Миславський Афанасій (р.н. невідомий — 1714) — український церковний діяч та дипломат доби Мазепи, письменник. Архімандрит Києво-Печерської Лаври, книгодрукар. Префект Києво-Могилянського колегіуму. Намісник Свенського Новопечерського та Трубчевського Чолнського монастирів.

Біографія Навчався у Києво-Могилянському колегіумі, а згодом став його викладачем і префектом. Прийняв чернечий постриг у Лаврі, де стає намісником так званих приписних монастирів: Трубчевського Чолнського (1684—1688, 1892) та Свенського Новопечерського (1700—1701). Похований на території Києво-Братського монастиря (цвинтар знищений).

Церковна діяльність Належав до гуртка провідних церковних діячів України доби гетьманування Іоанна Мазепи. Вирізнявся особливою вченістю, дипломатичним хистом.

1684 року потрапив у посольство Києво-Печерської Лаври до Московії, де українське духівництво клопоталося про визнання новообраного лаврського архімандрита Варлаама Ясинського.

Після приєднання Київської митрополії на користь Московської патріархії (1686), відстоював церковні свободи Київської митрополії у нових умовах. Зокрема, 1690, заручившись письмовим універсалом Гетьмана Іоанна Мазепи, вимагав від московської церковної влади збереження ставропігії Лаври та права вільного обрання архімандрита — за звичаєм Константинопольського патріархату. 1697 — участь у ще одному лаврському посольстві до Москви разом з новообраним архімандритом Йоасафом Кроковським — майбутнім Митрополитом Київським.

Після Полтавської битви 1709 розглядався як кандидат на посаду архімандрита Лаври. 1710 — обійняв цей духовний пост з благословення іншого українського ієрарха — митрополита Стефана Яворського. На висвячення змушений був їздити за кордон, до Москви.

Книгодрукування Не зважаючи на запроваджену московську цензуру, розгорнув широку видавничу діяльність. За часи його управління Києво-Печерською Лаврою надруковано 7 вагомих видань. Окремі з них — із ґрунтовними передмовами о. Афанасія. Найбільші відомі — «Книга житій святих» св. Димитрія Ростовського (1711), Ифіка ієрополітика, или філософія нравоучителная (1712), Алфавіт духовний (1713).

Див. також

Джерела Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. (Том I.) Казань, 1914. — С. 218, 244, 302, 305, 356—357, 363, 428, 612, 613. Строев П. Списки иерархов и настоятелей монастырей российския церкви. — СПб., 1877. — С. 907, 921. Світлана Кагамлик Києво-Печерська Лавра. Світ духовності і культури (17—18 ст.). — Київ, 2005. — С. 287—288.