«Ріголе́тто» () — опера на 3 дії італійського композитора Джузеппе Верді, лібрето — Франческо Марія П'яве. Прем'єра — Венеція, Театр ла Феніче, 11 березня 1851 рік.

Історія створення опери Створення опери стало початком зрілого етапу у творчості композитора. В її основі лежить драма Віктора Гюґо «Король розважається» (), яка свого часу була заборонена для постановок. Аби домогтися дозволу від австрійської цензури, автори дещо змінили сюжет: Франциск I, король Франції, став герцогом Мантуанським, відповідно змінили імена інших персонажів. Герцог теж підходив для образу легковажного та розніженого правителя, який контрастує з бідним і знедоленим блазнем.

Верді змальовує персонажів у постійному розвитку і русі: блазень Ріґолетто, який ще недавно сміявся з графа Монтероне, чию дочку збезчестив герцог, згодом відчуває такий самий розпач і сам перетворюється на батька, який пережив горе у сім'ї.

Музика опери сповнена глибокого драматизму, яскраво контрастна, психологічно глибока. Кожен персонаж — завершений образ, який вимагає від виконавця високої вокальної та сценічної майстерності. Завершені арії нерозривно пов'язані з драматичною дією на сцені та поза контекстом мають інше значення.

Несподіваним виявився образ горбаня на сцені. Загалом опера викликала багато суперечливих відгуків. В той час, коли після 1852 року твір вже ставили у Відні, Будапешті, Празі й Лондоні, прем'єра в Парижі відбулася лише 1857 року через протести Гюґо, обуреного таким переробленням свого твору.

Дійові особи ПерсонажГолосВиконавець на прем'єрі 11 березня 1851 Диригент: Гаетано МаресСеред інших виконавцівГерцоґ МантуанськийТенорРаффаеле МіратеМихайло Михайлов, Дмитро Смирнов, Сергій Лемешев, Іван Козловський, Анатолій Орфенов Ауреліано Пертіле, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Франка Бонісоллі, Франческо Демура, Віктор Кириченко, Микола Фокін, Анатолій Солов'яненко, Марсело АльваресРіголеттоБаритонФеліче ВарезеДмитро Хворостовський Маттіа Баттістіні, Тіто Гоббі, Інгвар Віксель, Роландо Панераі, Лео Нуччі, Пласідо Домінго, Муслім Магомаєв, Андрій Іванов, Дмитро ГнатюкДжильдаСопраноТереза ​​БрамбіллаАнтоніна Нежданова, Олена Степанова, Олена Катульська, Валерія Барсова, Ірина Масленнікова, Віра Фірсова, Валентина Арканова, Галина Олейниченко, Ірина Журіна Едіта Груберова, Джоан Сазерленд, Маргеріта Рінальді, Ніно Мачаїдзе, Лючіано Серра, Марія Каллас.СпарафучілеБасПаоло ДамініФедір ШаляпінФеруччо ФурланеттоМаддаленаКонтральтоАннетта КазалоніВероніка Борисенко Вікторія Вергара Віра ЛемінськаДжованнаМецо-сопраноЛаура СаїніФедора Барб'єріГраф МонтеронеБаритонФелісіано ПонсІнгвар ВіксельКавалер МаруллоБаритонФранческо Де КуннертЄвген КунгурМаттео БорсаТенорАнджело ДзуліаніГраф ЧепраноБасАндреа БеллініРоланд БрахтГрафиня ЧепраноМецо-сопраноЛуїджа МорселліКетлін КульманОфіцерБасДжованні РіцціПаж герцоґиніМецо-сопраноАннетта Модес-ЛоватіКавалери, дами, пажі, слуги

Лібрето

Дія 1, картина 1 Бал в палаці герцога Мантуанського. Герцог залицяється до графині Чепрано, викликаючи ревнощі її чоловіка. Блазень Ріголетто знущається з графа Чепрано та радить герцогу цієї ж ночі викрасти чарівну графиню; оскаженілий Чепрано клянеться помститися Ріголетто. Веселощі балу порушуються появою графа Монтероне, який вимагає від герцога повернути йому дочку. Ріголетто глумиться з Монтероне. Герцог наказує взяти графа під варту. Монтероне погрожує герцогу помстою за безчестя дочки та проклинає Ріголетто.

Дія 1, картина 2

Погроза Монтероне не дає спокою Ріголетто. Повертаючись пізно ввечері додому, він зустрічає найманого вбивцю Спарафучіле, який пропонує йому свої послуги. Ріголетто тривожиться за долю дорогої дочки Джильди, яка живе в глухому передмісті зі служницею Джован. Він заборонив їй виходити з будинку, боячись герцога і його розбещеної челяді. Одного разу в церкві Джильда зустрічає юнака, краса якого полонила її. Несподівано дівчина бачить його перед собою. Це герцог, переодягнений студентом. Він палко присягається Джильді у вічному коханні. Залишившись сама, дівчина віддається солодким мріям. А тим часом біля будинку Ріголетто збираються придворні: вони задумали викрасти Джильду, вважаючи її коханкою блазня. З похмурими передчуттями Ріголетто повертається додому і в темряві стикається з ними. Щоб розсіяти підозри блазня, один з придворних розповідає про підготовлюване викрадення графині Чепрано, що живе поруч. Ріголетто погоджується допомогти придворним. Тоді йому надягають маску, повʼязавши її зверху хустиною. Здалеку доносяться приглушені крики Джильди. Ріголетто зриває повʼязку і з жахом переконується, що його дочка викрадена.

