ПрАТ «Харківський велосипедний завод» («ХВЗ», раніше Харківський велосипедний завод імені Г. І. Петровського) — колишній завод з виробництва велосипедів у м. Харкові.
Був заснований 13 листопада 1923 року в Українській РСР, став основним центром в СРСР по конструюванню та виробництву велосипедів.
З 6 вересня 1993 року ПрАТ «Харківський велосипедний завод». З 1999 року ЗАТ «Харківський велосипедний завод».
Господарський суд Харківської області 25 листопада 2024 року визнав банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру ПрАТ "Харківський велосипедний завод".
Історія (за роками)
1915—1922 У 1915 році промисловець та інженер Олександр Лейтнер евакуював свою велосипедну фабрику з Риги до Харкова у зв'язку з розширенням фронту бойових дій Першої світової війни у Європі. У Харкові евакуйований велосипедний завод Лейтнера розмістили на території заводу «Серп і Молот». З 1916 р. до листопада 1917 р. було випущено близько 3600 екземплярів складаної моделі армійського велосипеда "Дукс Бойовий" (перше масове виробництво велосипедів на території України).
Після жовтневого більшовицького перевороту 1917 року більшовики націоналізували фабрику, через що родина Лейтнерів змушена була повернутися назад у Ригу. Завод продовжував випускати велосипеди, проте невеликими партіями, зокрема складні велосипеди для потреб «самокатних» військ Червоної армії.
1923—1940 У 1923 році на її базі потужностей фабрики Лейтнера було засновано «Перший державний велозавод імені Г. І. Петровського». Того ж року у Ризі помер Олександр Лейтнер.
13 березня 1924 року на заводі було зібрано перший велосипед. Це була модель велосипеда, який вироблявся фабрикою Лейтнера до 1917 року (Дукс Бойовий). Впродовж року було випущено понад 1000 велосипедів .
У 1926 році було на заводі налагоджено виробництво чоловічого дорожнього велосипеда «Україна».
За період 1925—1927 років було випущено понад 12000 велосипедів. До 1941 року, на заводі було виготовлено 1 млн велосипедів.
1941—1945 Під час Другої світової війни устаткування заводу було евакуйовано у м. Бухара (Узбекистан), де до 1945 року вироблялась військова продукціяПервенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед. з-да. –Х. Прапор, 1990. ISBN 5-7766-6263-7.
1946—1960 Після війни в Харкові було відновлено роботу заводу. Виробнича база підприємства була поповнена обладнанням та верстатами велосипедних заводів, вивезених з Німеччини як військові репарації. Першою масовою продукцією нового підприємства в 1940-1950-х роках були велосипеди В-14, В-17, жіночі моделі В-22, спортивно-шосейні В-31 та В-53, створені за німецькими зразками.
На початку 1950–х років, в ЦКТБ велобудування Харківського велозаводу, було розроблено та почато виробництво типової моделі чоловічого дорожнього велосипеда В-110 «Прогрес». Згодом цю модель випускали майже всі велозаводи СРСР.
В середині 1950–х років, конструкторами велозаводу, був розроблений велосипедний двигун ХВЗ Д–4, та після випробовувань, було також випущено невелику серію цих моторів. Подальше масове виробництво велось на Ленінградському заводі «Красний Октябрь» З 1958 по 1961 роки на Харківському велозаводі виробляли мотовелосипед В–901, оснащений двигуном Д-4Маркович М. Е., Велосипедный ДВИГАТЕЛЬ Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г..
1961—1990 В 1961 році на ХВЗ почали виробництво моделі, яка отримала назву В-120 «Україна». Велосипед В-120 «Україна» відрізнявся від моделі В–110, більш досконалою геометрією рами, покращеною конструкцією передньої вилки, посиленими ободами коліс, що дозволяло використовувати велосипед для експлуатації з підвищеною вантажністю на будь-яких дорогах з різним покриттям.
Велосипед В-120 «Україна» та його подальші модифікації були наймасовішими велосипедами в СРСР.
Наприкінці 1960-х завод виготовив колеса для першого у світі планетохода — «Луноход-1».
