Варлаа́м, світське ім'я — Василій Вана́тович, або ж ВонятовичПолонська-Василенко Наталка. Історія України: У. 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року.— К.: Либідь, 1992.— С. 200. (бл. 1680 — 17 січня 1752) — український та російський православний церковний діяч, архімандрит Тихвінський (1719–1722 рр.), архієпископ Київський і Галицький (1722–1730 рр.).

Біографія

Навчання

Родом з Галичини, м. Ярослав (нині Польща). Навчався у Київський академії та Московській слов'яно-греко-латинській академії. Постриг прийняв у Новгороді Великому, в Тихвінському Богородицькому монастирі.

Деякий час був духівником новгородського архієпископа Феодосія Яновського. Згодом служив обер-ієромонахом на російському флоті, архімандритом Тихвінського Богородицького монастиря.

Обрання архиєпископа

З 1718 року, після арешту і смерті по дорозі на допит до Петербургу Йоасафа Кроковського, митрополича катедра у Києві була необсадженою і митрополією правила Київська консисторія. Року 1722 Святійший правлячий синод, усупереч традиції, подав цареві на затвердження імена чотирьох кандидатів на Київського митрополита: двох українців і двох московитів.

Петро I вибрав українця — Варлаама Вонятовича. Проте дістав він лише сан архиєпископа, а не митрополита. Таким чином Петро I понизив статус предстоятеля Київської Митрополії з митрополита до архієпископа. Це позбавлення Української Церкви автономних прав і пониження її до рівня звичайної єпархії було пов'язане із загальною політикою Петра I супроти України: після смерті гетьмана Скоропадського не дозволено було обирати нового гетьмана і засновано того ж року Малоросійську колегію.

21 січня 1722 р. обраний Синодом, а 14 травня — висвячений на архієпископа Київського та Галицького.

Відстоював залишки незалежності української церкви, опікувався відбудовою храмів та розвитком Києво-Могилянської Академії.

Коли, за правління Петра II, відновлено було у 1727 році гетьманство, Варлаам почав клопотатися про поновлення титулу митрополита, але успіху не мав. Неодноразово висловлював протест з приводу порушення прав і привілеїв Української Церкви.

Учасник церемонії обрання гетьмана

Брав участь в обранні гетьмана Данила Апостола 1 (12) жовтня 1727 року у Глухові.Апанович О. Ще одне джерело з історії України XVIII сторіччя [Електронний ресурс] / Олена Апанович // Україна. Наука і культура: щорічник. — К., 1989. — Вип. 23. — С. 213—231.– Режим доступу : http://izbornyk.org.ua/chernlet/chern05.htm .  — Назва з екрана.

Опала За наклепницьким доносом московського урядника Суханова, який звинуватив архієпископа в тому, що був викликаний до Москви.

2 серпня 1730 року, разом з усіма членами консисторії й кафедральним писарем, імператрицею Анною Йоанівною був відданий до суду Таємної канцелярії. Під претекстом, що він не служив молебню з нагоди вступу на престол цариці Анни у 1730 році, 20 листопада 1730 позбавлений архієрейського сану та священства і простим ченцем висланий до Кирило-Білозерського монастиря (нині у Вологодської області, РФ). Пробув у в'язниці 10 років.

1741 року — після сходження на російський трон імператриці Єлизавети Петрівни його викликано зі заслання і відновлено в архієрейському званні.

Але Ванатович відмовився від сану, й просив дати йому спокій. Переїхав до Тихвінського монастиря, прийняв схиму під іменем архісхимонаха Василія і там помер 1751 року.

Примітки

Джерела Горобець В. М. Ванатович Варлаам // Історія Русів Полонська-Василенко Н. Історія України: У. 2 т. Т. 2. Від середини XVII століття до 1923 року. — К. : Либідь, 1992. — 608 c. о. Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. — Львів : Свічадо, 2007.

Посилання Ванатович Варлаам //