Шакал смугастий (Lupulella adusta) — вид шакала, що мешкає в центральній і південній Африці. На відміну від чепрачного шакала, мешканця відкритих рівнин, смугастий шакал мешкає в лісах і чагарниках.
Опис Смугастий шакал зовні нагадує чепрачного шакала, відрізняючись від нього ширшою та короткою мордою. Уздовж боків тіла проходять світлі смуги, які й дали назву виду — їх можна розглянути, тільки підійшовши до тварини близько. Колір спини смугастого шакала — сірувато-бурий, хвіст — темний з білим кінцем. З відстані смуги з боків невидні і зливаються в сіру пляму на боці. Самці помітно більші від самиць.
Маса тіла коливається від 6,5 до 14 кг, довжина голови з тулубом від 69 до 81 см і довжина хвоста від 30 до 41 см. Висота в холці може варіюватися від 35 до 50 см.
Ікла у смугастого шакал — найпотужніші з усіх шакалів. Пахучі залози розташовані на морді і в анальному області. Самиці мають чотири пахові соски.
Зубна формула:
Живлення У раціон смугастого шакала входять фрукти, дрібні ссавці (щурі) та комахи. Найбільша дичина, яку може вполювати шакал — заєць. На відміну від інших видів, смугасті шакали не їдять так багато падлиною, живлячись комахами і впольованою здобиччю. Таким чином, смугастого шакала можна віднести до всеїдних ссавців. Ще одна відмінність від родичів — це нічний спосіб життя.
Розмноження Сезон розмноження залежить від географічного поширення, вагітність триває 57-70 днів, у посліді 3-4 цуценя, які народжуються під час сезону дощів. У Південній Африці цей час припадає на період з серпня по січень, у Центральній Африці — з червня по липень.
Поведінка Своє лігво смугастий шакал влаштовує в термітниках, у разі їхньої відсутності самиця шакала сама риє нору. Перший час після народження дитинчат самець приносить їжу для самиці, що годує. Молочне вигодовування триває 8-10 тижнів, після чого самиця залишає потомство і йде полювати разом із самцем, вдвох вони приносять їжу дитинчатам. У разі небезпеки самиця змінює лігвище. Статевої зрілості шакали досягають у віці 6-8 місяців, в 11 місяців молодь залишає родину. Тривалість життя смугастих шакалів у природі становить 12 років.
Смугасті шакали моногамні і живуть парами. Їхнє життя недостатньо добре вивчене, оскільки вони більш таємничі, ніж звичайні і чепрачні шакали. Відомо, що за кожною парою смугастих шакалів закріплено велику мисливську ділянку, а в сімейній групі не буває більше шести осіб.
Таксономія та еволюція
Шведський зоолог Карл Якоб Сундеваль в 1847 році надав виду назву Canis adustus.Sundevall, 1847. "Nya Mammalia från Sydafrika" Ofv. K. Svenska Vet.-Akad. Forhandl. Stockholm 1846, 3: [https://www.biodiversitylibrary.org/page/2581778 121] Німецький зоолог в 1906 році запропонував виокремити його в інший рід під назвою Schaeffia adusta.
Викопні рештки шакала смугастого датуються епохою пліоцену. Порівняння послідовностей мітохондріальна ДНК для вовкоподібних псових дало філогенетичне дерево, на якому шакал смугастий і шакал чепрачний є найбазальнішими представниками цієї клади, що свідчить про її африканське походження.
У 2019 році на семінарі, організованому Групою спеціалістів із псових SSC при IUCN, було рекомендовано, з огляду на дані ДНК, що показують формування шакалом смугастим (Canis adustus) і шакалом чепрачним (Canis mesomelas) монофілетичної лінії поза кладою Canis/Cuon/Lycaon, виокремити їх у самостійний рід Lupulella Hilzheimer, 1906 з назвами Lupulella adusta та Lupulella mesomelas.Alvares, Francisco; Bogdanowicz, Wieslaw; Campbell, Liz A.D.; Godinho, Rachel; Hatlauf, Jennifer; Jhala, Yadvendradev V.; Kitchener, Andrew C.; Koepfli, Klaus-Peter; Krofel, Miha; Moehlman, Patricia D.; Senn, Helen; Sillero-Zubiri, Claudio; Viranta, Suvi; Werhahn, Geraldine (2019). "Old World Canis spp. with taxonomic ambiguity: Workshop conclusions and recommendations. CIBIO. Vairão, Portugal, 28th - 30th May 2019" (PDF). IUCN/SSC Canid Specialist Group. Retrieved 6 March 2020.
Дослідження свідчать, що зубна система шакала смугастого відрізняється від зубної системи шакала чепрачного, і пропонують класифікувати його як Schaeffia adusta згідно пропозиції Гільцгаймера 1906 року. Він є єдиним сучасним представником африканської групи, базальним членом якої є ранньопліоценовий африканський Eucyon khoikhoi sp. nov.. Нещодавнє відкриття E. khoikhoi віком близько 5 мільйонів років підтримує гіпотезу про радіацію роду Eucyon: від найдавнішого E. ferox у Північній Америці до E. davisi у Північній Америці, далі до Китаю, потім до E. debonisi у Західній Європі і, зрештою, до E. khoikhoi в Африці.
Підвиди Визнано сім підвидів шакала смугастого: L. a. adusta (Західна Африка до більшої частини Анголи ) – смугастий шакал Сандевала L. a. bweha (Східна Африка; Кісуму, Кенія ) – Елгонський смугастий шакалHeller, E. (1914). New subspecies of mammals from equatorial Africa. Smithsonian Miscellaneous Collections, 63, No. 7. Washington, DC: Smithsonian Institution L. a. centralis (Центральна Африка; Камерун , біля річки Ухам) L. a. grayi (Північна Африка; Марокко та Туніс) L. a. kaffensis (Каффа, південно-західна Ефіопія) – каффський смугастий шакал L. a. lateralis (Східна Африка; Кенія, плато Уасін-Гішу, південь Габону) L. a. notatus (Східна Африка; Кенія, рівнини Лойта, провінція Рифт-Веллі) – смугастий шакал Лойта
Примітки
Посилання
ARKive Animal Diversity Web Atkinson, R.P.D. & Loveridge, A.J. 2008. Canis adustus. In: IUCN 2013