Корова́й — великий круглий пухкий хліб із прикрасами з тіста. Зазвичай випікають на весілля або на якісь інші урочистості та свята, виконує святкові та обрядові функції.

Етимологія Загальноприйнятої етимології не має. Висунуто кілька версій походження слова «коровай» (). Основна розглядає його як споріднене з корова () і пов'язує переважно з весільним обрядом (весільний пиріг символізував родючість). На користь цієї версії існують такі аргументи:

російське діалектне значення лексеми корова — «наречена»; , що окрім «яловиця», також має значення «коровай» (оскільки бик символізував нареченого, корова мала бути символом нареченої; коровай був чарівним засобом для плодючості) назви тварин часто вживаються щодо виробів з тіста (,  — «різдвяне печиво з прикрасами», ).

Юрій Откупщиков відкидав припущення про зв'язок з *korva, виводячи назву хліба від кореня *kor- («різати», «краяти») і припускаючи первісне значення «відкраяний шматок» (пор. рос. діал. коротай — «короткий каптан»). Менш переконливе зіставлення з коров'як («коров'ячий гній»). Інші малоймовірні версії вважають спорідненими такі слова в інших індоєвропейських мовах, як дав.-інд. carúṣ («жертовний хліб»), чи («кривий, опуклий»), чи («кривий»), дав.-інд. cárvati («розжовує»).

Обрядовість

Термін «коровай» був поширеним не лише в Україні, а й на всіх слов'янських землях. Українці на відміну від інших народів терміном «коровай» у минулому позначали лише обрядовий хліб. Це зазвичай була висока кругла паляниця, оздоблена квітами, шишками та пташками з тіста. За давньою традицією, якщо дівчина одружувалась «нечесною» (втратила цноту до шлюбу), то коровай на її весілля не випікали взагалі.

В Україні коровай готують на весілля, при цьому дотримуючись певних обрядових правил. Весільні короваї готують одружені жінки тільки тоді, коли дівчина вступає в шлюбМізін К. І. Аксіологічна фразеологія крізь призму соціолінгвістичного моніторингу // Лінгвістика Збірник наукових праць — 2008. — № 1.

В Україні коровай на весіллі присипали сиром, а подекуди й клали під коровай «тридев'ять вареників із сиром…». У зв'язку з цим звичаєм стоїть, мабуть, і весільна пісня, що в ній зять порівнюється із сиром:Ой, сиру ж мій, сиру, білий ти мій сиру; Ой зятю ж, мій зятю да милий же ти сину…За призначенням умовно виокремлюють такі види весільного хліба:

хліб для сватання печиво / «шишки», яке випікали для запрошення гостей і обдаровування «коровайниць» хліб для благословення, вітання молодих коровай для обдаровування родин наречених і дружок нареченої хліб для обміну між сім'ями молодих як символ поєднання двох родин і його різновид — хліб для «викупу» нареченої весільне печиво лише для батьків молодих хліб для освячення ложа молодих.

На значній території (західні та південно-східні області) весільний хліб мав вигляд деревця чи гілочок із відповідними назвами: «коровай», «гільце», «теремок», «дивень», «дивування», «ріжки» тощоБоряк О. О. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ОБРЯДИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ: Шлюбний ритуал: Коровайний обряд // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2018. — 608 с. — С. 344—345..

Микола Сумцов пише, що коровай — священний хліб, який має велике ритуальне значення і, без сумніву, жертовний характер. Як стверджують науковці та дослідники історії виникнення коровайництва, зокрема волиняни Віктор і Зоряна Давидюки, еволюція короваю від тваринної жертви, до короваю — жертви рослинної, вказує на різні епохи розвитку людської спільноти на Волині: мисливці — скотарі — хлібороби. А якщо це жертва, то й ставлення до неї особливе.

Прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості і яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Коровай виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Коровай випікали багатошаровим, і ділив його хресний батько нареченого або нареченої. Верхівку віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають монети, — музикантам. Разом зі шматочком короваю молоді ділилися з гостями своїм щастям. Гості у відповідь дякували нареченому й нареченій подарунками.

Згідно з українським звичаєм, дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю — короваєм, який виносять на вишитому рушнику.

Коровай також використовують на похоронах. Його кладуть на кришку труни, а на цвинтарі роздають рідним.

У популярній культурі «Коровай» — пісня гурту «Брати Гадюкіни» (альбом «Ми — хлопці з Бандерштадта»).

Галерея

Див. також Бгання короваю Шишки (весільне обрядове печиво) Боговиця

Примітки

Посилання

Доцяк В. С. Українська кухня: Технологія приготування страв. — К.: Вища шк., 1995. — 550 с. Коровай // Весільний коровай

Бібліографія Наталія М. З коровая починається сім'я. // Газ. «Нове життя», 6 серпня 2011 р., — с. 6. Сумцов Н. Ф. Народный быт и обряды / Сост., предисл., примеч. А. Д. Каплина — М.: Институт русской цивилизации, 2014. — 688 с.