Григо́рій Макси́мович Штонь ( , село Вербовець, нині Лановецький район Тернопільська область — , місто Київ) — український письменник, поет, сценарист, літературознавець, літературний критик, художник. Доктор філологічних наук (1998), професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996). Член Національної спілки письменників України (1982).

Лауреат премії «Коронація слова» (2002, 2003).

Життєпис Народився 13 березня 1941 р. в с. Вербовець Тернопільської області в родині священника. У 1951 році разом із родиною переїхав до шахтарського селища в Кемеровській області РРФСР, де закінчив середню школу. Працював на елеваторі в Кемеровській області та на центральному телеграфі в Новосибірську. Служив у радянській армії.

Закінчив відділення російської філології Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка (1967) та аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України (1973).

У м. Київ: від 1973 — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, 1994—2000 роках — заступник директора з наукової роботи інституту літератури НАНУ, від 2004 — професор національного університету ім. Т. Шевченка.

1999 захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози». З 1999 року — доктор філологічних наук, з 2001 професор катедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Член авторського колективу «Історії української літератури ХХ ст.» (національна премія).

Прототип професора Чмоня з роману Олександра Ірванця «Рівне/Ровно».

Праці

Основні праці: Становлення нової людини і літературний процес (К.,1978), Романи Михайла Стельмаха (К.,1985), Анатолій Дімаров (К.,1978), Духовний простір української ліро-епічної прози (К., 1998).

Автор розділів й портретних статей в навчальному посібнику «Історія української літератури ХХ ст.». У 2-х томах і З-х книгах. (К., 1993—1994).

Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Затіння», «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (обидва — 2006);

Автор п'єс та інших творів живописної творчості, що експонуються на художніх виставках, зокрема портретів І. Кавалерідзе, Т. Мельничука, Б. Рубчака та ін.

Автор ряду сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П. Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм».

Написав також документальні кіносценарії:

«Ой горе тій чайці…» (про І.Мазепу), «Гомоніла Україна» (про Г. Косинку) тощо.

Література Письменники Радянської України. 1917—1987 // К., 1988. — С. 671; Мистецтво України: Біографічний довідник // К., 1997. — С. 661—662; Хто є хто в Україні // К., 2000. — С. 551; Шевченківські лауреати: 1962—2001 // К., 2001. — С. 642-643.

Посилання Помер відомий письменник, лауреат Шевченківської премії, Григорій Штонь// Главком, 23.10.2021 Кафедра історії української літератури і шевченкознавства