Мико́ла Микола́йович Коломо́йцев (; *16 липня 1867, с. Покровка, Херсонської губернія, Російська імперія — †6 жовтня 1944, Париж, Франція) — контр-адмірал, капітан криголама «Єрмак» (1902–1904), есмінця «Буйний», який відзначився у Цусімській битві 1905 р. Випускник Херсонського мореходного училища (1883 р.).

Хронологія біографії 1883 — закінчив Херсонське мореходне училище. 1884 — розпочав військову службу. 29 вересня 1887 — Мічман. 13 грудня 1893 — Лейтенант . 1893 — Привів пароплав «Лейтенант Овцин» з Великої Британії в гирло Єнісею. 1894 — закінчив Мінний офіцерський клас. 1894 — 1895 — Плавання в Тихий океан на крейсері «Гайдамак». 1896 — Мінний офіцер 1-го розряду. 23 жовтня 1899 — Приписаний до Сибірського флотського екіпажа. 1900–1901 — Командир яхти «Заря» в полярній експедиції Е. В. Толля. Внаслідок незгоди з Толлем залишив судно і в квітні 1901 р. за 40 днів пройшов близько 800 км до Гольчихи (Єнісейська губа). По дорозі відкрив річку, що впадає в Таймирську затоку. 1902—1904 — Командир криголаму «Єрмак». 6 грудня 1904 — Капітан II рангу. 12 липня 1904 — Командир есмінця «Буйний» в складі 2-ї Тихоокеанської ескадри. 14 — 15 травня 1905 — брав участь у Цусімській битві. 4 листопада 1906 — Старший офіцер лінійного корабля «Андрій Первозванний». 1908 — Закінчив курс військово-морських наук Морської академії. 14 січня 1908 — 1910 — Командир яхти «Алмаз». 6 грудня 1909 — Капітан I рангу. 15 листопада 1910 — 14 серпня 1913 — Командир лінійного корабля «Слава». 6 грудня 1913 — Контр-адмірал. 12 травня — 24 грудня 1914 — Начальник бригади крейсерів Балтійського флоту («Громобой», «Адмірал Макаров», «Паллада», «Баян II»). 16 вересня 1915 — 31 березня 1917 — Командувач Чудської військової флотилії. 6 жовтня 1917 — Вийшов у відставку як віце-адмірал. Арештований більшовиками, поміщений в Петропавловську фортецю. У кінці 1918 — втеча по льоду Фінської затоки у Фінляндію. Брав участь у Добровольчій армії «білих» (Збройні сили півдня Росії). Командував чорноморськими криголамами. Емігрував до Франції. Член правління Союзу колишніх морських офіцерів. Віце-голова Союзу георгіївських кавалерів у Франції.

Збитий у Парижі американським армійським вантажним автомобілем 6 жовтня 1944 р. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Нагороджений багатьма орденами і медалями.

Іменем М. М. Коломойцева названі Острови, бухта і протока в Карському морі Річка, що впадає в Таймирську затоку (Річка Коломойцева) Гора на острові Колчака (острів Расторгуєва) В 1972 р. іменем Коломойцева названо радянське гідрографічне судно

Джерела Олександр Шумей. Діти лейтенанта Шмідта // Український тиждень. № 11(72) 20-26 березня 2009 р. Фотография членов экспедиции Толля (Коломейцев второй слева в среднем ряду) Фото