Гомофо́бія (від — «подібний, однаковий», — «страх, боязливість») — збірна характеристика для різних форм негативної реакції на прояви гомосексуальності, а також на пов'язані з нею суспільні явища. Уперше термін «гомофобія» вжив американський психіатр Джордж Вайнберг в 1972 році у своїй книзі «Суспільство і здоровий гомосексуал». Термін «гомофобія» зустрічається в резолюції Європарламенту, де порівнюється з расизмом, ксенофобією, антисемітизмом і сексизмом, європейських соціологічних інститутах.
Визначення
Історія поняття Інші значення слова (до 1980-х) Згідно з Оксфордським словником англійської мови, слово гомофобія (homophobia) спочатку використовувалося в значенні «Боязнь чоловіків, або відраза до чоловічої статі». У психіатрії під гомофобією розумівся страх одноманітності, монотонності.
Введення поняття Термін гомофобія замінив раніше поняття гомосексофобії, що рідко використовувалося. Можливий етимологічний предок цього слова — слово гомоеротофобія (homoerotophobia)Уейнрайт Черчілль (Wainwright Churchill) — «Гомосексуальна поведінка серед чоловіків» (Homosexual Behavior Among Males). Джордж Вейнберг у 1972 визначає гомофобію як «страх контакту з гомосексуалами, а якщо йдеться про гомосексуалів, то під гомофобією розуміється їх відраза до самих себе»Домінік Дейвіс — ГОМО і ФОБІЯ Усі грані неприязні. Пізніше, у 1980, Хадсон і Ріккетс розширюють цей термін для позначення «почуттів тривоги, відрази, гніву, дискомфорту і страху, які можуть відчувати гетеросексуали відносно лесбійок і геїв».
Сучасні визначення Слово «гомофобія» донедавна було відсутнє в сучасних словниках української мови. Було включено до Словника української мови у 20-ти томах НАН України з визначенням, як «Ірраціональний страх і ненависть до тих, хто відчуває любов і сексуальний потяг до людей власної статі». Закріплено також в тлумачних словниках багатьох інших мов, зокрема англійської, польської, російської і може визначатися через страх, неприязнь або вороже ставлення до осіб гомосексуальної орієнтації. Так, російськомовний словник Єфремової визначає гомофобію як «вороже ставлення до сексуальних меншин» та «засудження педерастії», польськомовний тлумачний словник В. Копалінського визначає «гомофобію» як страх перед гомосексуалами або ворожість до них«lęk przed homoseksualistami a. wrogość w stosunku do nich» Słownik wyrazów obcych Władysława Kopalińskiego , оксфордський словник англійської мови — як «страх або ненависть до гомосексуалів або гомосексуальності»
У соціологічному словнику Блеквелла (США) дається дещо ширше визначення гомофобії — «уникнення, боязнь, забобони, дискримінацію, утиски або акти насильства відносно лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерних осіб» У психологічних словниках натомість гомофобія нерідко подається як «іраціональна» ненависть до гомосексуалівСловарь практического психолога. — М.: АСТ, Харвест. С. Ю. Головин. 1998.Психологический словарь. И. М. Кондаков. 2000.
Попри певну співзвучність «гомофобії» з терміном «фобія», «гомофобія» не розглядається в контексті психічних розладів і відсутня у «Діагностичному і статистичному посібнику по психічних розладах» американської психіатричної асоціації. Натомість відсилання до страху і боязні, може розцінюватися особами, яких клеймлять словом «гомофобія», як образа. Тому як альтернатива висуваються нейтральніші терміни, як, наприклад «гомонегативіст».
