Крю́ків, Куру́ків, Кру́ків — правобережний спальний район Кременчука, колишнє давнє українське місто. Тут, ймовірно, був укладений Куруківський договір 1625 року. Останньою назвою міста (до входження до складу Кременчука) було Крюків-на-Дніпрі. Нині назву Крюків-на-Дніпрі має проміжна залізнична станція 2-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці.
Походження назви Назву правобережної частини сучасного Кременчука, а колись окремого поселення Крюкова (до русифікації XIX—ХХ століть ця назва звучала як «Круків», до XIX століття мало сербську назву Крјуков у Новій Сербії) традиція пов'язує з «ку-ру-канням» журавлів на озері Куруківському (нині не існує). Однак, польський дослідник Олександр Яблоновський на рубежі XIX—ХХ століть висунув гіпотезу про тюркську етимологію цієї назви, виводячи її від послов'яненого словосполучення «курук-ова»Jabłonowski A. Żródła dziejowe. — Т.XX. — S.176. О. Яблоновський не навів власного перекладу цього словосполучення («kuruk-owa»), обмежившись констатацією його тюркського походження — «Курукова твердиня», «укріплення на р. Курук»Джерела свідчать, що існувало не лише «озеро Курукове», але й «річка Курук» (див.: Żurkowski S. Żywot Tomasza Zamojskiego Kanclerza w.kor. — Lwów, 1860. — S.99). «Річку Курук» біля Крюкова у середині XVIII століття згадує сербський офіцер Симеон Пишчевич (Известие о похождении Симеона Степановича Пишчевича. 1731—1785. — М., 1884. — С.455). Ці озеро-річка були пов'язані одне з одним (найвірогідніше тут взагалі малася на увазі дніпрова затока, яка лише в посушливі часи могла перетворюватись на озеро).
Сам тюркський термін «курук» має кілька значень: у Х—XV ст. так позначалася заповідна (від випасів і полювань) територія (від коруг, куриг — «охорона, захищати»), що під час оголошення військового походу може стати пунктом зосередження військ та «базою» постачанняДмитриев С. (Санкт-Петербург) Термин «курук» в военно-политической культуре монгольських кочевников // Этническая история тюркских народов Сибири и сопредельных территорий / Отв. ред. А. Г. Селезнев, Н. А. Томилов. — Омск, 1998. — С. Це тлумачення має найбільшу пізнавальну перспективу. На його користь свідчить і те, що Крюків був стратегічною точкою на відомій дорозі вздовж правого берега Дніпра (пізніше він навіть називався Крюковським шляхом). Крюків як зручне місце для табору-«бази» козаків згаданий 1625 та 1676 рр. Зрештою, у цьому разі Кременчук-Крюків можуть бути осмислені як система укріплень стратегічного вузла (лівобережний шлях через Старі Санжари на Крим та правобережний — уздовж Дніпра на Січ і далі у кримські володіння та Кременчуцький «татарський брід» як сполучник цих двох транзитних артерій). На користь цього тлумачення може бути інтерпретований і топонім «Цареві піски» — урочище поруч із Крюковим, що згадується у 1740-х рр. (див.: Пивовар А. В. Вказ. праця. — С.164, 183). Єдиним «царем», пам'ять про якого могли б зберігати ці «піски» (якщо не вбачати тут дуже глибокого сліду скіфських часів) був котрийсь з татарських ханів (їх на Русі звали «царями»).; інша назва татар у народів Поволжя (від ку-іірк, де ку — «білолиций», а іірк — синонім етноніма бігер — «хазяїн, багатий»); палка з петлею (арканом) на кінці, яка використовувалась вершниками для полювання; хвіст (у тварин птахів), зокрема наразі існує технічний сорт винограду тéльті-курýк* (тельті-куйрук) від татар. тθлке койрыгы — лисячий хвіст (хвіст — койрык)Татарсько-український словник / За заг. ред. С. Ш. Замалєєва. — Х., 2002..
Існує версія походження назви Курукового озера, а згодом і посаду, від прізвища — Курука, етимологія якого може мати тюркське походження.
