Ноумен (від — розум) — філософський термін, яким позначається річ або подія як незалежні від наших відчуттів.
Термін «ноумен» зазвичай використовується у філософії на противагу терміну «феномен», як явище, дане нам через відчуття. Але ноумен це не реальний об'єкт, що викликає феномен, а об'єкт нашого розуму, відомий нам через уяву.
Іммануїл Кант використовував термін «ноумен» як синонім терміна «річ у собі», однак такий ужиток надалі критикували інші філософи, наприклад, Артуром Шопенгауером. Для І. Канта ноуменальне знання не дається в акті інтелектуальної інтуїції чи якогось інсайту, воно здобувається на засадах послідовності, доказовості й методичної виваженості, не передбачає миттєвого проникнення у сутність речей, а потребує чітких, зважених кроків свого розгортання, доказів, перевірки чи спростування. Ноумени – це першочергово приписи, атрибути суб’єктивного бачення світу. Тільки феномени можуть слугувати об’єктами пізнання, тоді як ноумени залишаються предметом віри – постулатами практичного розуму.
Примітки
Джерела та література Л. Озадовська. Ноумен // Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму / пер. та прим. І. Бурковського. Київ: Юніверс, 2004. 464 с. ISBN 966-7305-96-1