Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці — 27 жовтня 2023, Київ)  — український дизайнер і живописець; член Спілки радянських художників України з 1971 року; Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з липня 2007 року, Народного Союзу «Наша Україна» та творчого об'єднання «Погляд». Член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року. Батько художниці Христини Гайдамаки.

Життєпис Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківцях (нині Корюківський район Чернігівської області, Україна). 1961 року закінчив Харківське державне художнє училище; 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище, де навчався у Володимира Козлинського, Гелія Коржева. Здобув спеціальність — «монументально-декоративне мистецтво».

Протягом 1967—1971 років працював художником-архітектором в інституті «Київпроект». У 1971—1995 роках — на творчій роботі. З 1995 року обіймав посаду головного художника Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 року був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку).

Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5А, квартира № 86Гайдамака Анатолій Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 29. та у будинку на Андріїському узвозі, № 8А. Помер у Києві о восьмій ранку 27 жовтня 2023 рокЗі скульптором Анатолієм Гайдамакою попрощаються завтра у КиєвіУ Києві попрощалися з відомим художником-монументалістом Анатолієм Гайдамакою. Похований на Аскольдовій могилі, навпроти хреста Героям Крут.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису та художнього оформлення (експозицій музеїв, інтер'єрів культурних центрів, громадських споруд). Серед робіт: живописні серії

«Материн сад» (1974—1980); «Мій рід» (1982—1988); «Моє дитинство» (1982—1988); «Розп'яття» (1988—1993); «Яблуневі сади» (1980-ті); «Міражі Аралу» (1990); «Немає іншої Вкраїни» (1990); «Чорнобильський хрест» (1990); «Історія України» (1990-ті). </div> Автор проєктів:

експозицій Музею книги та друкарства України (1974); Державного історико-культурного заповідника на острові Хортиці (1977—1988); Музею Миколи Островського у Шепетівці (1979) Київського філіалу Центрального музею Леніна у Києві (1980—1982); Музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (1982—1983); Музею космонавтики імені Сергія Корольова у Житомирі (1983); Літературного музею в Одесі (1984—1985); Державного музею Тараса Шевченка у Києві (1984—1987); Шевченківського національного заповідника у Каневі (1989); Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 у Києві (1995); Меморіального комплексу Тараса Шевченка в Форт-Шевченко в Форт-Шевченко в Казахстані (1997); Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» у селах Шевченковому та Моринцях Звенигородського району Черкаської області (1998); Музею трипільської цивілізації у селі Трипіллі Київської області; Меморіального комплексу «Зірка Полин» у Чорнобилі (2011), Музейного комплексу «Родинна пам'ять» у Шостці (2015); інтер'єрів Банку «Україна» у Києві (1994); Національного банку України у Києві (1995); Музею «Чорнобиль» у Києві (1996); Адміністративного культурного центру «Росія» в Харбіні (1997); у Македонії (2003); Музейно-культурного комплексу міста Когалима (2012); Українського культурного центр у Китаї (2013—2015); інше Пам'ятного хреста на місці Батуринської трагедії (2004); Меморіального комплексу «Пам'яті героїв Крут» (2006); Комплексу «Запорізький 700-літній дуб» з церквою святої Покрови; Меморіалу між Румунією та Україною «Голгофа без кордонів» (2008); Павільйону України на Всесвітній виставці EXPO-2010 у Шанхаї; Національного музею Голодомору-геноциду у Києві (2007—2008); Пам'ятника Тарасу Шевченку у Вінниці (2013—2014); </div> Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1966 року, зокрема за кордоном ексронувався у Югославії, Болгарії, Швеції, Нідерландах, Кувейті, Македонії, Італії, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Росії, Сербії, Франції, Японії.

Відзнаки

Премія Ленінського комсомолу (1980); Орден «Знак Пошани» (1982); Державна премія України імені Тараса Шевченка (1985; разом з колективом за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Цен­трального музею Володимира Леніна); Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989); Народний художник України (1998); Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009; за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України); Орден «Співдружність» (2013; за активну участь у діяльності Міжпарламентської асамблеї СНД та її органів, внесок у зміцнення дружби між народами держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав)Информационный бюллетень № 59 / Межпарламентская ассамблея СНГ. 28 листопада 2013.; Почесний громадянин Менського району. </div>

Вшанування Про творчі здобутки митця у 1999—2001 роках на кіностудії «Просвіта» режисером В. Артеменком знято художньо-документальний фільм «Гайдамацький шлях».

Примітки

Література Гайдамака Анатолій Васильович // ; Гайдамака Анатолій Васильович // ;