Історія Першу згадку про Круків (у переліку прилеглих до Кременчука населених пунктів або маєтків) знаходимо під 1646 р. Назва походить від татарського слова «курук», що означає військовий заповідник чи то угіддя державного резерву, використовувані переважно у воєнний час для надзвичайних потреб. У 1752—1764 роках тут була 3 рота новосербського Пандурського полку. Крюківський шанець — знаходився на правому березі Дніпра, на території, нині затопленій водами Кременчуцького водосховища. У 1776—1783 роках існував Крюківський повіт Новоросійської губернії, що згодом був перейменований на Петриківський повіт з перенесенням повітового центру до Петриківки. У 1781 році у Крюкові закладено Покровську церквуГавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической. — Одеса, 1848, страница 17. Але за іншими відомостями Покровська церква вже існувала у 1740-х роках XVIII століття, про що свядчать написи на священних речах. Написи в хронологічному порядку: На евангелии «1743 года месяца Августа отменил сию книгу Евангелие раб божии Мартин Курка с женою Мариею до храму Покрова Богоматере в село Круков за цену семь рублей а оправлено за церковные деньги под серебро». На серебряных дискосе и звездице: «1744 году Генваря 30 сей дискус и звезду отменили Роман Назаренко з женою Евдокиею за отпущение грехов до храму святой Покрови Круковской». На подложии серебряного напрестольного креста: «Года 1747 Мая 9 рабом божим Василием Мальком сей крест отменил за отпущение грехов своих». На евангелии: "1751 года мая 25-го дня сию книгу Евангелие отменил раб божий Степан Пащенко со женою своею Параскевиею Костантиневою до храму Богоматере в село Круков за цену восемь рублей. У 1784—1796 роках Крюків — містечко, потім посад; приєднано до Кременчука указом Павла I, але дійсне з'єднання відбулося лише у 1817 році. 23 червня (4 липня) 1803 року посад Крюків, який у той час належав до Катеринославської губернії (з 1764 до 1784 роки Крюківський повіт відносився до Новоросійської губернії, а з 1784 року — до Катеринославського намісництва, потім губерніх), але тяжів до Кременчука, був підпорядкований Кременчуцькій поліції. Адміністративно ж він залишався в складі Катеринославської губернії. Таке становище тривало до 1817 року, коли посад Крюків повністю приєднано до Полтавської губернії. Станом на 1859 рік у посаді мешкала 4251 особа (2211 чоловічої статі та 2040 — жіночої), налічувалось 412 дворових господарств, існували 2 православні та єдиновірна церкви, єврейський молитовний будинок, училище, пристань, 3 фабрики та заводи, відбувались щорічний ярмарок та базари. У 1869 році Південна (Харківсько-Миколаївська) залізниця підійшла до Дніпра, розділивши Крюків навпіл. По вулиці Херсонській (нині Івана Приходька) відкрито станцію Крюків-на-Дніпрі. Будівлю пасажирського вокзалу 2-го класу споруджено у 1875 році. У грудні 2002 року пожежа значно пошкодила будівлю вокзалу. . 7 квітня 1872 року відбулося відкриття Крюківського мосту, що з'єднав Кременчук з Крюковом залізничним сполученням. Станом на 1863 рік у Полтавській губернії в межах Кременчуцького повіту існувала Крюківська волость. У другій половині квітня 1874 року засновано майстерні для ремонту вагонів — фактично засновано Крюківський вагонобудівний завод. У 1883 році (по завершення будівництва у 1887 році) як цвинтарну церкву закладено Церкву Успіння Божої Матері, що була приписана до Покровської православної церкви. У 1895 році у Крюківському театрі дебютувала Аведикова Єлизавета Андріївна (Аведикова-Потоцька) — українська акторка, згодом заслужена артистка УРСР. 1896 р. на нових площах (зараз — вул. Приходька, 139) розпочато будівництво корпусів головних вагоноремонтних майстерень. За часів національно-визвольних змагань 1917—1920 роках Крюків у вирі революції — Центральна Рада, Гетьманат, Директорія змінюють один одного та Кременчуцька міська дума має також якийсь вплив у місті. Після загарбання влади більшовиками — у січні 1919 року рішенням Кременчуцького Ревкому Міська дума була розпущенаЄрмак О. П. Історія водопровідно-каналізаційного господарства міста Кременчука. — Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2010. — 340 с., 84 іл., ISBN 9789667513894 (відновлює свою роботу на час знаходження при владі денікінської адміністрації). У травні 1919 григор'євці захоплюють Кременчук, більшовики вибивають їх. В серпні 1919 року місто захоплюють частини Добровольчої армії А.