Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський. Відома з XIV століття як важлива оборонна споруда Східної Європи та частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV століть, Подільського воєводства XV–XVIII століть, а далі Подільської губернії (1793–1925 pp.). Фортеця є об'єктом Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, що належить до «7 чудес України».

Географічне положення

Острів, на якому знаходиться фортеця, оточений каньйоном. По каньйону протікає річка Смотрич, яка своєю течією утворює петлю — обтікає навкруги високої гори та, не доходячи до свого річища на кілька метрів, повертає і тече далі. У тім місці, де Смотрич, обітнувши навколо острів, утворює зі своїм річищем петлю, стоїть на розі, що утворюється двома ярами, Кам'янецький замок. З'єднується він із містом вузенькою смугою скелі, на якій збудований Замковий міст.

Історичні згадки Проблема датування Довгий час вважалося, що Стару фортецю було збудовано у другій половині XIV століття. Вперше в історії про Кам'янецький замок згадується у грамоті від 7 (15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, якою він за згодою свого брата Олександра Коріатовича надав кам'янчанам Магдебурзьке право та прямо зазначив, що грамота дається «на замку» в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовано в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), підтримали її й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тамара Будянська (1961).

Комплексні архітектурні дослідження Євгенії Пламеницької та Анатолія Тюпича у 1964–1982 роках, дослідження археологів на чолі з Іоном Винокуром у 1964–1969 роках дозволили значно поглибити історію кам'янецької фортеці та датувати її першопочатки XI–XII століттями (в інших версіях — кінцем XII століття).

Якщо наявність давньоруського періоду в історії Кам'янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії Пламеницької, яку розвивала та пропагувала її донька Ольга Пламеницька, про дако-римські першопочатки замку, Замкового мосту та всього міста у II–III століттях викликала неоднозначну оцінку істориків та археологів, зокрема, Іона Винокура, Миколи Петрова.

Найдавніші описи замку

Провідними документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у XV-XVI століттях, є два його описи — 1494 року, коли замок передавали новому старості, та 1544 року, коли белзький каштелян Войцех Стажеховский перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер та архітектор Йокуб Претфус (Йов Претвич). Ці надзвичайно важливі документи виявив Александер Яблоновський, оприлюднивши у 1880 році перший опис, а в 1882-му — наступний.

Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з даними Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від XI століття до початку XIX століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду близького до теперішнього, то це середина XVI століття. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Йокуба (Йова) Претфуса, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Опис 1544 року фіксує це вдало віднайдене обличчя замку — зрілої фортифікаційної одиниці.

Кам'янецький замок Опис найдавнішої Кам'янецької фортеці Усі укріплення Кам'янця поділяються на дві категорії — замок і міські фортифікації. Сам замок складається з двох частин: старого замку з мурами та вежами та нового замку з земляними валами та ровами.

Фортеця була збудована до часів появи вогнепальної зброї, тому вежі замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни й верхи. Сучасні дахи веж були прилаштовані, ймовірно, за часів російської окупації.

Старий замок В плані замок має неправильну чотирикутну форму, що простяглась на краю високого рогу гори від південного сходу до північного заходу. Ширина замку приблизно 50 м, довжина від півночі 135 м, від півдня — 160, а посередині 180 м. Площа замкового подвір'я приблизно ¾ гектари., а разом з прибудовами сягає 1,5 га.

Замок оточений високими мурами, має 11 мурованих башт. В'їзд до замку зі сходу — з боку міста. Башти розміщено таким чином: по довжині замку з одного боку 4, з другого — 4, на західному боці на кінці 2 з'єднані башти й одна окремо з півночі коло річки.

Новий замок Далі за старим мурованим замком у північно-західному напрямку підносяться вали земляного Нового замку, збудованого на початку XVII століття за бастіонною системою під доглядом інженера Теофіла Шемберга. Він являє собою трапецієподібний горнверк, широкий бік якого лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови збережені частково.

В плані трапецієподібний з широким боком на північний захід. Ширина замку разом з валами сягає 250 м, довжина в напрямку старого замку приблизно 220 м. Площа земляного замку з усіма валами — приблизно 3 гектари.

Загальна площа обох замків близько 4,5 гектари.

Мур зі сторони Карвасар Коло башт: 1-ї — Папської, 2-ї, 3-ї, 4-ї — збоку скелі проходила стіна, фундамент якої було зведено на скелі; висота стіни сягала внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна в цей час (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до цих башт і взагалі до замку. Тепер зовнішня стіна є тільки біля перших двох башт. Зі сторони Карвасар замок був додатково оточений кам'яною стіною, в якій навпроти Ласької (Білої) башти була кам'яна дошка з вирізьбленим написом: sumptus, по сторонах pal pod, а внизу: MDCCLXL.

Башти Нову, Малу і Рожанку оточував подвійний рів.

Замковий міст на Польній брамі Міст збудований давно, у 1544 році Йов Претвич будував тут нову браму. Біля Скальської брами були обороні вали і рів. Через рів проходив дерев'яний розвідний міст, який опускався на кам'яні стовпи. Рів, у разі потреби, заповнювався водою. Міст існував до 1820 року. По мосту можна було ввійти до «Нового замку» (земляного).

