Албанія знаходиться на заході Балканського півострова. На південному сході і півдні межує з Грецією (довжина загального кордону — 282 км), на сході — з Північною Македонією (151 км), на півночі і північному заході — з Косовом (невизнаним більшістю світу колишнім, а нині незалежним сербським регіоном) (115) і Чорногорією (172 км). Омивається водами Адріатичного та Іонічного морів (берегова лінія — 362 км). Протока Отранто, завширшки 75 км, відділяє Албанію від Італії. Площа — 28 748 км² (140-ве місце у світі).
Територія країни витягнута у меридіональному напрямку приблизно на 340 км, а її максимальна ширина (у південній частині) складає 150 км На цій території проживає близько 2,8 млн осіб.
Кордони Албанії майже всюди проходять по природних кордонах – горах та озерах.
Її природні кордони обмежуються гірським масивом Проклетіє (або — Північно-Албанські Альпи) та Динарськими Альпами з півночі, на заході — хребтом Шар-Планина (або Шар-Даг). На півдні — гірським пасмом Пінд, чиє північне підгір'я лежить на території Албанії.
З західного боку країна омивається Адріатичним морем (протяжність морського кордону становить 472 км), а невеличка частина з південного заходу — Іонічним морем.
Назва Назва країни Албанія (; ; ) має кілька версій походження: від іллірійського слова олба — поселення або алб — пагорб, невелика гора; від (алб) — білий (найрозповсюдженіша, однак, найменш обґрунтована версія); від назви іллірійського племені арберів/арбенів/албанів.
Самоназва албанців — shqiptare (шкіптаре або шчіптаре), а країну вони називають — Shqipëria (Шкіперія або Шчіперія). За офіційною албанською версією, етнонім походить від слова шкіп (shqip), що означає орел. Таким чином, Шкіпрія означає Країна орлів. Існує албанська легенда про орла, що нагородив албанців силою, орел зображений на державному прапорі Албанії. Однак, більш обґрунтованою є версія про походження цього терміна від албанського слова шчіп — говорити зрозуміло, тобто ті, що говорять зрозумілим чином, зрозумілою мовою. Аналогічну етимологію мають багато самоназв народів, наприклад слов'яни.
Розташування
Крайні пункти На півночі — трохи північніше річки Кутса у муніципалітеті Мальосі. Координати — 42°39′55″ пн.ш. 19°43′57″ сх.д. На півдні — у місті Саранда з координатами 39°38′54″ пн.ш. 20°12′52″ сх.д. Західна точка — це острів Сазан, його координати — 40°30′35″ пн.ш. 19°16′32″ сх.д. Крайня східна точка Албанії з координатами 40°37′52″ пн.ш. 21°4′6″ сх. д. — у районі Девол, на березі озера Пресан. Відстань між крайніми точками за моїми вимірами складають: З заходу на схід ~ 150,4 км З півночі на південь ~ 338 км
Геологія
Корисні копалини
Надра країни і досить недостатньо розвідані, але відомі великі запаси хромовитих, залізонікелевих і мідних руд, відкриті поклади бокситів. Більш насичені рудними копалинами гори північно-східної частини країни. В південно-західній частині Албанії, на стику приморської низовини і гір — в зоні передгірського прогину зосереджені запаси нафти, газу, природного бітуму. Албанія багата цінними різновидами будівельного каміння, в тому числі на сході зустрічаються високоякісні сорти мармуру. На узбережжі, у мілководних лагунах добувають сіль із морської води.
Вздовж ліній тектонічних розломів маються виходи лікувальних мінеральних джерел. Особливо багато їх у районі Ельбасана і Пешкопії.
Корисні копалини Албанії за даними 1999 р.
Корисні копалини
Запаси
Доля у світі
Підтвердженні
Загальні
Боксит, млн т.
12
15
Залізні руди, млн т.
80
270
Золото, т.
10
Кобальт, тис. т.
23
Мідь, тис. т.
725
1000
0,1
Нікель, тис. т.
1000
3000
2
Нафта, млн т.
18,1
Природний газ, млрд м3
1,6
Вугілля, млн т.
27
36
Хромові руди, млн т.