У середині 1970-х років Харківський велосипедний завод випускав до 800 тис. дорожніх, туристичних, жіночих, спортивних, підліткових, дитячих велосипедів на рік . Харківський завод був єдиним в СРСР підприємством, що випускало висококласні легкі дорожні та спортивні велосипеди.
З початку вісімдесятих років на заводі виготовлялося 52 моделі велосипедів різних класів, в 1983 році був випущений 23-х мільйонний велосипед.
1991—2000 З початку дев'яностих років економічний і фінансовий стан заводу різко погіршився, зменшилися обсяги виробництва продукції.
У 1993 році завод було приватизовано і та перетворено у приватне акціонерне товариство.
У 1999 році акціонером «Харківського велосипедного заводу» стала фірма ПВПФ (Приватна виробничо-промислова фірма) «ЮСІ», та отримала ексклюзивне право на продаж всього асортименту продукції, який виробляється цим підприємством.
2001—2021 Починаючи з 2001 року, завод почав нарощувати обсяги виробництва, істотно розширювати асортимент виробів та відновлювати втрачені раніше позиції на ринку велопродукції.
Загальна виробнича потужність ЗАТ «Харківський велосипедний завод» дозволяла випускати до 800 тис. велосипедів на рік. Випускалося 16 моделей велосипедів. Було налагоджено виробництво спортивно-шосейних велосипедів і комплектуючих до них, а також супутніх товарів для побуту і відпочинку.
23 листопада 2009 року Фонд державного майна України у відповідь на звернення мешканців гуртожитку заводу (вул. Георгія Тарасенкам, 49, м. Харків) щодо статусу власності повідомив що гуртожиток вилучено з власності заводу незаконно і проводиться оскарження даного рішення у судовому порядку.
Станом на 2016 рік, складання велосипедів здебільшого із імпортних компонентів, є також власне виготовлення деталей. ХВЗ пропонує покупцям класичні дорожні велосипеди «Україна» та «Україна LUX», багатошвидкісні моделі «Турист» та «Едельвейс», спортивний велосипед «Старт-Шосе», серію сучасних багатошвидкісних MTB-велосипедів з алюмінієвою рамою для їзди по місту та бездоріжжю, також дитячі та підліткові моделі.
З 5 січня 2017 року Харківська обласна державна адміністрація планувала впродовж року провести перевірку стану захисних споруд на розташованих у Харкові та Харківській області, зокрема і на території Харківського велосипедного заводу. У лютому-березні того ж року на території заводу відбулося кілька пожеж.
У 2018 році більшість будівель заводу було продано у приватну власність забудовникам та під офісні і торговельні приміщення іншим власникам.
Станом на 2020 рік завод практично повністю розібраний, на його землях будується комплекс бюджетних новобудов.
У період з грудня 2020 року по січень 2021 року на запит Міністерства інфраструктури України було проведено дослідження «щодо перешкод та рішень для розвитку велосипедного транспорту в Україні» в рамках проєкту EU4Climate, що реалізується ПРООН за фінансової підтримки ЄС. В опублікованому підсумковому документі «Аналітичний звіт за результатами опитування щодо перешкод та рішень у розвитку велосипедного транспорту» пропонувалося «провести дослідження діяльності та перспектив розвитку Харківського велосипедного заводу і стратегічно спланувати його розвиток на наступні роки. Скасувати ввізне мито та ПДВ на ввезення комплектуючих для виробництва велосипедів та засобів мікромобільності — з метою заохотити українське виробництво».
У квітні 2021 року на заводі залишався працювати лише один цех у якому виготовлялись нові велосипеди ХВЗ методом складання зі стальних велосипедних рам, рульових вилок й алюмінієвих ободів колес власного виробництва та з використанням решти необхідних велодеталей виробництва Shimano та інших виробників, переважно з Китаю. Більшість виготовлених велосипедів експортувалася у Німеччину. Того ж року планувалося перевести залишки потужностей заводу у нові цехи у Безлюдівці, що у передмісті Харкова, і продовжувати виробництво, в той час як на історичній території заводу вже активно проводилася житлова та офісна забудова і більшість старих заводських будівель було розібрано.
2022—2023 На території заводу завершено побудову ЖК «Парковий квартал».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що розпочалося в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, завод продовжував працювати щонайменше місяць.
