Палац латинських архієпископів — житловий будинок на площі Ринок, 9 у Львові. Пам'ятка архітектури національного значення в комплексі (охоронний номер 326/8).

Історія Ділянку під будівництво палацу архієпископів правитель Королівства Русі — князь Владислав Опольчик подарував у 1375 (або 1376Мельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 69.) році латинському єпископу Матвію з Егера. Відтоді ділянка («ґрунт») та будинки на ній належали католицьким архієпископам. У XIV столітті місто не поспішало віддавати ділянку Галицькому архієпископу РКЦ Бернарду, який наклав на Львів інтердикт — заборону відправляти релігійні обряди, потім відлучив місто від церкви. Львів'яни поскаржились Папі, який відлучив Бернарда від церкви. Інтердикт і відлучення зняв латинський архієпископ Перемишля Ерік.

Будинки на цьому місці стояли з XIV століття. У 1405 і 1420 роках тут мешкав великий князь Свидригайло, якого приймали вином і дарункамиКрип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 39..

Відомо, що існував будинок у 1527—1634 роках.

Сучасний будинок, який ще називають «архієпископський палац», був зведений за сприяння латинського архієпископа Львова Станіслава ҐроховськогоOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 72. на місці попередніх у 1634 році (Гроховський відмовлявся відбути «інгрес» на посаду архієпископа, поки не завершили коштовні роботи з оформлення фасаду палацуŁoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 21.) і займає дві ділянки (архітектор Ян Покорович). Протягом століть був помешканням королів ПольщіМельник Б. Вулицями старовинного Львова… — С. 70..

У XVII столітті це була одна з найпишніших кам'яниць, що належала латинським архієпископам.

У 1872 році за проєктом архітектора Вінцентія Равського (Wincenty Rawski) реконструйовано третій поверх тильної кам'яниці від вул. Бляхарської, 16 (сучасна вул. І. Федорова) за рахунок його підняття та використання дахового простору. Після реконструкції тут містилася мала римо-католицька семінарія для хлопців. Тоді ж, у 1872 році, був створений проєкт на влаштування друкарської майстерні в офіцині будинку з лівого боку (власник Домінік Ігнатій Леваковський (Dominik Ignacy Lewakowski).

У цьому ж 1872 році архітектор Вінцентій Равський виконав проєкт реконструкції в'їздових сіней у кам'яниці на пл. Ринок, 9 та влаштування тут на першому поверсі крамниці. У 1888 році за проєктом архітектора Івана Левинського проводиться реконструкція туалетів тильної кам'яниці. У 1891—1894 роках у будинку влаштовують водопровід, каналізацію та встановлюються туалети системи «Moraus».

У 1914 році проводиться реконструкція приміщень першого поверху у будинку на пл. Ринок, 9 (проєкт будівничого Міхала Кустановича (Michał Kustanowicz), який був погоджений 13 квітня цього ж року Гроном консерваторів Східної Галичини (Grono Konserwatorów Galicyi Wschodniej).

Остання реставрація проводилася у 1980-х роках. Станом на квітень 2014 року, наявні тріщини в зовнішньому тинькуванні.

У 2021 році проведено реставрацію вхідної брами в межах міської програми співфінансування від Бюро спадщини управління охорони історичного середовища.

У 1844 оці. будинок купив архієпископ Ф. Піштек і передав його після реконструкції 1845 року з надбудовою четвертого поверху католицькій семінарії, яка віддала частину приміщень в оренду. Але переважно будинок винаймали друкарні. У 1872 році облаштовано житлові квартири й семінарію, яка мала власну бібліотеку. У польський період тут містилася нова друкарня Беднарського, магазин бакалійних товарів Лянгнера та продаж фортепіано Кубеши. У 1909—1914 роках тут містилися Чиновницьке казиноKomunikaty // Kurjer Lwowski. — № 1908. — 32 (20 stycz.). — S. 4. і водночас — клуб англійців, що мешкали у Львові — «Англійське коло». У 1912 роках тут відбулися перші збори Товариства українських есперантистів у Львові. Упродовж усієї історії свого існування і до 1939 р. цей палац був власністю Римо-католицької церкви.

Після Другої світової війни — спочатку кравецьке ательє 1-го розряду військовослужбовців і продовольча база військторгу ПрикВо, потім від 1957 року була відкрита міська бібліотека для молоді, яка в 1958 році дістала назву «імені 40-річчя ВЛКСМ», тепер Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука, що займає 1-й та 2-й поверх палацу. На 3-му поверсі розташована Централізована бухгалтерія, а на 4-му — Управління освіти Галицького району Львівської міської ради.

Архітектура

Будинок цегляний, тинькований, прямокутний, видовжений у плані, чотириповерховий.

Займає дві ділянки і тому має широкий шестивіконний фасад із пласкими пілястрами і фігурними обрамленнями вікон.

Головний фасад має частково збережений архітектурний декор XVII століття. На першому поверсі зберігся масивний портал XVII століття з двома декоративними коринфськими колонами. За доби СРСР була знищена пам'ятна таблиця порталу про смерть у будинку короля Михайла Корибут-Вишневецького в 1673 році.

Від колишнього архітектурного декору на фасаді залишився тільки портал з двома колонами, що підтримували мармурову таблицю з фундаційним написом. Незважаючи на значні перебудови протягом XVII–ХІХ століть, будинок здебільшого зберіг своє первісне планування.

Галерея

Примітки

Джерела Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 54. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — Львів, 1991. — С. 32. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — 272 с. — ISBN 966-603-048-9. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-X. Державний архів Львівської області. — Ф. 2. — Оп. 2. — Спр. 3653. Справа на будинок на пл. Ринок, 9. — С. 15, 16, 84.

Посилання

про кам'яницю на сайті «око» На сторінці Центру Міської історії