1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»

1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» (), також «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» (, LSSAH) — військове з'єднання, елітна танкова дивізія Ваффен-СС, що діяла у складі СС в роки Другої світової війни. З'єднання вело свою історію від заснованого в 1923 році невеликого підрозділу особистої охорони Адольфа Гітлера. Після участі у невдалому пивному путчі було розформоване. У 1925 році сформований знову як підрозділ охоронців — «Шутцкоммандо», що потім став йменуватися «Штурмштаффель», а в листопаді — «Шутцштафель», скорочено СС. Восени 1933 року утворений підрозділ «СС-Зондеркоммандо Берлін» під командуванням Зеппа Дітріха. Спочатку мав чисельність полку, згодом за рахунок злиття з частинами посилення СС та бойовими підрозділами «Мертва голова» LSSAH поступово розрісся і врешті-решт перетворився на формування відбірних есесівців штатною чисельністю до танкової дивізії.

Ще до початку світового конфлікту «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» залучався до найважливіших місій нацистської Німеччини: входив у Саарську область, окупував Австрію, Судети, Чехословаччину. З розв'язанням нацистами Другої світової війни брав участь у бойових діях на Східному та Західному фронтах, діяв на найзагрозливіших ділянках фронту, його сім раз передислоковували зі сходу на захід і зазвичай кидали на найнебезпечніші напрями. Брав участь у вторгненні в Польщу, Нідерланди, Францію, бився в Югославії та Греції. З початком німецько-радянської війни, діючи на південному фланзі фронту, бригада LSSAH змагалася в Україні, вела бої за Ростов. У 1943 році дивізія відіграла важливішу роль у відбитті у Рад Харкова, пізніше у битвах на Курській дузі та боях за Київ. Взимку 1944 року билася в Черкаському та Кам'янець-Подільському «мішках», сприяла деблокаді німецьких військ, що опинилися в оточенні Червоної армії. Влітку 1944 року діяла в Нормандії проти морського десанту союзників. У грудні 1944 року участь в останньому стратегічному наступі вермахту на Західному фронту, в операції «Вахт ам Райн» та у березні 1945 року в Угорщині — в останній наступальній операції на Східному фронті — в операції «Фрюлінгсервахен». Остаточно розгромлена в боях в Угорщині та Австрії, частково у Берліні.

За часи Другої світової війни вояки «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» учинили численні жорстокості та воєнні злочини на території Польщі, Бельгії, Франції, Радянського Союзу та Італії. За оцінками дослідників у період 1939—1945 років вони сумарно стратили приблизно 5000 військовополонених, більшість — на Східному фронті.

Історія з'єднання

Попередники (1923—1933) З початком активної діяльності нацистської партії (НСДАП) її керівництво зрозуміло, що для охорони партійних лідерів потрібний спеціальний підрозділ, що комплектуватиметься надійними та перевіреними людьми. Першим це зробив Ернст Рем. Він сформував з 19-ї гранатометної роти охоронний підрозділ, з якого незабаром розпочалося утворення Штурмових загонів або СА (). На початку 1923 року Адольф Гітлер наказав сформувати невеликий окремий загін для власної охорони, який буде безпосередньо підпорядкований особисто йому і не входитиме до решти штурмових загонів. Спочатку загін мав лише вісім осіб, якими командували Юліус Шрек та Йозеф Берхтольд. Він отримав назву Штабна охорона (). Stabswache видали унікальні відзнаки, але на той час він все ще перебував у складі СА. Шрек відродив використання знаку «Тотенкопф» («голови смерті») як пізнавального знаку загону — символу, який раніше використовували різні елітні формування, зокрема спеціалізовані штурмові війська Німецької імперії в Першій світовій війні, що застосовували тактику інфільтрації генерала Оскара фон Гут'єра.

У травні 1923 року підрозділ перейменували на «Штосструп-Гітлер». Тоді підрозділ налічував не більше 20 осіб. 9 листопада 1923 року «Штосструп» разом із СА та кількома іншими нацистськими воєнізованими підрозділами в Мюнхені взяли участь у невдалому пивному путчі. Після провалу ходи Гітлер був ув'язнений, а його партія та всі пов'язані з нею організації, включаючи «Штосструп», були розформовані.

