Олена Іванівна Казимирчак-Полонська (21 листопада 1902, Селець — 30 серпня 1992, Санкт-Петербург) — українська, польська й російська астрономка, дослідниця руху комет, а в останні роки життя — черниця й богословка. Доктор фізико-математичних наук (1968), лауреатка премії АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна (1968).
Народилась на Волині, здобула освіту в Луцьку і Львові. Працювала у Львівській та Варшавській університетських обсерваторіях, в Ленінграді, викладала в Херсонському, Ленінградському й Одеському педагогічних інститутах. 1934 року у Варшавському університеті здобула ступінь доктора філософії, але в 1950 в Інституті теоретичної астрономії АН СРСР мусила захистити окрему дисертацію кандидата фізико-математичних наук, оскільки СРСР не визнав її польського наукового ступеня. 1952 року радянська влада заарештувала її за підозрою в «шпигунській діяльності», але згодом звільнила за відсутністю доказів.
Дослідила еволюцію кометних орбіт під впливом збурень з боку планет. Вивчила, як близькі прольоти комет повз планети дозволяють їм переходити з довгоперіодичних на короткоперіодичні орбіти. Створила точні теорії руху багатьох короткоперіодичних комет. Ці роботи лягли в основу її докторської дисертації (1968) й були відзначені премією АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна (1968).
Була релігійною, брала участь в роботі офіційних і неофіційних релігійних організацій. Наприкінці життя стала черницею, писала роботи з богослов'я, викладала в Ленінградській духовній академії.
Життєпис
Походження й освіта Олена Полонська народилася 21 листопада 1902 року у селі Селець Волинської губернії Російської імперії, де її батьки Євгенія та Іван Полонські володіли невеликим маєтком. У цьому ж селі пройшло дитинство дівчини. Олена зростала разом зі старшою сестрою Вірою та молодшим братом Євгеном. Їхній батько Іван Михайлович був випускником Петербурзького університету і вчив дітей основам природознавства, мовам, грі на музичних інструментах. Вдома у Полонських була велика бібліотека.
Олені добре давались як точні, так і гуманітарні науки. 1920 року дівчина на відмінно закінчила гімназію у Луцьку. Вона добре знала українську, англійську, німецьку, польську та російську мови. Після гімназії мусила допомагати своїй хворій матері з веденням справ маєтку та працювати клерком у судовій канцелярії в Луцьку.
За Ризьким миром 1921 року Волинь перейшла до Польщі. Для вступу до польського університету Полонська мусила перескласти екзамени з усіх предметів. Крім того, вона склала екстерном курс чоловічої гімназії з латини та давньогрецької мови. 1922 року Полонська успішно вступила на кафедру астрономії фізико-математичного факультету Львівського університету Яна Казимира, а 1927 року закінчила виш. Після цього залишилася працювати в університетській астрономічній обсерваторії під керівництвом астронома Марціна Ернста. У 1927/1928 працювала в обсерваторії демонстратором, а від 1 жовтня 1928 до 28 лютого 1929 — молодшою асистенткою. Коли Ернст помер, Полонська переїхала до Варшави.
Початок наукової кар'єри в Польщі та роки війни Від 1932 року працювала асистенткою Астрономічної обсерваторії Варшавського університету. Там її запросив до аспірантури патріарх польської небесно-механічної наукової школи професор Міхал Каменський. Дисертація Полонської називалась «Про рух планетоцентричних комет» і присвячувалась вивченню руху комет під час їхнього захоплення планетами. 1934 року вона здобула ступінь доктора філософії.
1936 року, у віці 34 років, Полонська одружилася із Леоном Казимирчаком, іхтіологом з Варшавського університету. У травні 1937 в них народився син Сергій, названий на честь протоієрея Сергія Булгакова, духовного наставника Полонської.
Від 1940 року Казимирчак-Полонська працювала в астрономічному інституті при Львівському університеті. 17–22 жовтня 1940 разом із керівником кафедри Еугеніушем Рибкою вона брала участь в астрономічній науковій сесії у Києві, де вони виголосили реферат про фотовізуальну фотометрію та спостереження біля Північного полюса. У Львові Казимирчак-Полонська зустріла початок Німецько-радянської війни.
