Колодя́жин — городище давньоруського волинського міста поблизу села Колодяжне Житомирської області, на правому високому березі річки Случ (притока Горині, басейн Дніпра). Пам'ятка археології України національного значенняПостанова Кабінету міністрів України № 1761 від 27.12.2001 р. «Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
Опис городища
Залишки городищ розташовані на крутому високому правому березі річки Случ, на околиці с. Колодяжне у північно-східній його частині, та мають форму овалу розміром 120 х 150 м. З південно-східного боку воно укріплене двома ровами і валами. Глибина зовнішнього рову під час розкопок дорівнювала 7 м.
Історія На території городища виявлені поселення пізнього етапу трипільської культури та поховання культури кулястих амфорАрхеологічні пам'ятки УРСР (короткий список). — К.: Наукова думка, 1966. — С. 96..
Давньоруське городище Колодяжин XII-ХІІІ ст.Археологічні пам'ятки УРСР (короткий список). — К.: Наукова думка, 1966. — С. 109. ідентифікують як літописне місто КолодяжинЖелєзняк І., Корепанова А., Масенко Л., Стрижак О. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 69.. За припущенням Романа Юри, місто могло належати князю Роману Мстиславичу, який володів і сусіднім Кам'янцемЮра Р. О. До питання про соціальну належність мешканців Колодяжина// Археологія. — 1961. — Т. 12. — С. 100; Юра Р. О. Древній Колодяжин// Археологічні пам'ятки УРСР. — 1962. — Т. 12. — С. 59..
Археологічне вивчення давньоруського городища в Колодяжному було проведене Волинською експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом Володимира Гончарова впродовж п'яти літніх сезонів 1948—1950 і 1952—1953 рр.Юра Р. О. До питання про соціальну належність мешканців Колодяжина// Археологія. — 1961. — Т. 12. — С. 93..
Влітку 1948 р. на південно-західній околиці Колодяжного (правий берег Случі) також було вивлено давньоруське городище XI-ХІІ ст., яке слугувало сховищем без постійного населенняГончаров В. Роботи Волинської експедиції 1948 р.// Археологічні пам'ятки УРСР. — 1952. — Т. 3. — С. 171.. На північно-західній околиці Колодяжного (лівий берег Случі) зафіксовано ще одне давньоруське городище XII-ХІІІ ст.Манігда О., Лисенко С. Маловідоме городище в системі літописного Колодяжина на р. Случ// Археологічні дослідження в Україні. — 2013. — С. 119—120.. Крім того, біля Колодяжного (правий берег Случі) було близько 60 курганів. Не виключено, що це могли бути залишки давньоруського могильника. Однак станом на середину XX ст. вони були вже повністю зорані і так ніким і не досліджувалисьЮра Р. О. Древній Колодяжин// Археологічні пам'ятки УРСР. — 1962. — Т. 12. — С. 58..
Згадується в Галицько-Волинському літописі в оповіданні про монголо-татарську навалу, коли 1241 року був знищений військами Батия:
Археологічні розкопки підтвердили, що Колодяжин був повністю спалений, а його мешканці вбитіГончаров В. Древний Колодяжин // Краткие сообщения Института истории материальной культуры. — 1952. — Вып. 41. — С. 49..
Примітки
Джерела та література Котляр М. Ф.. Колодяжин, городище // Б. А. Звіздецький. Колодяжин // Гончаров В. К. Древний Колодяжин // Краткие сообщения Института истории материальной культуры. — Выпуск 61. — Москва, 1951. Юра РоманДревний Колодяжин // АП. — Т. 12. — К., 1962. Юра Роман До питання про соціальну належність мешканців Колодяжина. Археологія, 1961 р., т. 12, с. 92 – 101. Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар. — К., 2002.