Яцкіна Галина Іванівна (; , Махачкала, РРФСР, СРСР — 10 березня 2024) — радянська і російська акторка театру і кіно, театральна педагог, режисерка, сценаристка і продюсерка документального кіно. Заслужена артистка РРФСР (21.11.1980). Кандидат мистецтвознавства (1982).
Біографічні відомості Народилася 16 червня 1944 р. Закінчила Театральне училище імені Б. В. Щукіна (1966, курс Б.Є. Захави) і аспірантуру при цьому ж училищі (1979).
У кінематографі — з 1962 року. Перший великий успіх принесла роль Алі у фільмі «Жінки» (1966, реж. Павло Любимов). Знялася у низці картин українських кіностудій: «Здрастуйте, лікарю!» (1974), «Люди і дельфіни» (1983), «Опік» (1988), «Провінціалки» (1990).
У 1966—1967 рр. — акторка Московського драматичного театру ім. К.С. Станіславського.
З 1967 року — акторка Московського академічного театру ім. В. Маяковського.
З 1973 року — акторка Московського державного театру «Ленком».
З 1977 року — член КПРС. Була секретарем парторганізації Щукинського училища.
З 1979 року — педагог кафедри акторської майстерності Театрального училища імені Б. Щукіна.
З 1991 року — генеральний директор студії «Кіноконтакт» (kinocontact.ru). Режисерка, сценаристка і продюсерка документального кіно.
Родина Була одружена кілька разів.
Син: Василь Леонідович Яцкін (народжений в 1972 р. (за іншими даними 15.10.1971) у шлюбі (1972—1976) з кінорежисером Л.Є. Головнею) — режисер, сценарист, журналіст, керівник студії «Кіноконтакт»; автор православного місіонерського культурно-освітнього та патріотично-виховного кінопроєкту «Під сонцем», кінолекторія за підтримки Міністерства Культури РФ. Фігурант бази даних центру «Миротворець»Центр «Миротворець»: Яцкін Василь Леонідович. У дитинстві знявся з матір'ю у картині кіностудії «Київнаукфільм» «Люди і дельфіни» (1983).
Фільмографія
Акторські роботи: «Повінь» (1962, Даша) «Троє» (1966, фільм-спектакль) «Жінки» (1966, Алевтина (Аля) Павлівна Ягодкіна) «Удар! Ще удар!» (1968, Женя Струмиліна, подруга Сергія) «Пори року» (кіноальманах): «Четвертий тато» (1968, Фенечка, домробітниця) «Відлуння далеких снігів» (1969, Ірина, геолог, кохана жінка Костомарова; реж. Л. Головня) «Відлуння минулого» (1970, радіооператор (немає в титрах) «Що робити?» (1971, Віра Павлівна) «Несподіване поряд» (1971, Тіна Баришева) «Кінець Любавіних» (1971, Клавдія; реж. Л. Головня) «Здрастуйте, лікарю!» (1974, Ніна, дружина Олександра; реж. В. Левін, Одеська кіностудія) «Бенкет під час чуми» (1974, Луїза; фільм-спектакль, реж. М. Захаров) «Слово для захисту» (1976, Ірина Межнікова, адвокат; реж. В. Абдрашитов) — Перша премія на Всесоюзному кінофестивалі (1977) — „За найкращу жіночу роль“ «Уроки французької» (1978, Марія Андріївна, мати Володі; реж. Є. Ташков) «Візьму твій біль» (1980, Тася Батрак) «Людина, яка закрила місто» (1983, Чекурова; реж. О. Гордон) «Люди і дельфіни» (1983, Джанай, помічник Чернікова; реж. В. Хмельницький, «Київнаукфільм») «Таємна подорож еміра» (1986, Дар'я) «Опік» (1988, Лідія; реж. Г. Глаголєв, Одеська кіностудія) «Колишній тато, колишній син» (1989, Клава, мати Сергія) «Рогоносець» (1990, дружина) «Провінціалки» (1990, Лідія Андріївна; реж. Б. Квашньов, Укртелефільм) «Блаженна» (2008, покоївка''; Росія—Україна) «Вогні великого міста» (2009, т/с, реж. С. Виноградов)
Режисер документального кіно: «Данило і Алла» (2005, документальний (із циклу «Під сонцем»); співавт. сценарію з В. Яцкіним; фільм присвячений Аллі Андрєєвій — вдові поета Д.Л. Андрєєва (сина письменника Л.М. Андрєєва) «Острів Спасіння» (2007, документальний (із циклу «Під сонцем»), співавт. сценарію) «Російський офіцер» (2011, документальний, у співавт. з В. Яцкіним) «Наталі» (2012, документальний, у співавт.; фільм присвячений актрисі і театральному педагогу Н.Й. Сухостав) «Лікар останньої надії» (2013, документальний (із циклу «Під сонцем») у співавт.; співавт. сценарію; фільм присвячений життю та роботі лікаря-ортопеда Г.А. Ілізарова) «У війни жіноче обличчя» (2015, документальний, співавт. сценар.) та ін. Продюсер: «Благословення або прокляття» (2004, к/м (із циклу «Під сонцем») «Данило і Алла» (2005, документальний) «Острів Спасіння» (2007, документальний) «Російський офіцер» (2011, документальний) «У війни жіноче обличчя» (2015, документальний) та ін.
Примітки
Література Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.524; Ниточкина А. Галина Яцкина: «Я человек беспощадный» // Огонек. 1991, № 42. — С.22-23.
Посилання