Мико́ла Микола́йович Ши́ллер (, Москва — , Санкт-Петербург) — фізик, педагог, засновник Київського фізико-медичного товариства (14 років був його головою, по ньому — завідувач кафедри шкірних хвороб, професор М. І. Стуковенков) — проіснувало 20 років. Нагороджений орденами Св. Станіслава 1-го ступеня, Св. Володимира 3-го ступеня, Св. Анни 2-го ступеня.
Життєпис Закінчив 1-у московську гімназію, 1868 року — Московський університет, математичне відділення, там і працював позаштатним лаборантом при фізичній лабораторії. 1871 відряджений до Берліна, працював у Гельмгольца. В часі навчання у Німеччині розробив та запропонував метод вимірювання діелектричної проникності в змінних полях.
1875 року — магістр наук (дисертація «Експериментальне дослідження електричних коливань»).
З 1876 року — доктор фізичних наук (дисертація «Електромагнітні властивості розімкнутих струмів і діелектриків»), професор Київського університету.
З 1890 (по професору М. П. Авенаріусу) до 1903 року завідував кафедрою фізики Київського університету Св. Володимира; очолив першу в Україні кафедру теоретичної фізики. Очолював Київське фізико-математичне товариство.
Йому належать праці з термо- та електродинаміки (діелектрична проникність у змінних полях, пружність насиченої пари: закон Томсона-Шиллера), молекулярної фізики — близько 90 робіт. 1876 року експериментально довів принципи замкненості електричних струмів — тобто підтвердив гіпотезу Джеймса Максвелла про існування струмів зміщення.
З 1884 року — ординарний професор кафедри теоретичної фізики. Досліджував пружність насиченої пари, теоретично довів кривизни поверхні рідини як додаткової сили, змінюючої пружність (явище Томсона-Шиллера).
1900 року формулює принцип неможливості безперервного зниження або підвищення температури способом замкнутих адіабатичних процесів — 1909 року аналогічне формулювання зробив Костянтин Каратеодорі.
1901 року університет св. Володимира вдостоює його звання заслуженого професора.
В 1903—1905 роках — ректор Харківського практичного технологічного інституту, кафедру фізики очолив Косоногов Йосип Йосипович.
1905 року увійшов до складу Ради міністра народної освіти. В останні роки практично відійшов від роботи, більше займався громадською діяльністю.
Серед його робіт: «Індуктивні струми в розімкнених провідниках», «Праці Другого з'їзду природодослідників», 1869 «Про взаємодію тіл, занурених в нестискувану рідину», «Університетські вісті», 1877 «Деякі додатки механічної теорії тепла до зміни стану пружного тіла», «Журнал фізичного товариства», 1879 «Теорія потенційної функції та огляд її застосувань щодо питань фізики», «Журнал фізичного товариства», 1884 «Основи фізики», том число 1, 1884, Київ «Елементи вчення про електрику», 1885, Київ.
Джерела Прес-центр Всі слова Кафедра теоретичної фізики http://www.biografija.ru/biography/shiller-nikolaj-nikolaevich.htm