Деникіна, які відступають під натиском більшовиків у січні 1920 і підривають Крюківський міст (Детальний опис процесу зміни влади в 1917—1920 роках необхідно виділити в окрему статтю, так як влада змінювалася понад десять разів). Декретом ВУЦВКу від 8 червня і додатково від 30 липня 1920 р. утворена Кременчуцька губернія з губернським центром у місті Кременчуці. До її складу входила Крюківська волость. Постановою 3-ї сесії ВУЦВКу 6-го скликання від 25 жовтня 1922 р. було затверджено основні принципи поділу республіки на округи і райони. У 1923—1928 роках Крюків був районним центром Крюківського району Кременчуцького округу. Крюківський район — утворився з Крюківської волості Кременчуцького повіту і Павлиської (вона ж Браїлівська) волості Олександрійського повіту Катеринославської губернії з центром у посаді Крюков. Кількість сільрад скорочена з 12 до 5. Площа 210 верст². Населення складало 29 381 особу. 3 червня 1925 р. постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів УСРР «Про ліквідацію губерній і перехід на триступеневу систему управління» було ліквідовано губернії і губернські установи на території Української СРР, а вся територія Української республіки поділена на 41 округу. Окружні установи підпорядковувалися безпосередньо республіканським. В червні 1925 року встановлено точний список міст і поселень міського типу колишньої Полтавської губернії. Крюків віднесений до розряду поселень міського типу Кременчуцької округи. 28 серпня 1928 року Крюків приєднано до Кременчука. У 1935 до складу Крюківського міського району включено територію Костромської сільської ради. З початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року, Крюків атакувала німецька авіація — Крюківський міст значно пошкоджено. У середині липня 1941 року Крюківський вагонний завод готується до евакуації. 5 серпня останній заводський ешелон прорвався з Крюкова і рушив в Перм. На підступах до Крюкова жителі навколишніх сіл та городяни створили 18-ти кілометрову лінію оборони. Однак в серпні 1941 року Крюків окуповано нацистськими військами. Під час нацистської окупації. Крюків — місто у складі Кременчуцького гебіту Київської генеральної округи Райхкомісаріату Україна. В Державному архіві Полтавської області зберігається ф.р-2642 «Крюківська міська управа (міськуправа), пос. Крюків м. Кременчука Полтавської обл.», 1941—1943, 79 справ. Опис фонду: Накази з основної діяльності; заяви про видачу перепусток; списки німців, фольксдойче; акти на конфісковане майно евакуйованих; списки жителів; списки і довідки на одержання хлібних продуктів і продуктових карток; прибутково-видаткові кошториси; касові документи.Реєстр фондів і архівних колекцій періоду нацистської окупації України (1941—1944) Державного архіву Полтавської областіВ період окупації в Крюкові діяв клуб імені Володимира Винниченка. 29 вересня 1943 року радянські війська зайняли Кременчук. 29 листопада 1943 року в Крюкові встановлена радянська влада. Крюків, як і Кременчук, був майже повністю знищений за часів війни, зокрема радянськими "визвольними" бомбардуваннями. Деякі знищені виробництва так і не було відновлено, наприклад Крюківський шпалопросочувальний завод. З 1944 року починається відбудова міста, повертається з евакуації Крюківський вагонобудівний завод. 21 грудня 1949 введено в експлуатацію відновлений залізнично-автомобільний міст через Дніпро, який з'єднав центральну частину міста Кременчук і Крюків. В червня 1962 року почато будівництво Кременчуцього сталеливарного заводу (в колишній поймі річки Гнилушка). У 1970 році розпочав свою роботу У 1970-х роках у Крюкові існувала тролейбусна лінія та відбувалася активна забудова Раківки.