Шпи́ків — селище в Україні, адміністративний центр Шпиківської селищної громади Тульчинського району Вінницької області.
Історія Уперше Шпиків згадується в документах, датованих XVI століттям і пов'язане з періодом Польсько-литовської доби. Першими його власниками були шляхтичі Кішки (Кишки), один з яких продав Шпиків князям Острозьким, надалі Шпиків почергово належав магнатам Замойським, Конецпольським, Потоцьким. Останніми власниками Шпикова були шляхтичі Свейковські. Шпиків раніше мав значну єврейську громаду, в якій у 1900 році налічувалося 1875 осіб.
Під час Прутського походу у 1711 році у Шпикові зупинявся московський цар Петро I, про що писав Олександр Пушкін в «Історії Петра».
1760 року подільським воєводою Леоном Свейковським у поселенні був побудований замок-палац.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Шпиківської волості Брацлавського повіту Подільської губернії, мешкало , налічувалось 394 дворових господарства, існували дві православні церкви, дві єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, 5 постоялих дворів, 3 постоялих будинки, 10 лавок, цегельний і миловарний заводи, відбувались базари через кожні два тижні.
1892 року існувало 586 дворових господарств, проживало .
.
1905 року у містечку із передмістями Садки-Шпиківські існувало 726 дворових господарств, проживало , існували дві православні церкви й чотири єврейські молитовні школи, двокласне сільське училище й церковно-парафіяльна школа, волосне правління, міщанське правління, урядницький пункт, лікарня місцевого землевласника, цукроварний завод, цегельний завод й паровий млин, аптека, два аптечних склади, щонеділі один раз на два тижні відбувались ярмарки.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
У 1961 році селище набуло статус міста.
У Незалежній Україні
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село є адміністративним центром Шпиківської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тульчинського район(1923 — 2020), селище увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району.
Населення Станом на 1984 рік тут проживало 4400 мешканців, а на 2001 рік 3761 мешканців і, якого люди не сприймають по теперішній час. Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними : МоваКількістьВідсотокукраїнська369998.35%російська561.49%єврейська30.08%румунська10.03%інші/не вказали20.05%Усього3761100%
Економіка Шпиківський цукровий завод Асфальтовий завод Цегельний завод Деревообробний завод Молокозавод.
Інфраструктура У Шпикові була цукроварня побудована архітектором Владиславом Городецьким. У Шпикові розташовані школа, поштове відділення, клуб. У Шпикові є дев'ять ставків.
Транспорт До районного центру є можливість дістатися автошляхом територіального значення та залізницею (найближча залізнична станція Рахни за 8,8 км).
Пам'ятки
Палац Свейковського
Відомі особистості В поселенні народився: Аківа Говрін (1902—1980) — ізраїльський політик. Йоханан Тверський (1900—1967) — письменник і публіцист, писав мовою іврит. — відомої американської художниці, дружина Поллока.
Примітки
Література В. М. Орлов. Шпи́ків // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 650-656
Посилання Шпиків — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.) Замки України Пам'ятки України