Нижня Тернава () — село в Польщі, у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства, по обидва береги річки Сян, колишні етнічні землі українців на теперішньому українсько-польському державному кордоні. Західна Бойківщина. Лежало на захід від села Верхня Яблунька (Турківський район, Львівська область). Населення — (2011).
Історія Так само, як і Вижня (Верхня) Тернава, це село було засноване у 1537 р. на підставі привілею, наданого краківським воєводою Петром Кмітою священикові Василю Ільницькому. Село входило до Сяноцької землі Руського воєводства.
В 1772—1918 уся Галичина, була у складі Монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської, з 1867 року Австро-Угорської імперії). Село входило до Турківського повіту провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1918 Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 воно знаходилося у складі Польщі. В селі мешкало кілька родин застінкової шляхти: Ґдовські, Новоселецькі, Росьцішевські, Ступницькі, Сіверські, Сікорські, Вєлушинські. В міжвоєнний період в селі існував паровий тартак.
В 1939 р. село було розділене радянсько-німецьким кордоном. В 1945 всі мешканці були виселені, а помешкання та церква зруйновані. Дотепер збереглося місце, на якому була стара церква та руїни мурованої дзвіниці (по українській стороні), а також придорожній хрест (з польської сторони). Західна частина території села (на лівому березі Сяну) віддана Москвою Польщі.
В 1970-х територія села з польської сторони була варварським способом «рекультивована» з використанням вибухівки. Було споруджено гігантську ферму для годування кількох тисяч худоби. Нині ферму ліквідовано.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Сучасність У даний час на території Нижньої Тернави розташовані колишні споруди селянського господарства, а також місце для проживання його працівників (близько 30 споруд). Територія входить до Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та Бещадського національного парку.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
1880 Нижню Тернаву заселяло 605 осіб, які мешкали в 109 житлових будинках (з них у селі — 599 осіб у 106 житлових будинках та у фільварку — 6 осіб у 3 житлових будинках), у тому числі 456 греко-католиків і 106 католиків 1900 — 110 римо-католиків, решта — греко-католики. 1921 — 142 будинки і 877 мешканців (583 греко-католиків, 176 католиків, 115 мойсеєвої віри). 1931 — 1065 осіб. 1938 — 929 1939 — 1180 мешканців (830 українців-грекокатоликів, 70 українців-латинників, 160 поляків і 120 євреїв)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 96 123.. 2004 — 40 осіб
Церква Імовірно, що церква у селі існувала вже у 1640 р. Наступний дерев'яний храм було споруджено у XVIII ст., він простояв до кінця XIX ст. У 1894 р. було зведено нову дерев'яну церкву Св. арх. Михайла (на правому березі Сяну), громада належала до парафії Вижня Тернава Затварницького деканату (з 1924 р. — Турчанського) Перемишльської єпархії. В 1936 в селі було 908 греко-католиків. Церква була зруйнована після другої світової війни. Церковний інвентар було перенесено до церкви у Верхній Яблуньці.
Уродженці Гладишовський Омелян Антонович — український лікар, громадський діяч (москвофіл), доктор медицини.
Примітки
Посилання
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/10/27/10153/ «Львівська газета», 27 жовтня, 2005 року, № 195 (761) «Одні гори — різне життя». Автор Леся Олендій http://www.bieszczady.net.pl/tarnawanizna.php Bieszczadzki Serwis Internetowy. Tarnawa Niżna http://www.bieszczady.pl/download/pdf/broszura_NRPK_v.UA.pdf Брошюра Регіональний ландшафтний парк «Надсянський»
Джерела Українською: «Бойківщина. Історико-етнографіяне дослідження», Київ: Наукова думка 1983 Слободян В.: «Церкви Турківського району», Львів 2003 Сокіл В.: «Народні легенди та перекази українсців Карпат», Київ: наукова думка, 1995. Юсипович І.: «Турківщина: за завістю століть», Львів: ВП «Край», 1993 Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 116-118
Англійською: Stoyko S.: «Ukrainian Part of the Trilateral East Carpathians Biosphere Reserve» [в:] «The East Carpathians Biosphere Reserve Poland /Slovakia/ Ukraine»; Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1999.
Польською: Augustyn M., Szczerbicki A.: «Na północ od źródeł Sanu. Zabytki w wsiach nad rzekami Boberką i Jabłonką», [в:] Bieszczad Nr 7, Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Oddział Bieszczadzki, Ustrzyki Dolne 2000. Augustyn M., Kryciński S., Modrzejewski S., Szewc R.: «Bieszczady. Słownik Historyczno-Krajoznawczy. Część 1 — Gmina Lutowiska.», Bieszczadzki Park Narodowy — Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Ustrzyki Górne — Warszawa 1995. «Bieszczady. Przewodnik», wyd. VI, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1999. «Bojkowszczyzna», Płaj nr 6, Towarzystwo Karpackie, Warszawa 1993. Kryciński S.: «Cerkwie w Bieszczadach», Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1995 Pulnarowicz Wł.: «U źródeł Sanu, Stryja i Dniestru», Turka 1929.. Stoyko S.: «Park Krajobrazowy Górnego Sanu / The Landscape Park of the Upper San (proposed)» [в:] «Rezerwaty Biosfery w Polsce / Biosphere Reserves in Poland», wyd. II, Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1997.
Російською: «Украинские Карпаты. Культура», Наукова Думка, Киев 1989. «Украинские Карпаты. Природа», Наукова Думка, Киев 1989.