Дія 2

Герцог засмучений: прекрасна незнайомка зникла, всі пошуки виявилися марними. Придворні, бажаючи розвеселити його, розповідають про нічну пригоду — коханка Ріголетто тепер у палаці. Герцог радісно поспішає до своїх покоїв. Наспівуючи пісеньку, входить Ріголетто; він всюди шукає доньку, приховуючи відчай під удаваною безтурботністю. Дізнавшись, що Джильда у палаці, він гнівно вимагає, щоб йому повернули дочку, але придворні глухі до погроз і благань блазня (арія «Куртизани, ганебні прокляті», («Cortigiani, vil razza dannata»)). Ріголетто клянеться помститися за ганьбу дочки; зустріч з Монтероне, якого ведуть в темницю, укріплює його рішучість. Джильда в страху благає батька простити герцога.

Дія 3

Дім Спарафучіле на березі річки. Глупа ніч. Приходить переодягнений герцог; він захоплений новою пристрастю — до красуні Маддалени, сестри бандита Спарафучіле (тут звучить знаменита арія герцога — «Серце жіноче до зрад охоче», La donna è mobile). Переконавшись у зраді коханого, Джильда прощається зі своїми світлими мріями. Батько відсилає її у Верону; переодягнувшись в чоловічий костюм, вона повинна тої ж ночі покинути Мантую. Ріґолетто залишиться, щоб заплатити Спарафучіле за вбивство та самому кинути в річку труп ненависного герцога. Починається гроза. Маддалена, зачарована молодим красенем, просить брата помилувати його. Після довгих умовлянь Спарафучіле погоджується вбити першого, хто постукає у двері. Цю розмову чує Джильда; вона як і раніше любить герцога та прийшла сюди, щоб попередити його про небезпеку. Для порятунку коханого Джильда готова віддати життя. Вона сміливо входить у будинок бандита. Гроза стихає. Повертається Ріголетто. Спарафучіле виносить мішок з мертвим тілом. Блазень радіє — нарешті за нього помстилися! Збираючись кинути труп у воду, Ріголетто з жахом чує веселу пісеньку герцога. Він розрізає мішок та бачить Джильду, яка помирає. Опера закінчується глибоко проникливим дуетом батька і доньки.

Постановки опери в Україні

У другій половині 1920-х років українській переклад лібрето зробила Людмила Старицька-Черняхівська. Відтоді і до кінця 1990-х років опера "Ріголетто" в київському та львівському театрах опери та балету ставилася українською мовою.М. Стріха. Українській переклад і перекладачі: між літературою і націєтворенням. К.: Видавництво "Дух і літера", 2020, с.376 Статистика постав опери "Ріголетто" у Київському театрі опери та балету: листопад 1864 (силами Італ. опери під керуванням Ф.Бергера та оркестру князя Лопухіна): дириг. А. Клефель, хорм. Л. Паоло, репетитор В. Велінський; виконавці: П. Баччеї (Герцог), К. Фабрікаторі (Ріголетто), А. д’Альберті (Джильда), Л. Віале (Маддалена) та ін. 28.09.1876 (силами артистів антрепризи Й. Сєтова): дириг. I. Альтані, реж. Ю. Давід. 1886 (антреприза М. Савіна): дириг. С. Барбіні. 14.03.1889 (гастролі Італ. опер. трупи I. Черепенникова): дириг. Р. Бонічолі. 15.09.1889 (антреприза I. Прянишникова): дириг. Дж. Пагані, худож. О. Реджіо (Беклемішев). 01.10.1892 (антреприза Й. Сєтова): дириг. Дж. Пагані, реж. Д. Дума. 15.09.1901: (харківська трупа під керуванням А.Церетелі) дириг. Е. Купер, реж. Я. Гельрот, декорації підібрані (у цій поставі під час гастролей 1910 співала Антоніна Нежданова – Джільда). 1912 – М. Гальвані (Джільда), М. Баттістіні (Ріголетто). 1933: дириг. М. Радзієвський, реж. В. Манзій, декорації підібрані. 1936: дириг. В. Смекалін, реж. М. Чемезов, худож. Д. Кульбак. 02.04.1948 (редакція перекладу М.Рильського): дириг. С. Столерман, реж. В. Манзій, хорм. М. Купер, С. Радченко, худож. М. Духновський. У ролях: К.Лаптєв (Ріголетто), Є.Чавдар (Джільда), О.Ковальов (герцог), Л.Руденко (Маддалена). 10.06.1975 (редакція перекладу Я. Майстренка, В. Завадського): дириг. О. Рябов, реж. В. Бегма, хорм. В. Тищенко, худож. Ю. Білоненко. В ролях: Д.Гнатюк (Ріголетто), Є.Мірошниченко (Джільда), А.Солов`яненко (герцог). 28.03.1997 (італ. мовою): дириг. М. Дядюра, реж. I. Молостова, хорм. В. Згуровський, худож. А. Злобін, Г. Іпатьєва.Національна опера України. Енциклопедія. томи 1,2 - під редакцією П.Чуприни. К.: Національна опера України, 2017 У 1934 році під час гастролей Большого театру у Києві партію герцога Мантуанського виконав Іван Козловський.

Опера йде на сценах Одеського національного академічного театру опери та балету (художник-постановник — заслужений художник України Наталія Бевзенко-Зінкіна, хормейстер-постановник — заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко); Львівської національної опери (диригент-постановник — народний артист України та народний артист Республіки Татарстан Ігор Лацанич, режисер-постановник — Анатолій Лимарєв, художник-постановник — Тадей Риндзак, хормейстер — Ірина Коваль).

Примітки

Посилання

Аудіозапис опери у виконанні Київської опери (українською мовою): 1 дія, 2 дія, 3 дія Rigoletto piano vocal score з Indiana University's Online Opera Scores Database Rigoletto synopsis із Метрополітен опера Rigoletto DVD із Piazza del Campo, Siena Лібрето San Diego OperaTalk! with Nick Reveles: Ріголетто