Поняття «гомофобія» в психології
Межі застосування поняття Психологи відмічають, що чітку межу між негативним відношенням до гомосексуальності і гомофобією провести непросто. Деякі вважають, що гомофобія пов'язана з наявністю негативних емоцій (а не лише з декларуванням деякої позиції) і/або активною боротьбою з проявами гомосексуальності. Хадсон і Рікеттс у своїй роботі 1980 рокуHudson, W. W., & Ricketts, W. A. A strategy for the measurement of homophobia. Journal of Homosexuality, 1980, 5, 356—371. відмічали, що завдяки широкій експансії терміна з професійної спільноти в масову культуру західного суспільства, під гомофобією стали частенько мати на увазі будь-яку дію проти проявів гомосексуальності або негативне відношення до них. Також вони звинувачують дослідників в нерозрізненні інтелектуального неприйняття гомосексуальності (гомонегативізм) і особистих, емоційних реакцій (гомофобії). В цілях чіткішого розділення гомофобії і гомонегативізму Хадсон і Рікеттс підкреслили, що гомонегативізм включає судження, засновані на оцінці моральності гомосексуальної і бісексуальної орієнтацій, а також дії на основі уявлень, переваг, закону, соціальної прийнятності або інших інтелектуальних причин. Під гомофобією ж, на їх думку, слід розуміти суто фобійні прояви яскравих емоцій страху, тривоги або відрази (які можуть включати або не включати когнітивний компонент) в процесі безпосереднього особистого спілкування з особами гомосексуальної орієнтації. У соціальних науках, проте, не усі розділяють таку класифікацію.
Інші фахівці, зокрема, російський лікар-сексолог Михайло БейлькінМ. М. Бейлькін «Медичні і соціальні проблеми одностатевого потягу». , відносять до гомонегативізму тільки раціональне, інтелектуальне неприйняття, яке може супроводжуватися або не супроводжуватися емоціями. Ці фахівці пропонують емоційне неприйняття(страх, неприязнь, ненависть, відраза) як і раніше називати гомофобією, тобто розділяти емоційну і інтелектуальну складові неприйняття.
(Gregory M. Herek) у 1991 висловився проти подальшого використання поняття гомофобія, оскільки воно покладає основну провину на індивіда, замість того щоб розглядати антигомосексуальні прояви як відображення культурних впливів, і пропонує користуватися терміном «антигомосексуальні забобони (sexual prejudice)».
Дослідження природи гомофобії У зв'язку з великою увагою, що приділяється проблемам альтернативного сексуального життя в західних країнах, психологи і представники соціальних наук активно досліджують феномен гомофобії як в різких, так і в помірних його проявах. Існує немало досліджень, присвячених кореням цього явища. Найбільш популярним поясненням слугує «спроба відвернути від себе можливі підозри в наявності гомосексуальних схильностей», що, частково, підтверджується експериментальними дослідженнями. Наприклад, Генрі Адамс, Лестер Райт-молодший і Бетані Лор у 1996 році опублікували статтюHenry E. Adams, Lester W. Wright Jr., and Bethany A. Lohr. Is homophobia associated with homosexual arousal? // Journal of Abnormal Psychology, 1996 № 105(3), С. 440—445. з описом дослідження, в якому двом групам чоловіків, умовно визначеним як «гомофоби» і «не-гомофоби» (рівень «гомофобії» визначався відповідно до опитувача «Індекс гомофобії» Хадсона і Рікеттса), пред'являлися еротичні стимули гетеросексуального, жіночого гомосексуального і чоловічого гомосексуального характеру. У всіх випробовуваних була зафіксована ерекція при демонстрації зображень гетеросексуального і жіночого гомосексуального характеру, тоді як аналогічна реакція на чоловічі гомосексуальні сюжети спостерігалася тільки у чоловіків з умовної групи «гомофобів». В той же час отримані результати спростували тезу про те, що «гомофобами» є лише випробовувані з агресивною поведінкою: різниці між «індексами агресивності» двох груп виявлено не було.
Багато західних дослідників також звертають увагу на роль традиційної культури, традиційних цінностей і виховання у формуванні гомофобії. Наприклад, Майкл Кіммель розглядаєKimmel M. Masculinity as Homophobia: Fear, Shame and Silence in the Construction of Gender Identity. // Theorizing Masculinities, Sage Publications, 1994. дію домінуючих стереотипів маскулінності («ультра-чоловічої поведінки», «гегемонної маскулінності»), і заявляє, що гомофобні реакції — один зі способів підкреслення мужності. Одним з яскравих підтверджень цієї позиції є «диференційована» гомофобія, тобто набагато частіший прояв агресивності і неприязні з боку чоловіків по відношенню до «жіночних» чоловіків. За даними психологів, гомофобів серед жінок значно менше, ніж серед чоловіків.