8,6
0,2
Родовище нафти невеликі і відносяться до неогенової моласової депресії в Пріадріатичній западині. Поклади розкриті на глибині від 250 до 1700 м Як правило, залежи мають декілька нафтоносних горизонтів (продуктивна товща до 300 м). Нафта в основному важка (щільність 935—1018 кг/м3, смолиста, з домішками сіри, відсоток якої іноді перевішує 6 %.
Родовище природного газу також невеликі.
Родовище природних бітумів — Селеница, що розмішені східніше Вльора. Загальні запаси близько 2 млн т.
Албанія має невеликі запаси вугілля, головним образом бурого. Можна виділити три основних вугленосних району: Центральний або Тиранський (Крраба, Гаюшу та ін), Східний (Мемаліай) і Південно-Вхідний (Сбор'я, Дренова). Вугілля перехідне від бурого до кам'яного, схильний до самозаймання.
Рельєф
Невеличка за територією Албанія відрізняється різноманіттям природних ландшафтів, що обумовлено, зокрема, великою амплітудою висот. Це переважно гірська країна. Молоді складчасті гори, помережані тектонічними западинами, займають більшу частину сходу країни.
Близько 3∕10 її території лежить у найсприятливішому для господарської діяльності поясі — нижче 300 м над рівнем моря.
На півночі здіймаються Північно-Албанські Альпи. Вони складаються з вапняків і доломітів, в які врізані глибокі долини річок. Північно-Албанські Альпи — один з найменш доступних гірських масивів країни. Висота деяких гір більша за 2500 метрів. Найвища точка — гора Езерца — 2692 м Північно-Албанські Альпи обриваються на південь до річки Дрин уступами, річка проривається крізь гори по ущелині глибиною декілька сотень метрів.
Південніше, між річками Дрин і Деволі лежить обширна система Центральних гірських масивів Албанії, що досягають у висоту 2000—2400 метрів. Вони розчленовані глибокими долинами численних приток річок Дрин, Маті, Шкумбіні. Зі сходу Центральні гірські масиви обмежені тектонічними западинами, по яким тече р. Чорний Дрин. Одну із западин займає Охридське озеро. Південніше Чорного Дрина, на кордоні із КЮР Македонією, в хребті Корабі знаходиться найвища точка всієї Албанії — гора Кораб з максимальної висотою 2764 м над рівнем моря. На південному сході країни розміщуються декілька котловин, серед яких найбільші — це Корчинська та Колон'я.
Між гірською східною та пониженою західною частинами Албанії розташовуються вузькі гірські ланцюги Круя — Дай-ті, Скандерберг (до 1600—1700 м висоти) та інші.
Там, де гірська підкова зі сніжними вершинами розступається, лежить приморська горбиста рівнина Албанії. Вона має в довжину близько 200 км (від озера Скадарського на півночі до Вльорської затоки на півдні), а ширину — не більше 20 — 30 км Не зважаючи на це, вона є найпониженішою областю уздовж західного узбережжя всього Балканського півострова.
Південна частина Албанії переважно зайнята невисокими вапняковими хребтами, що простягаються переважно із південного заходу на південний схід. Висота окремих вершин близько 2000 м (наприклад — гора Тартар — 1946 м, або Квендервіче — 2122 м)
В південній частині Албанії у багатьох місцях гори майже впритул підходять до моря. Береги тут круті, слабо порізані. Там, де гори трохи відступають від моря, низова прибережна вузька смуга, захищена хребтами від холодних північно-східних зимових вітрів, інтенсивно використовується людиною. На ній вирощують субтропічні культури. На крайньому півдні, недалеко від кордону із Грецією лежить невеличка рівнина із заболоченим озером Бутринті.
Узбережжя
Острови
Клімат
Албанія знаходиться в континентально-середземноморській області субтропічного кліматичного поясу. Як і інші країни Середземномор'я, для Албанії у примор'ї характерне тепле, сухе літо (липень +25 °C) і м'яка, волога зима (січень +5 °C). Денні температури в басейнах річок і річних долинах дуже високі, але ночі майже завжди прохолодні, через високу денну амплітуду температур.
В західній частині країни, яка знаходиться під впливом теплого морського повітря від Адріатичного і Іонічного морів характеризується більш помірні температури відносно іншої території Албанії.