Старий замок в його сучасному вигляді був збудований для захисту від татар. Передні мури були зведені коштом папи Юлія II (Папська вежа), кам'янецького єпископа Якуба Бучацького (Ковпак), латинського архієпископа, примаса Польщі Яна Ласького (Ляська), кам'янецького латинського єпископа Марціна Бялобжеского гербу АбданкNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 80. (Мартина Білобрезького) (Денна), куявського латинського єпископа Кшеслава з Курозвенок (Рожанка).

1. Папська (або Юлія)

5-типоверхова вежа розміщена на південно-східному розі замку, над скелею, де внизу розташовані хати передмістя Карвасар. Ця внизу чотирибока; по середині восьмибока, на самім вершку кругла, покрита конусовим ґонтовим дахом, (зробленим літ 35 тому). Нагорі башти з боку міста вставлено кам'яну таблицю з гербом і інсиґніями папськими. Кажуть, що то герб Папи Римського Юлія II (1503–1513 pp.), що призначив на ремонт Кам'янецького замку «данину св. Петра» (, податок костьолів папі). У XVI столітті цю башту називали Папською, або Юлія.

На цій башті були у XIX століття сліди великого герба, на якому була папська тіара.

Над входом з подвір'я замку до підземелля на кам'яному арцабі (віконна рама) був невеликий герб, який зображав на полі вершника, над щитом була корона, по боках можна було прочитати літери:

Р. Р.G. D. Р.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959–1960 pp., під будинком, який поєднував Чорну та Папську вежі, була виявлена кімната пушкаря, поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів було виявлено гробницю князів Коріятовичів XIV століття, глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі.

Коло цих башт — з боку скелі — йшла стіна, якої фундамент виведено було на скелі; висотою вона сягала до внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна тоді (1544р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до тих башт, взагалі до замку.

На першому поверсі башти діє гончарна майстерня.

2. Ковпак

Ковпак — башта, схожа на Тенчиньську: вона кругла з невеликими амбразурами в деяких місцях, кронштейнів нагорі нема. Покриття, як і на всіх південних баштах, конусове, ґонтове. З південного боку цієї башти вгорі вставлена кам'яна таблиця з гербом (складно визначити, яким саме, тому що камінь вивітрився). На цій башті був герб, що мав в полі герб кам'янецького єпископа Якуба Бучацького «Абданк», зверху біскупська шапка, по боках стрічка, жезл і куля. У XVI столітті цю башту називали «Ковпак».

Друга башта з південного боку замку звалася «Ковпак»; вона також, як каже опис 1544 року, добре збудована на міцному фундаменті. Коло тої башти була над самою скелею давня й дуже зіпсована мала башта, призначувана для сторожі, щоб, коли нападатимуть вороги, охороняти дорогу, яка йшла тут з Хотина.

3. Тенчинська

Тенчиньська башта кругла, має кілька амбразур. Нагорі збереглися кам'яні кронштейни; це показує, що на цій башті був такий зубчастий верх та, може? і покриття, як на Рожанці та Лянцкоронській баштах. Башта називалася у XVI столітті (опис 1544 р.) Тенчиньською.

«Тенчиньська» башта міцна, від свого фундаменту, закладеного на скелі, до половини висоти здавна обшита муром. (опис 1544 р.)

4. Ковчег (Лянська)

Біла (перша по цій лінії) башта є круглою з білим старовинним тинком. У XVI столітті називали її Ляцькою, або «Кораб (Ковчег) арцибіскупський». З південного боку башти на горі вставлено кам'яну плиту з гербом. В полі був ковчег (чаша), у верхній частині — єпископська шапка і хрест, поєднані стрічкою, з лівого боку була кольчуга, з правого — меч. З подвір'я замку над входом до башти на кам'яних гарно оброблених арцабах (віконних рамах) вибито напис: VERVS AMICVS EST RARIOR FENICE Вірний друг рідший за фенікса.

5. Денна

До цієї «Нової» великої башти припирає (ніби підтримує) друга башта — вища, кругла (не зовсім правильної форми); у XVI столітті вона мала назву «Денною». У цій башті була колись римо-католицька каплиця св. архангела Михаїла, що її будував кам'янецький староста Миколай Бжеський (Микола Бреський) 1575 року, про що свідчить напис на внутрішній стіні башти. Зверху над написом була ще одна кам'яна стела з гербом, але її було спеціально вийнято зі стіни. Той напис Пшездєцький прочитав так: Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcopum Camenecensem et abbatet Genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzescie terrarum Podoliae generalis capitaneas, ad laudem Dei Omnipotentis in titulum S. Michaelis Archangeli A. D 1575. Накриття на цій Денній башті, як і на Новій, немає. В західному боці замку (коло башти Денної) були 4 порохові льохи, оснащені міцними залізними дверима.

6. Нова

Далі на західному кінці замкових мурів стоїть велика башта, що помітно виступає з ліній стін півкругом. У ній є кілька амбразур на значній висоті, на самій горі, де мур попсувався, бо на башті немає покриття, видно стрільниці. В опису замку 1544 року цю башту названо Новою, побудовано її у 1542 році. Коли 1672 року замок обложили турки, вони зруйнували його вибухом пороху, як це зазначено на плані 1672 року. Турки відразу після здобуття замку заходилися відновлювати цю башту.

7. Мала

Далі за круглою великою баштою Рожанкою лінія стін повертає на північний захід. Тут був довгий високий будинок. Зовнішня стіна того будинку завдовжки 45м. По середині тої стіни виступає мур півкружжям: тут була башта, що називалася, за описом 1544 року «Мала». Тепер цієї башти немає.