Як відомо з біології, основна маса самців прагне домінувати у своєму співтоваристві, а оскільки пасивний гомосексуальний контакт призводить до значного зниження статусу самця в співтоваристві, то самці, що борються один з одним за домінуюче положення, побоюються того, що сильніший самець може здійснити з ними гомосексуальний контакт з активних позицій, але тут не враховується той факт, що не всякий гомосексуальний контакт пов'язаний з приниженням, а пов'язаний із задоволенням сексуальної потреби і люди зачасту плутають позу гомосексуального приниження і позу сексуального контакту. Це проявляється і у тварин. З цієї точки зору, гомофобією можна називатися тільки боязнь примусу до участі в гомосексуальному контакті в пасивній якості. Знаходячись в ієрархічному співтоваристві (зграї), самці роблять дії з метою виключити загрозу примусу до участі в гомосексуальному акті — до таких відносяться як уникнення самців, що представляють подібну загрозу, так і агресивний напад на нихД.Моррис — «Гола мавпа».
Проблему гомофобії в Україні в контексті медійних процесів, правоборчого руху, Євромайдану та Антитерористичної операції на сході України (Російська збройна агресія проти України (2014—2017)) досліджує Олесь Барліг у п'єсі «Уроборос у Східному експресі». Твір потрапив до програми Фестивалю рівносі у Запоріжжі і фестивалю Тиждень актуальної п'єси. У 2017 році твір увійшов до збірки «Звірі подивляться замість тебе» видану у видавництві КрокБарліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. — 306 с.
Інтерналізована гомофобія Одним з видів гомофобії, що викликав пильну увагу психологів, стала інтерналізована (інтернальна) гомофобія — ситуація, коли гомосексуали і бісексуали бояться або відчувають відразу до своєї гомосексуальності та бісексуальності відповідно, може означати також страх індивіда стати гомосексуальним, страх перед власною можливою гомосексуальною поведінкоюДомінік Дэйвис — ГОМО і ФОБІЯ: Усі грані неприязні.. Деякі гомосексуали, бісексуали та лесбійки при цьому пригнічують власні гомосексуальні бажання і прагнення, інші ж цього не роблять, але можуть відчувати при цьому різні негативні емоції — комплекс провини, тривогу, розкаяння совісті і т. д. Деякі автори вважають, що називати таких людей латентними гомосексуалами некоректно, оскільки людина є тим, ким вона хоче бути, а гомосексуалом така людина бути не бажає.
Інтерналізована гомофобія може мати різні негативні наслідки для психологічного здоров'я індивіда. При цьому можуть спостерігатися зниження самооцінки, невротизація, розвиток різних психологічних комплексів, депресія і навіть суїциїдальні наміри та спроби. У гомосексуалів і бісексуалів, що живуть потаємно (приховуючи свою орієнтацію від оточення) та страждають інтерналізованою гомофобією, може також розвиватися своєрідна параноїдна настроєність, хвороблива недовірливість і підозрілість. Такій людині увесь час здається, що його «вирахують», розкриють, що над ним за його спиною сміються, обговорюють, засуджують, а також що його можуть звільнити з роботи, що його не приймають або до нього погане відношення саме через те, що про його орієнтацію здогадуються або знають. При цьому такі побоювання можуть мати або не мати під собою реальних підстав.
Гомофобія і суспільство
Позиція прихильників ЛГБТ
Прихильники ЛГБТ-руху асоціюють гомофобію не тільки з проявами насилля проти гомосексуалів, але також і з дискримінаційними на їх думку законами. Зокрема з гомофобією асоціюють законопроєкти, що стосуються заборони пропаганди гомосексуальності, відсутність законодавчого закріплення для одностатевих шлюбів, протидію громадськості щодо проведення гей-парадів, а також з позицією християнської церкви щодо гріховності гомосексуальних зв'язків.