У 1925 році Гітлер наказав сформувати новий підрозділ охоронців — «Шутцкоммандо» (). Потім його перейменували на «Штурмштаффель» (), а в листопаді — на «Шутцштафель» (), скорочено СС. До 1933 року СС зросло з невеликого підрозділу охорони до формування, що налічувало понад 50 000 осіб. Було ухвалено рішення про формування нового підрозділу охорони, що знову отримав назву Stabswache і в основному складався з чоловіків з 1-го СС-штандарту. Назва ЧасSS-Stabswache Berlinберезень 1933 — травень 1933SS-Sonderkommando Zossenтравень 1933 — вересень 1933Leibstandarte SS Adolf Hitlerвересень 1933 — грудень 1934Leibstandarte SS Adolf Hitler (mot)грудень 1934 — липень 1942SS-Division (mot) LSSAHлипень 1942 — листопад 1942SS-Panzergrenadier-Division LSSAHлистопад 1942 — жовтень 19431. SS-Panzer-Division LSSAHжовтень 1943 — травень 1945 До 1933 року цим підрозділом керував Зепп Дітріх. 17 березня 1933 року він відібрав 117 кандидатів для формування «СС-Штабвахе Берлін» (), і незабаром замінив армійську охорону в рейхсканцелярії на своїх людей. З цієї групи особистих охоронців Гітлера першого набору врешті-решт троє стали командирами дивізій, принаймні вісім командирами полків, п'ятнадцять — командирами батальйонів, а понад тридцяти — командирами рот у військах СС. Одинадцять зі 117 охоронців першого набору здобули Лицарський хрест, а сорок з них були нагороджені німецьким хрестом у золоті за хоробрість.

У тому ж 1933 році було сформовано два навчальні підрозділи: 10 травня — «СС-Зондеркомандо Зоссен» та 8 липня — «СС-Зондеркомандо Ютербог». На той час це були єдині підрозділи у лавах СС, що проходили військову підготовку. Більшість персоналу до цих навчальних зондеркоманд перейшла з лав армії рейхсверу. 3 вересня 1933 року дві «Зондеркомандо» об'єдналися в «СС-Зондеркомандо Берлін» () під командуванням Дітріха. Їхніми основними функціональними обов'язками було забезпечення безпеки Гітлера в його резиденціях, під час публічних виступів, а також охорони рейхсканцелярії.

Початок і становлення У листопаді 1933 року, до 10-ї річниці Пивного путчу, «Зондеркоммандо» взяли участь у мітингу та меморіальній службі за членами НСДАП, вбитими під час путчу. На церемонії члени «Зондеркомандо» присягнули Гітлеру на особисту вірність. На завершення підрозділ отримав нову назву «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» ().

13 квітня 1934 року рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер перейменував «Ляйбштандарт Адольф Гітлер» (LAH) у «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» (LSSAH). Гіммлер вставив у назву літери СС, щоб було зрозуміло, що підрозділ незалежний від СА або армії. LSSAH вважався «націонал-соціалістичним» підрозділом, який із часом переріс у елітну танкову дивізію Ваффен-СС. Хоча номінально Гіммлер вважався керівником цього підрозділу, вся повнота влади належала Зеппу Дітріху, який переймався повсякденним управлінням LSSAH.

Протягом 1934 року начальник штабу СА Ернст Рем продовжував демонструвати свій вплив на політичну арену Німеччини, використовуючи свої і без того потужні СА. Вбачаючи у Ремі серйозну для себе загрозу, Гітлер вирішив ліквідувати СА як незалежну політичну силу, і наказав LSSAH підготуватися до акції. Юрґен Вагнер та Отто Рейх сформували з числа членів LSSAH дві роти, що 30 червня прибули до Мюнхена.

Гітлер наказав усім керівникам СА взяти участь у зустрічі в готелі «Ганзельбауер» у Бад-Вісзее, поблизу Мюнхена. Фюрер разом із Зеппом Дітріхом та зведеним загоном LSSAH вирушили до Бад-Вісзее, щоб 30 червня особисто контролювати арешт Рема. Пізніше, приблизно о 17:00, Дітріх отримав наказ від Гітлера підготувати з відданих людей LSSAH «розстрільну команду» і вирушив до в'язниці Штадельгайм, де утримували кількох лідерів СА. Там, у дворі в'язниці, спеціальна група LSSAH розстріляла п'ятьох генералів та оберста СА. Ще декілька потенційних «зрадників» були розстріляні підрозділом «Ляйбштандарта» в Берліні.

