім'я Дружина — Зінаїда Олександрівна Чопівська, до шлюбу Лукіна Син — Чопівський Юрій Іванович (1923—1988), професор медицини, розпочав медичні студії у Празькому університеті, а закінчив їх докторатом у Мюнхенському університеті в 1948 році. Був президентом медичного збору Грегам лікарні в Кантон (1959), потім президентом Мейсон лікарні (1962-63). Був також президентом Медичного товариства повіту Фултон, Іллінойс, а наприкінці — президентом медичного відділу Американської Міжнародної лікарні в Заян, Іллінойс. Невістка — Чопівська Софія Костянтинівна (Клепачівська) Онуки — Чопівська Лідія Юріївна, Чопівський Андрій Юрійович, Чопівський Петро Юрійович (який у 1974 році з відзнакою закінчив Принстонський університет, у якому він концентрувався на біології та на слов'янських науках. Ще під час навчання отримав премію імені Вільяма Бомонта за виконання праці в галузі репродуктивної фізіології, а також стипендію на подорож до СРСР для поглиблення своїх студій. Диплом доктора медицини Петро Чопівський отримав 26 травня 1978 року у Джордж Вашингтон Університеті у Вашингтоні, спеціалізувався в царині родинної медицини, практикував у шпиталі Каліфорнійського університету), Чопівський Юрій Юрійович (американський бізнесмен). Правнучка — Чопівська Алекса Юріївна (директор програм зі світової економіки в Інституті Аспена, виконавчий директор Американського центру Європейської України, засновник і виконавчий директор «Транснаціональної Освітньої Групи», для студентів спеціальності «Міжнародна інформація» на тему «Communication in US Congress and Ukraine Advocacy in America».)

Примітки

Література Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. — Львів: Меморіал, 1992. — 544 с. Головченко В. І.  Фещенко-Чопівський Іван Адріянович // Ксеневич М. Вулиця на честь міністра УНР/ Михайло Ксеневич // Краєзнавство. — 1994. — №1-2. — С. 29 -30. Осташко Т. С. Фещенко-Чопівський Іван Адріанович // Романів О. Життя та творчість Івана Фещенка-Чопівського// Українське матеріалознавство. —Т.1. — Львів: Вид. НТШ, 1993. — С. 7-18. Фещенко-Чопівський Іван // Іван Фещенко-Чопівський: Життєписно-бібліографічний нарис / ред. О. Романів. — Львів: Наукове Т-во ім. Шевченка, 2000. — 295 с. Іван Фещенко-Чопівський: вчений та педагог / Б.С. Рильніков, Г.В. Понеділок . — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009. — 76 с. — ISBN 978-966-553-849-3 Іван Фещенко-Чопівський. 220 днів Ради Республіки. Львів-Республіка Комі-Дубно, 2002. — 69 с. Іван Фещенко-Чопівський. Хроніка одного життя. Działalność Profesora Iwana Feszczenko-Chopiwskiego. Hutnik, 1984. — № 7-8. — S. 236—240.

Посилання

Шендеровський В. А. Видатний вчений і державотворець — Іван Фещенко-Чопівський // Нехай не гасне світ науки. Книга перша. — Київ: ВД «Простір», 2009. — 416 с. Олександр Панченко. Слово про Клепачівських та Чопівських (Архів)