У жовтні 2023 року кілька приватних колекціонерів та музеїв опублікували відеоогляди колекцій велосипедів ХВЗ та планували провести виставки присвячені 100-річчю зі дня заснування Харківського велосипедного заводу.
Технологічні досягнення
Підприємство було піонером у впровадженні багатьох технологій: Вперше у світовій практиці велобудування впроваджено автоматичну лінію поперечно-гвинтової прокатки заготівель корпусу задньої втулки продуктивністю 4,5 млн штук на рік. Одним із перших у СРСР завод впровадив фарбування виробів в електростатичних автоматизованих установках. Застосовано гальванічні покриття на автоматичних лініях із програмним управлінням. У цехах діяли підвісні транспортери загальною довжиною понад п'ять кілометрів.
Модельний ряд Завод розробляв та створював нові зразки велосипедів, серед яких моделі: В-130, В-553, В-68И, В-134, В-542-01. Понад 50 відсотків продукції випускалося з державним Знаком якості.
Соціальна сфера
Для працівників заводу було створено розвинену соціальну інфраструктуру: Клуб, дві їдальні, спортивний комплекс та лижна база. Комфортабельні гуртожитки та два будинки відпочинку. Дитячі дошкільні установи та заводська здравниця. Підприємство мало власний фруктовий сад та підсобне господарство.
Банкрутство 25 листопада 2024 року за рішенням Господарського суду Харківської області ПрАТ «Харківський велосипедний завод» (код ЄДРПОУ 00232779) визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 (шість) місяців. З матеріалів Постанови Господарського суду Харківської області від 25 листопада 2024 року у справі № 922/632/24 за заявою фізичної особи-підприємця Хоменко Олени Олександрівни про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом ПрАТ «Харківський велосипедний завод», стало відомо, що підприємство заборгувало їй майже 800 000 грн. При цьому, за інформацією ЗМІ, загальна сума боргу легендарного заводу перед усіма кредиторами становить 41,8 млн грнУ Харкові збанкрутував легендарний завод. // Автор: Олексій Василенко. 07.12.2024, 22:51.
Велосипеди
Дитячі велосипеди Tiger 55
Підліткові велосипеди В-33 В-73 Juniour (моделі 09, 56, 57) Teenager (моделі 01-1/01-1CZ, 07, 47/7 Teenager (моделі 01-1/01-1CZ, 07, 47/47 SH, 47 BA/47 BA SH) Savkos (моделі 01-2/01-2CZ, 44 SH, 45 SH)
Дорожні велосипеди В-14 В-17 В-22 В-32 В-41 «Прогрес» (В-110) В-112 В-134 «Україна» (В-120, В-130) «Україна LUX» (моделі 64/64CZ, 65/65CZ)
Гірські велосипеди та велосипеди для велотуризму «Едельвейс» (моделі 46-03, 46/46 SH, 46 ВА/46 ВА SH) «Спутник» (В-34, В-37) «Турист» (В-31, В-32, моделі 42-33, 48 BA SH, 49 BA SH) В-39/В-301 В-301 СБ
Складні велосипеди ХВЗ Сіті-Байк 2012 (моделі C 9010, C 9030)
Трекові велосипеди В-65
Шосейні велосипеди В-53 «Рекорд» «Старт» «Старт-Шосе» (модель 63-03) «Спорт» В-551 В-553
Вантажні велосипеди та рикші Рикша 21 (пасажирська) Рикша 22 (вантажна)
Мотовелосипеди В-901 (мотовелосипед)
Велосипедні двигуни Д-4
ЦКТБ велобудування Центральне конструкторське бюро велобудування знаходилося на території заводу ХВЗ, проте структурно не входило складу заводу. Одними з основних завдань ЦКТБ велобудування були розробка і виготовлення несерійних та малосерійних велосипедів для спортсменів, які брали участь у міжнародних змаганнях з велоспорту. У конструкції велосипедів часто застосовували деталі імпортного виробництва, зокрема системи перемикання передач італійської компанії Compagnolo, труби для рам італійського та японського виробництва, та інше. Також виготовлялися різні експериментальні та спеціальні велосипеди у співпраці з іншими мото- та велозаводами СРСР.