1944 року разом із родиною переїхала до Варшави. Там вона давала приватні уроки з математики. Перед початком Варшавського повстання вона з сином встигла виїхати з міста, тоді як її чоловік і мати опинились у пастці. Придушивши повстання, німці відправили мешканців міста в кілька концентраційних таборів. У пошуках чоловіка та матері Казимирчак-Полонська послідовно оглядала такі установи, залишаючи маленького сина в далеких родичів або знайомих. Вона дізналась, що її матір перевели в табір для людей похилого віку, а чоловіка відправили на роботу до Австрії. Зрештою вона знайшла матір в пункті Червоного Хреста. Також їй вдалося дізнатись, що її чоловіка німці відправили на роботи у Відень. За її спогадами, вони зуміли обмінятись парою листів, але вже ніколи не зустрілись.
Післявоєнні поневіряння в СРСР Прихід Червоної армії Казимирчак-Полонська зустріла у польському місті Жирардуві, де вона в той час жила разом із сином та матір'юЕлена (Казимирчак-Полонская), монахиня. О действии благодати Божией в современном мире (записки православного миссионера): Сборник / Сост. В. Л. Нимбуев, О. Т. Ковалевская. Санкт-Петербург: Проспект, 1998.. Радянське консульство запропонувало всім охочим швидку репатріацію. Астрономці гарантували роботу та житло й обіцяли, що її чоловік теж згодом зможе в'їхати до Радянського Союзу. Вона обрала поселитись на півдні України, сподіваючись, що теплий клімат допоможе її хворим сину та матері.
У травні 1945 року родина переїхала в Херсон, де Казимирчак-Полонська влаштувалась у Херсонському педагогічному інституті: спочатку лаборанткою, а згодом — старшою викладачкою кафедри математики. Її польський диплом доктора філософії в СРСР не визнали, зокрема через те, що вона не знала ідей марксизму-ленінізму й історії КПРС. В'їхати до СРСР її чоловіку так і не дозволили. Казимирчак-Полонська разом із сином та матір'ю мешкала у схожій на сарай комунальній квартирі із земляною підлогою. Щоб забезпечити родину, вона мусила працювати по 17 годин на добу, одночасно готуючи нову дисертацію кандидата наук.
1948 року захворів її син Сергій. Ймовірно, лікарі помилились з діагнозом і лікували його від черевного тифу, тоді як він зрештою помер в лікарні від менінгіту. Керівництво інституту заборонило Казимирчак-Полонській ховати сина за християнським обрядом, однак вона все одно вночі зі священником потайки здійснила церковну панахиду.
Щоб відірватися від скорботи за сином і зануритись у наукову роботу, Казимирчак-Полонська переїхала до у Ленінграді, куди її запросив директор інституту Михайло Субботін. Тут вона в 1950 році захистила дисертацію «Тісні зближення комет із планетами та планетоцентричний рух комет» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук. За сумісництвом працювала штатною викладачкою у Ленінградському педагогічному інституті імені М. Н. Покровського. У листопаді 1951 року через чистки, пов'язані з боротьбою з «ворогами народу», її звільнили з астрономічного інституту під формальним приводом «скорочення штату», хоча вона продовжила займатись викладацькою роботою в педагогічному виші.
25 січня 1952 року Казимирчак-Полонську заарештували за підозрою в «шпигунстві та антирадянській діяльності», і наступні 9 місяців вона провела в Бутирській в'язниці. За спогадами науковиці, її щоночі допитували по 8-12 годин, а вдень не давали спати. На допитах її змушували наговорювати на інших, і, щоб уникнути цього, вона кілька разів невдало намагалась перегризти собі вени на руках. Зрештою її звільнили за відсутністю доказів.
Поки Казимирчак-Полонська була за ґратами, її стару матір відправили у психіатричну лікарню, де та померла. Знову влаштуватись на роботу в Ленінграді після ув'язнення для науковиці виявилось неможливим. Вона переїхала до Одеси, де в 1953—1956 роках працювала доценткою в Одеському педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського. Тут вона створила астрономічний гурток імені Ф. О. Бредіхіна, а також продовжувала займатись науковою роботою.
