Співдру́жність Незале́жних Держа́в (СНД) — регіональна міжнародна організація Азії та східної Європи до якої входить низка пострадянських країн. СНД заохочує співпрацю в економічних, політичних і військових справах і має певні повноваження щодо координації торгівлі, фінансів, законотворчості та безпеки. Вона також сприяла співробітництву у сфері запобігання транскордонній злочинності.

Коли в 1991 році почався розпад СРСР, 8 грудня 1991 року республіки-засновники підписали Біловезьку угоду, проголошуючи припинення існування Радянського Союзу та проголошуючи на його місці СНД. Через кілька днів був підписаний Алма-Атинський протокол, який оголосив про розпад Радянського Союзу. Балтійські країни (Естонія, Латвія та Литва), які вважають своє членство в Радянському Союзі на міжнародному рівні незаконною окупацією, вирішили не брати в цьому участі. Грузія вийшла з СНД в 2008 році після російсько-грузинської війни.

Україна припинила участь у статутних органах СНД у 2018 році через тривалу російсько-українську війну, повністю завершивши вихід із СНД, ніколи не бувши членом цієї організації через те, що не ратифікувала Статут СНД. Проте Україна залишається членом зони вільної торгівлі СНД, а основоположні договори СНД — Угода про створення Співдружності Незалежних Держав та Алма-Атинська декларація досі чинні в Україні.

Назва Назва СНД офіційними мовами країн-учасниць:

Утворення СНД

Результати Всеукраїнського референдуму, вибори Президента України створили у республіці якісно нову політичну ситуацію. Було прискорено остаточну ліквідацію СРСР.

7—8 грудня 1991 року на території Білорусі, у Біловезькій пущі під Берестям, відбулася зустріч Голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича, Президента РФ Єльцина і Президента України Кравчука. Підсумком її стали офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Однак український парламент не ратифікував статут СНД, отже Україна ніколи не була членом СНД чи навіть державою-учасницею співдружності, а лише мала статус держави-засновниці. Угоду про асоційоване членство у відповідності із Статутом СНД Україна не підписувала.

21 грудня 1991 року на зустрічі в Алмати керівники Росії, України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану підписали Декларацію про утворення СНД. Це означало, що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність перестав існувати. Кожна республіка стала самостійною. СНД не є державою, не має наддержавних управлінських структур, члени Співдружності є незалежними державами.

Історія

Співдружність Незалежних Держав створена створена 8 грудня 1991 року в садибі Вискулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня на умовах Алма-Атинської угоди приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993 року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україна не ратифікувала, тому формально Україна була лише спостерігачем, а не членом СНД. 14 серпня 2008 року парламент Грузії ухвалив рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 року Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності. 19 березня 2014 року Україна оголосила про початок процедури виходу з СНД. 9 травня 2018 року президент України Петро Порошенко заявив, що підписав указ про відкликання представників країни з усіх статутних органів СНД та фактично з 19 травня 2018 року Україна вийшла з даної структури. У серпні представництво України при СНД було закрито. 6 лютого 2019 року посол України в Мінську Ігор Кизим заявив про завершення процесу виходу Києва з координаційних органів Співдружності незалежних держав. 2 квітня 2026 року Парламент Молдови підтримав денонсацію Угоди про створення СНД, відповідного протоколу та Статуту СНД.

Передумови утворення 1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) підтвердили Акт про незалежність. Цю подію М. Горбачов сприйняв як трагічну, що привела країну в стан небезпеки. На противагу йому Б. Єльцин опублікував заяву про визнання незалежності України. Результат Всеукраїнського референдуму ставив хрест на перспективах збереження СРСР у будь-якій формі. За словами одного із учасників Л. Кравчук: «Якщо ми вийдемо до народу й оголосимо, що Союзу немає, а на його місце нічого не запропонуємо — вибух неминучий. Потрібний варіант перехідний»

8 грудня 1991 року в Біловезькій Пущі в Білорусі лідери Російської Федерації, України та Білорусі ухвалили рішення про припинення існування СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). У преамбулі «Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав», вказувалось: «Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна, як держави-засновниці Союзу РСР, які підписали Союзний Договір 1922 року, далі звані Високими Договірними Сторонами, констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування».

25 грудня 1991 року Горбачов склав свої повноваження Президента СРСР. 30 грудня на зустрічі глав СНД у Мінську ухвалюється рішення про остаточне скасування державних структур СРСР.

У початковий період існування Співдружності Незалежних Держав вона розглядалася головним чином як механізм цивілізованого розлучення колишніх союзних республік і розподілу майна СРСР. Створення СНД було покликане забезпечити безболісний перехід від єдиної союзної держави до системи суверенних національних держав на місці колишнього СРСР. На відміну від Союзу РСР Співдружність не є державою і не має наднаціональних повноважень.

Утворення організації СНД було засновано главами БРСР, РРФСР і Україною шляхом підписання 8 грудня 1991 року в Віскулях (Біловезька пуща, Білорусь) «Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» (відому в ЗМІ як Біловезька угода). Організаційні основи СНД були визначені Біловезькою Угодою про утворення СНД і Протоколом до неї, Алматинською декларацією, а також Статутом СНД від 22 січня 1993 року.

