Лю́цій Ремігі́йович Кобиля́нський ( 1855 або 11 лютого 1860, Золотоноша, Полтавська губернія або Київська губернія, Російська імперія — † 1941, Прага, Чехословаччина) — український лікар, громадський і культурний діяч, посол УНР в Угорщині.
Біографія Родом із Київщини.
Закінчив Київський університет.
У 1870-х роках був членом київської «Старої громади».
Перебуваючи на Кавказі як губернський медичний інспектор, вів культурну працю. Зокрема, був головою «Просвіти» в Баку. У Владикавказі познайомився з Михайлом Грушевським, який у «Споминах» писав:
В роки Першої світової війни - дивізійний лікар 8-ї Сибірської стрілецької дивізії. Від 8 серпня 1917 року — член Української Центральної Ради від Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). Обрано від Всеукраїнської ради військових депутатів як лікаря 8-ї Сибірської стрілецької дивізії (Західний фронт) Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 216.. У 1917-1918 рр. - головний лікар Київського головного клінічного шпиталю Армії УНР. У 1918—1919 роках був радником українського посольства в Туреччині. Від 9 до 20 грудня 1920 року виконував обов'язки голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині як тимчасовий повірений Зміна керівника дипмісії.
В еміграції — у Чехословаччині. Помер 1941 року. Похований у Празі на Ольшанському цвинтарі. Родина Дружина - Ольга (9 вересня 1955 - ?), син Віктор (2 квітня 1913 - ?).
Примітки
Література Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.198.
— Т. 3. — С. 1058. Грушевський Михайло. Спомини. Розділ XXXV Посилання