Розквіт наукової кар'єри Казимирчак-Полонська особливо цікавилась дослідженням орбіт комет, щоб зрозуміти їхнє походження: чи є комети міжзоряними об'єктами, випадково захопленими Сонячною системою, чи вони утворились безпосередньо в Сонячній системі із залишків протопланетної речовини. Таке дослідження потребувало великого обсягу обчислень, тому 1956 року вона вирішила повернутися до ленінградського ІТА — провідного радянського центру небесномеханічних досліджень. Попри свій значний вік і науковий досвід, їй вдалося влаштуватись лише молодшою науковою співробітницею у відділі малих планет, комет і супутників.
Тут вона освоїла новий для себе фах програмістки та підготувала для розрахунків дані про рух комет за останні 400 років. Намагаючись дослідити за допомогою ЕОМ динаміку всіх відомих короткоперіодичних комет, вона зібрала на перфокартах фонд координат планет-збурювачів. У ці роки вона дуже багато працювала, подекуди залишаючись у машинній залі по 24 години поспіль.
1968 року захистила докторську дисертацію «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». Того ж року серія праць, що склала її дисертацію, здобула премію АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна. У 1970-х роках належала до оргкомітету комісії № 20 МАС; брала активну участь в організації симпозіуму МАС «Рух, еволюція орбіт і походження комет» у Ленінграді (1970) і публікації результатів його роботи. Багато часу приділяла роботі з аспірантами, деякі з яких згодом стали відомими українськими, російськими та польськими науковцями. Від 1960-х до 1990-х років вона написала понад 100 наукових праць з астрономії.
Релігійна діяльність й останні роки З юнацьких років Казимирчак-Полонська була релігійною; навіть у радянські роки вона відкрито декларувала свою віру. У 1923 році вона брала участь у першому з'їзді . Там вона познайомилася з Сергієм Булгаковим, який став їй духовним наставником. Повертаючись з Європи до СРСР у 1945 році, Казимирчак-Полонська таємно провезла у подвійному дні кухонного буфета праці Сергія Булгакова та Миколи Бердяєва та конспекти релігійних лекцій, які вона потім використовувала у своїй релігійній діяльності. У 1960-ті роки у квартирі Казимирчак-Полонської збирався нелегальний богословський гурток, у якому науковці, літератори та священники обговорювали релігійні теми та спільно читали духовну літературу.
У 1980—1990 роках вона викладала теологію в Ленінградській духовній академії та працювала у відділі історії та біблеїстики Російської православної церкви. 1987 року вона прийняла чернечий постриг. Наприкінці життя вона майже повністю втратила зір, однак продовжувала по пам'яті читати лекції в академії та диктувати своїм помічницям наукові праці, підписуючи їх як «монахиня Олена».
Померла 30 серпня 1992 року. Похована на кладовищі астрономів на території Пулковської обсерваторії під Санкт-Петербургом.
Наукові результати Найважливіші наукові праці Казимирчак-Полонської присвячені дослідженню рухів комет, зокрема еволюції їхніх орбіт. Вона поставила нові задачі з розрахунку орбіт комет за допомогою ЕОМ та розробила нові методи інтегрування рівнянь руху комет зі змінним часовим кроком з урахуванням гравітаційних і негравітаційних збурень.
Особливо цікавилася короткоперіодичними кометами. Дослідила важливість зближення таких комет з великими планетами, особливо з Юпітером, і показала, що гравітаційні збурення від великих планет є основним фактором зміни орбіт комет. Довела можливість захоплення короткоперіодичних комет великими планетами та проаналізувала загальні принципи еволюції орбіт комет від майже параболічних до короткоперіодичних. Висунула нову чисельну модель багатоступеневого захоплення комет планетами-гігантами на великих проміжках часу, підтвердивши її низкою прикладів. Визначила, що Юпітер раніше захоплював низку комет із сімейств Урана й Сатурна.