В угоді про створення СНД зазначалося, що на території держав, які його підписали, не допускається застосування норм права третіх держав, у тому числі й Союзу РСР, а діяльність його органів влади припиняється. Три країни проголосили недоторканість кордонів у рамках Співдружності, гарантували їхню відкритість і свободу пересування громадян. Сторони вирішили зберегти об'єднане командування спільним військово-стратегічним простором. Угода проголошувалась відкритою для приєднання всіх держав колишнього СРСР.

У документі, що складався з преамбули та 14 статей, констатувалося, що Союз РСР припиняє своє існування як суб'єкт міжнародного права і геополітичної реальності. Однак, ґрунтуючись на історичній спільності народів, зв'язках між ними, враховуючи двосторонні договори, прагнення до демократичної правової держави, намір розвивати свої стосунки на основі взаємного визнання і поваги державного суверенітету, сторони домовилися про утворення Співдружності Незалежних Держав.

Плідно шукали назву нового утворення. Пропонувався і Союз Суверенних Республік, і Союз Суверенних Держав, Співдружність Демократичних Держав, тобто СДД, але потім було вирішено, що держави ще не є належно демократичними. Тому об'єднання дістало назву Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Мета організації СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх її членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.

Основні цілі організації: Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях; Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції; Забезпечення прав і свобод людини; Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння; Взаємна правова допомога; Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.

До сфер спільної діяльності держав-членів належать: Забезпечення прав і основних свобод людини; Координація зовнішньополітичної діяльності; Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики; Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку; Охорона здоров'я та навколишнього середовища; Питання соціальної і міграційної політики; Боротьба з організованою злочинністю; Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів.

Склад СНД

Повноправні члени СНД № Держава Вступ до СНД Ратифікація Біловезьких Угод від 8 грудня 1991 Ратифікація Статуту СНД від 22 січня 19931 21 грудня 1991не підписані 14 грудня 19932 8 грудня 199110 грудня 1991 18 січня 19943 21 грудня 199118 лютого 1992 16 березня 19944 21 грудня 199123 грудня 1991 20 квітня 19945 21 грудня 1991не підписані 12 квітня 19946 11 грудня 199123 грудня 1991 20 червня 19947 21 грудня 1991не підписані 4 серпня 19938 21 грудня 19914 січня 1992 9 лютого 1994

Асоційовані члени СНД № Держава Учасник з Ратифікація Біловезьких Угод від 8 грудня 1991 Ратифікація Статуту СНД від 22 січня 19931 26 серпня 200526 грудня 1991 не підписано

Держави-спостерігачі в Міжпарламентська Асамблея СНД № Держава Ратифікація Біловезьких Угод від 8 грудня 1991 Ратифікація Статуту СНД від 22 січня 19931 не підписано не підписано2 не підписано не підписано

Колишні члени СНД

№ Держава Ратифікація Біловезьких Угод від 8 грудня 1991 Ратифікація Статуту СНД від 22 січня 1993 Статус Член з Член до1 не підписано9 грудня 1993держава-член 1993 18 серпня 20092 8 квітня 199427 червня 1994держава-член 1991 8 квітня 2027

Колишні спостерігачі СНД

№ Держава Ратифікація Біловезьких Угод від 8 грудня 1991 Ратифікація Статуту СНД від 22 січня 1993 Статус Член з Член до1 10 грудня 1991не підписано держава-засновницядержава-спостерігачка1993 19 травня 2018

Україна не підписала Статуту СНД від 22 січня 1993 року, де-юре не ставши членом чи учасником співдружності, лишившись співзасновником. Угоду про асоційоване членство у відповідності із Статутом СНД Україна не підписувала. З квітня 2014 року, співробітництво України в рамках СНД було зведено до мінімуму. Україна вийшла з низки багатосторонніх угод в рамках СНД та припинила членство у багатьох органах галузевого співробітництва. 19 травня 2018 року президент України Петро Порошенко підписав Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД. У МЗС України заявили про фактичне закінчення процесу виходу України з СНД.

Органи СНД Вищим органом СНД є Рада глав держав, за нею Рада голів урядів, а далі — координуючі інститути. Наприкінці 1996 року їх діяло 80, а в 67 з них Україна брала участь.

Рада Глав держав СНД Головним органом СНД є Рада голів держав-учасниць, що обговорює і вирішує принципові питання пов'язані з діяльністю держав-учасниць, які стосуються їхніх спільних інтересів, а також розглядає будь-які питання, в яких зацікавлені окремі держави-члени Співдружності, враховуючи інтереси решти учасниць.

Рада голів держав-учасниць на своїх засіданнях приймає також рішення щодо: внесення поправок до Статуту СНД; створення нових або ліквідації існуючих органів Співдружності; оптимізації структури СНД, удосконалення діяльності органів Співдружності; заслуховування доповідей про діяльність органів СНД; призначення голів органів, що належать до її компетенції; делегування повноважень іншим органам СНД; затвердження положень про органи СНД, що входять у її компетенцію.

Від 7 травня 2008 року.