Наприклад, Саранда на південному узбережжі має середню температуру на добу близько 24 °C у червні і близько 9 °C у січні.
У гірських районах клімат більш континентальний, з вертикальною зональністю.
У східній частині країни, під впливом континентального повітря та великих висот можна спостерігати м'яке літо і холодну зиму з морозами до -20 °C.
В Албанії випадає більше опадів, ніж у більшості інших областей Європи (від 800—1000 мм. За один рік в західній пониженій зоні до 1500—2500 мм в горах). Але через різку нерівномірність в посезонному розподілі опадів (влітку випадає лише близько 1∕10 від річної кількості, а взимку — 40 %) для отримання на прибережній рівнині і в між гірських котловинах високих і стабільних врожаїв використовують штучне зрошення.
Високі добові температури протягом суттєвої частини року (число днів з температурою більше 10°С на приморській рівнині місцями перевищує 300) сприятливі для багатьох культур, в тому числі і для субтропічних плодових насаджень. Тривалий вегетаційний період дозволяє в рівнинних районах збирати по два врожаї на рік.
Південно-західна частина країни часто страждає від посухи.
ГідрографіяІндивідуальна робота з предмету «Фізична географія країн світу» на тему: «Фізико-географічна характеристика Албанії» студента напрямку підготовки: країнознавство. Демидов Д. Ю.
Як було зазначено раніше, Албанія із заходу омивається Адріатичним морем, з південного заходу — Іонічним, а на її території протікає велика кількість річок, що мають важливе значення для населення та сільського господарства.
Загальний об'єм поновлюваних водних ресурсів країни становить 41,7 км3 (за даними на 2001 рік), з яких на рік споживається 1,71 км3 (27 % на комунальні, 11 % на промислові і 62 % на сільськогосподарські потреби).
Моря, що омивають Албанія має вихід до Адріатичного та Іонічного морів.
Загальна довжина адріатичного узбережжя Албанії становить 406 км, з них 396 км — довжина материкового узбережжя, а 10 км — довжина узбережжя островів.
Адріатичне море Адріатичне море є напівзамкнутим; це частина Середземного моря. Розташовується між Апеннінським і Балканським півостровами. Загальна площа моря близько 132 тис. км2. На півдні протокою Отранто з'єднується із Іонічним морем. Ширина сягає від 93 до 222 км, а довжина — 820 км
Узбережжя Балканського півострова являє з себе низку затоплених морем долин, що йдуть паралельно берегу (далматинський тип узбережжя), що зумовлює наявність значної кількості малих і великих островів, найбільші з яких належать Хорватії. Найбільший з таких островів, що належить Албанії — це острів Сазані площею 5,7 км2.
Великі затоки: в Албанії — це Дринська затока на північно-західному узбережжі та Вльорська.
Дно представляє собою ложбину з плавним уклоном із північного заходу на південний схід. Глибина у північній частині моря становить 20–65 м, а середній 100—170 м, на південному сході — до 1589 м (це найбільша глибина Адріатичного моря).
Ґрунт складено форамініферовими пісками і мулами, у берегів — галькою, гравієм та піском.
Клімат має середземноморські ознаки, але під впливом особливостей навколишньої сущі суттєво відрізняються від клімату Середземного моря. Характерні місцеві вітри (містраль, сіроко, бора), котрі оказують значний вплив на температуру повітря. У лютому середня температура становить від 5°С на півночі до 10°С на півдні, а у тримається від 24°С на півночі до 26°С на півдні.
Зима характеризується великою хмарністю і суттєвими опадами (60–70 % річної кількості). Влітку переважає ясна, сонячна погода, бризи добре виражені.
Гідрологічний режим визначається кліматом і материковим стоком в північну частину моря. Поверхневі течії утворюють циклональний круговорот: вздовж північно-східного берега моря на північний-захід рухаються середземноморські води, вздовж південно-західного берега у зворотному напрямку — адріатичні води.
Температура води на поверхні: у лютому від 7°С на півночі до 13°С на півдні, у серпні від 24 до 26°С.
Солоність у берегів Албанії — до 38 ‰. В глибинних шарах температура води 12,5°С, солоність від 38 до 38,58 %. Припливи змішані, їх розмір від 1,2 м.