1 липня Гітлер остаточно домовився з Герінгом та Гіммлером про те, що Рем має бути страчений. У Ніч довгих ножів LSSAH разом з підрозділами гестапо та земельної поліції Герінга провели акції в ролі «загонів смерті». Щонайменше 85 німецьких високопосадовців СА, але, швидше за все, не менше ніж удвічі більше за цю кількість, були страчені без суду протягом наступних кількох днів.

Цією акцією Гітлеру вдалося ефективно обезголовити СА і усунути загрозу з боку Рема для власної влади. На знак визнання їхніх дій,як LSSAH, так і «земельна поліція» Герінга були розгорнуті до розмірів полків та моторизовані. Крім цього, СС стала незалежною організацією, яка більше не входила до складу СА.

LSSAH продовжували виконувати свої прямі обов'язки, зокрема забезпечуючи почесну варту на багатьох Нюрнберзьких з'їздах НСДАП. В 1935 році елітний підрозділ брав участь в окупації Саарської області. 6 червня 1935 року LSSAH офіційно перейшли на сіро-польову форму «фельдграу», щоб більше ідентифікувати себе з армією вермахту, шо носила подібну форму. У березні 1938 року LSSAH були в авангарді походу на Австрію при проведенні аншлюсу, а в жовтні 1938 року підрозділ брав участь в окупації Судетської області. Час ЧисельністьСічень 19352 531Січень 19362 650Січень 19373 177Січень 19383 607Грудень 19383 626Червень 194110 796Грудень 194220 844Грудень 194319 867Червень 194419 691Грудень 1944~20 0007 квітня 19451 582 До 1939 року «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» став повноцінним піхотним полком із трьома піхотними батальйонами, артилерійським дивізіоном та протитанковими, розвідувальними та інженерними підрозділами. Незабаром після участі в анексії Богемії та Моравії LSSAH перейменували на моторизований полк «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер». Коли в середині 1939 року Гітлер наказав сформувати зі складу сил СС повноцінну дивізію, «Ляйбштандарту» почав формування власного підрозділу, на відміну від решти частин посилення СС (). Кандидати до LSSAH проходили жорсткий відбір, зараховувалися лише військовослужбовці, що відповідали наступним вимогам: вік 23-30 років, зріст не менше 184 см, відмінна фізична підготовка, німецьке громадянство, арійське походження, відсутність приводів до поліції, крім того, потрібно було підтвердити вірність націонал-соціалістичній державі і не бути членом будь-якої конфесії.

За особистим розпорядженням фюрера LSSAH передали в підпорядкування командиру XIII армійського корпусу генералу Максиміліану фон Вайксу групи армій «Південь», що готувався до вторгнення в Польщу.

Друга світова війна

Польська кампанія

Під час вторгнення до Польщі «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» входив до складу 17-ї піхотної дивізії генерал-лейтенанта Герберта Лоха. Есесівці діяли на південному фланзі свого з'єднання. Полк взяв участь у кількох зіткненнях з польськими кавалерійськими бригадами, що намагалися атакувати ударне угруповання вермахту у фланг.

У містечку Паб'яниці поблизу Лодзі LSSAH зійшовся у запеклому бою з підрозділами польської 28-ї піхотної дивізії та Волинської кавалерійської бригади. Після боїв під Паб'яниці LSSAH був передислокований у район поблизу Варшави, де полк передали 4-ій танковій дивізії генерал-майора Георга-Ганса Рейнгардта. Есесівці вели активні дії, перешкоджаючи прориву оточених під столицею польських підрозділів, і відбили кілька спроб противника прорватися.

У Вересневій кампанії полк зазнав значних втрат — 108 загиблих, 292 поранених і 15 убитих унаслідок нещасних випадків. Рівень військових втрат був дещиця вищим, ніж в аналогічних формуваннях вермахту, при тому, що значну частку кампанії «Ляйбштандарт» активних наступальних дій не вів. Армійські генерали поспішили звинуватити частини СС в неефективності і відзначити низький рівень підготовки командного складу. Незважаючи на швидку військову перемогу над Польщею, керівництво сухопутними військами висловило сумніви щодо ефективності подальшого бойового застосування LSSAH та SS-VT через їхні великі втрати, що перевищували середньостатистичні армійські.